3. Оцінкаефективності інвестиційного проекту
Найважливішою складовою бізнес-плану та інвестиційного проекту в цілому є фінансовий план, який складається на 3—5 років за певною схемою (рис. 11.2).
Рис. 11.2. Основні розділи фінансового плану інвестиційного проекту
До основних показників ефективності інвестиційного проекту належать такі:
● чистий приведений дохід (ЧПД), що відображає абсолютну величину економічного ефекту від реалізації інвестицій, тобто
ЧПД = ГП – ІК, (11.1)
де ГП — теперішня (дисконтована майбутня) вартість грошового потоку; ІК — сума інвестиційних коштів за проектом, що реалізується;
● індекс дохідності (ІД) характеризує співвідношення дисконтованих — грошового потоку (ГП) та інвестиційних коштів (ІК), тобто
ІД = ГП / ІК; (11.2)
● термін окупності (ТО), тобто термін повернення авансованих інвестиційних коштів, що базується на величині грошового потоку з приведенням його абсолютної величини до теперішньої вартості (із застосуванням дисконтного множника). Для його обчислення можна використовувати формулу
ТО
= ІК /
, (11.3)
де
— середньорічна величина грошового
потоку за певний період.
Тема 12. Комерційна діяльність підприємства
1. Економічна сутність програмного продукту.
2. Життєвий цикл програмного продукту
3. Маркетингова товарна поілтика
1. Економічна сутність програмного продукту.
Діяльність фахівця з інформаційних технологій проектування характеризується такими особливостями:
це специфічна інтелектуальна, творча діяльність, яка важко піддається нормуванню, що має економічне значення;
результат діяльності є нематеріальним;
результат діяльності часто є унікальним, в тому сенсі, що він не має адекватного аналога;
існує зростаючий ринковий попит на продукт даної діяльності;
визначення вартості продукту діяльності (оцінювання об’єктів інтелектуальної власності) попри всі труднощі, що з ним пов’язані, набуває все більшого значення з розвитком ринкових відносин.
Розроблення програмного забезпечення є одним з видів діяльності у сфері інформатизації, яка в свою чергу є одним з видів економічної діяльності. Результатом кожного виду економічної діяльності є певна продукція (товари та послуги).Результатом діяльності у сфері інформатизації є послуга, а також відповідний об’єкт інтелектуальної власності – програмний продукт. Надання послуг з розроблення програмного забезпечення передбачає специфічні засоби, технологію, спосіб виробництва, склад витрат, випуск та споживання результату (рис.12.1).
Рис. 12.1- Виробництво і використання програмної продукції
як економічний процес
На даний час складність інформаційних систем постійно зростає, кількість різних методів і методологій їх розробки велика, і правильно обрати оптимальний метод у кожному конкретному випадку досить складно.
2. Життєвий цикл програмного продукту
Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку.
Уперше опублікована американським економістом Т. Левітом у 1965 р.
Життєвим циклом програмного забезпечення є модель його створення і використання. Модель відображає його різні стани, починаючи з моменту виникнення необхідності в даному програмному забезпеченні (ПЗ) і закінчуючи моментом його повного виходу з вживання у всіх користувачів.
Рис. 12.2 Загальна модель життєвого циклу програмного продукту
Відомі наступні моделі життєвого циклу:
каскадна,
поетапна
спіральна.
Класична модель (загальноприйнята модель) життєвого циклу програмного продукту
Загальноприйнята модель життєвого циклу програмного забезпечення, згідно з якою програмні системи проходять у своєму розвитку дві фази:
• розробка;
• супровід.
Фази поділяються на ряд етапів.
Рис. 12.3. Загальноприйнята модель життєвого циклу програмного продукту
Каскадна модель припускає перехід на наступний етап тільки після повного завершення робіт на попередньому етапі.
Розробка починається з ідентифікації потреби в новому додатку, а закінчується передачею продукту розробки в експлуатацію (рис. 12.4).
Рис. 12.4. Каскадна модель життєвого циклу програмного продукту
Першим етапом фази розробки є постановка завдання та визначення вимог. Визначення вимог включає опис загального контексту завдання, очікуваних функцій системи та її обмежень. На даному етапі замовник спільно з розробниками приймає рішення про створення системи. Принципово, що на даному етапі самого проекту ще немає і можна говорити тільки про передпроектних роботах. Для реально корисних проектів вони надходять протягом усього їх розвитку.
У разі позитивного рішення починається етап специфікації системи відповідно до вимог. Розробники програмного забезпечення намагаються осмислити висунуті замовником вимоги і зафіксувати їх у вигляді специфікацій системи. Призначення цих специфікацій – описувати поведінку розроблюваної системи, а не її внутрішню організацію, тобто відповідати на питання, що вона повинна робити, а не як це буде реалізовано.
Розробка проектних рішень виконується на етапі проектування. Головним завданням цього етапу є послідовна декомпозиція системи до рівня очевидно реалізованих модулів або процедур.
На наступному етапі реалізації, або кодування кожен з модулів, виявлених при декомпозиції, програмується на найбільш підходящою мові програмування.
Фаза розробки закінчується етапом тестування (автономного і комплексного) і передачею системи в експлуатацію - наступні два етапи.
Фаза експлуатації та супроводу включає в себе всю діяльність щодо забезпечення нормального функціонування програмних систем. При розробці великих систем ітеративна (повернення на попередні кроки виробничого процесу) виникає регулярно на будь-якому етапі життєвого циклу.
Поетапна модель з проміжним контролем забезпечує розробку ПЗ ітераціями з циклами зворотного зв'язку між етапами. Коректування між різними етапами дозволяють зменшити трудомісткість процесу розробки в порівнянні з каскадною моделлю; час життя кожного з етапів розтягується на весь період розробки.
Спіральна модель приділяє особливу увагу початковим етапам розробки - виробленню стратегії, аналізу і проектуванню, де ступінь реалізації тих або інших технічних рішень перевіряється і обґрунтовується за допомогою створення прототипів (макетування). Кожен виток спіралі припускає створення якоїсь версії продукту або якого-небудь його компоненту, при цьому уточнюються характеристики і цілі проекту, визначається його якість і плануються роботи наступного витка спіралі [2, с. 20]. Кожна з класичних моделей використовується з огляду на специфіку розроблювальної системи.
Прикладом еволюційного підходу є класична спіральна модель ЖЦ.
Поступове нарощування можливостей системи в міру розвитку проекту часто зображують у вигляді спіралі, що розкручується від центру, як показано на рис. 12.5. Відповідно до цієї моделі розвиток Програмного продукту (проекту) описується як поступовий охоплення все більш розширюється області
площині у міру переходу проекту від етапу до етапу.
Рис. 12.5. Спіральна модель життєвого циклу програмного продукту
Scrum- це один з основних підходів до гнучкої розробки програмного забезпечення. Був розроблений в 1994 р. Джефом Сазерлендом та кеном Швабером.
Основною передумовою виникнення методології Scrum була неефективність використання існуючих моделей (каскадна модель) для динамічного адаптування програмного продукту до нових вимог.
Модель Scrum включає три стадії:
Підготовка (pregame phase)
Розробка запланованих функціональних можливостей (development phase)
Завершення (postgame phase)
Рис. 12.6. Адаптивна модель життєвого циклу програмного продукту (Scrum)
Маркетинг та маркетингова товарна політика
Маркетинг – це процес:
вивчення потреб та бажань своєї ринкової групи (або цільової аудиторії, якщо йдеться про недержавні організації);
визначення можливостей задоволення цих потреб та бажань;
залучення найбільшої кількості людей до отримання чи вживання ваших послуг чи продуктів.
Основи маркетингу: маркетинговий мікс Є чотири базові компоненти маркетингового міксу, які ще називають правилом 4Р (оскільки саме з цієї літери в англійській мові починаються усі чотири слова).
Коротко розглянемо кожен з них.Продукт
Ппродукт, ймовірно, підпадає під одну з чотирьох категорій: Матеріальний продукт, послуги, практики, ідеї.
У всіх випадках важливо усвідомлювати, що усі ці чотири категорії «продуктів» є насправді вирішенням проблем. Ціна У бізнесі ціна визначає, скільки грошей хтось має заплатити за продукт чи послугу. Щодо неприбуткових організацій концепція ціни може бути складнішою. Звичайно, можна брати гроші за свої послуги, так, як це робить бізнес. Так можна робити принаймні з двох причин: вартість послуги інколи свідчить про її якість; також якщо хтось заплатив за щось, то є більш імовірним, що він скористається з цього.Також «ціною», яку хтось платить за ваш продукт чи послугу, може бути час
Рис. 12.7 Склідові Маркетинг-мікс
Місце Вибір місця, де буде розповсюджено продукт, залежить від природи самого продукту. Чи ви доставляєте продукт клієнтові, чи клієнт приходить до вас, щоб отримати продукт?
Матеріальний продукт матиме більший успіх, якщо ви запропонуєте його там, де є люди, яким він потрібен. З таким продуктом вам насамперед потрібно йти до людей.
Для надання послуги клієнт може прийти до вас Також можна надавати послугу там, де зручно людям, які цю послугу потребують.
Для зміни поведінки людей важливо не лише донести їм повідомлення, а змінити їхнє ставлення до проблеми.
Для недержавної організації, що хоче продавати ідею, важливо донести своє повідомлення в інформаційне середовище, бо дуже мало людей прийде до вас із проханням запропонувати їм нові переконання.
Промоція Тема промоції порушє два ключових питання:
Який зміст ваших промоційних матеріалів? або простіше – Яке ваше повідомлення?
Які комунікаційні канали ви застосовуєте, щоб донести повідомлення до клієнта?
Відповідаючи на перше питання, пам’ятайте, що ви маєте пропонувати проблему та її вирішення. У неприбуткових організацій є різні аудиторії, яких потрібно досягати по-різному:
• Прямі споживачі ваших послуг.
• Люди та організації, що можуть підтримати вас фінансово.
• Ті, хто формує політику (влада).
Може виявитись необхідною розробка окремого маркетингового плану для кожної з цих груп, що дасть їм можливість зрозуміти проблему, а вам – отримати від них підтримку. У кожному з цих випадків ви повинні доставити продукт у руки вашого клієнта (рис. 1.2).
Рис.12.8 Структурно-логічна модель формування маркетингу ІТ-послуг
Маркетингова товарна політика — це комплекс заходів зі створення й управління продукцією підприємства для задоволення потреб споживачів та досягнення підприємством власних цілей.
Рис. 12.9 Маркетингова товарна політика
Найважливішою частиною маркетингової товарної політики є розробка товарів. Це поняття передбачає або планування (створення) нових товарів, які дадуть змогу підприємству вийти на нові ринки перемогти конкурентів, отримати відповідні доходи і прибутки, або модифікування існуючих товарів, тобто зміну їхніх властивостей, що уможливить постійне привернення до них уваги споживачів і як результат — збереження протягом тривалого часу обсягів збуту і доходів.
Обслуговування — це забезпечення сталості відповідних характеристик товарів, їхньої відповідності встановленим стандартам.
Основним є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва про необхідність її поліпшення, проведення заходів зі збереження характеристик товарів під час товарного руху та збуту.
Елімінування — це процес зняття застарілого (такого, який перестав користуватись достатньо активним попитом) товару з виробництва і ринку. Основне завдання цієї частини маркетингової товарної політики — оптимізувати процеси усунення з ринку застарілих товарів, тобто своєчасно відмовитись від їх виробництва, узгодити витрати підприємства на виробництво і збут товарів
З погляду маркетингу товар (фізична одиниця або процес) — це сукупність матеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються для задоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і для товаровиробників.
Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманні доходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей,коли товар буде проданий.
Для споживачів товар — це сукупність властивостей, яка здатна задовольняти їхні потреби, розв’язувати певні конкретні проблеми.
Рис. 12.10 Загальна концепція товару П’ять рівнів товару за Ф. Котлером
Згідно з концепцією Ф. Котлера товар розглядається як п’ятирівнева система. Кожен рівень підвищує споживчу цінність товару. Усі разом вони створюють ієрархію споживчої цінності.