Вимірники обсягу виробництва

Вимірниками обсягу продукції у натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці - штуки, тонни, метри тощо. У практиці планування та обліку обсягу продукції в окремих випадках використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні листи шиферу та штуки цегли) і подвійні натуральні показники (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірюватися тоннами і метрами, тканин ~ погонними і квадратними метрами).

Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валової, чистої продукції. Товарна Продукція є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дозволяє підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тому чи іншому підприємстві, а також обчислювати ряд макроекономічних та узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Вона являє собою загальну вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, що призначені для продажу або реалізації різним споживачам. Показник валової Продукції, окрім елементів, які входять до .складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи в залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. 

Методика розрахунку виробничої програми та потужності підприємства

Методи розрахунку ВП розрізняються в різних типах виробництв, хоча послідовність і принципи однакові. Виробнича потужність підприємства визначається за потужністю провідних цехів, дільниць, поточних ліній, станків (агрегатів) з урахуванням заходів щодо ліквідації “вузьких місць” та можливої кооперації виробництва. До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції. Розрахунок виробничої потужності підприємства здійснюється на основі такої інформації:   - номенклатура і асортимент виробничої програми; - трудомісткість виготовлення кожного виду продукції; - перелік наявного обладнання; - розрахунок планового фонду часу корисної роботи обладнання; - інформація про планові заходи з підвищення виробничих потужностей підприємства (механізація, автоматизація, модернізація обладнання, підвищення змінності його роботи, впровадження наукової організації праці). У розрахунок виробничої потужності включається все обладнання, що встановлене. Законсервоване обладнання та виробнича площа, що не використовується, при розрахунках виробничої потужності не беруться до уваги. При розрахунку виробничої потужності визначають фонд часу обладнання. Розрізняють календарний, режимний (номінальний), ефективний (корисний) фонди часу роботи устаткування: ^ Календарний фонд часу – максимально можливий час роботи обладнання, що визначається кількістю робочих днів у плановому році, помножених на 24 год  годин Приймається тільки для підприємств з безперервним характером виробництва. Режимний (номінальний)фонд часу – залежить від встановленого режиму роботи підприємства. , де  - кількість вихідних і святкових днів, що не співпадають з вихідними;  - тривалість робочої зміни;  - кількість неробочих годин у святкові дні;  - кількість передсвяткових днів;  - число змін роботи. ^ Ефективний фонд часу – максимально можливий при даному режимі змінності за урахуванням зупинок на ремонт і переналагодження обладнання , де - відсоток втрат робочого часу на плановий ремонт. Методика розрахунку виробничої потужності ділянки, цеху, підприємства залежить від типу організації виробництва. У масовому виробництві ВП розраховується по окремих робочих місцях, потокових лініях: , де  - кількість одиниць провідного устаткування на ділянці (лінії);  - трудомісткість виготовлення продукції по даній групі встаткування ділянки (норма часу виготовлення виробу на провідній групі встаткування);  - продуктивність одного верстата;  - річний ефективний фонд часу роботи встаткування. У серійному виробництві за кожним робочим місцем закріплюється певна кількість деталь - операцій. При цьому як вимір ВП використовується типовий виріб - представник (вибирається як найбільше масово вироблене). Базовий виріб поєднує ряд близьких по технологічних особливостях виробів у групу. Базовий виріб-представник одержують шляхом укрупнення номенклатури, поєднуючи різні найменування виробів у групи по конструктивно-технологічній подібності. При цьому виробу підбирають так, щоб структура їхньої трудомісткості наближалася до структури трудомісткості виробу представника й щоб останнє мало в групі найбільший випуск і найбільшу сумарну трудомісткість.

	Трудомісткість у нормо-годинах	Коефіцієнт переведення	Число виробів по програмі, шт.	Наведене число виробів, шт.
А	160	1	90	90
А1	180	180/160=1,125	45	50,625=50
Виробнича програма А:				140

Далі розрахунок ведеться як для масового виробництва. Таким чином, замість 2-х найменувань А и А₁ у розрахунковій програмі буде фігурувати як виріб представника тільки виріб А в кількості 140 шт. У дрібносерійному й одиничному виробництві, де на кожному робочому місці обробляється велика кількість найменувань деталей, при складанні плану виробництва виконуються об'ємні розрахунки, тобто розрахунки по завантаженню й пропускній здатності устаткування. При цьому обсяг робіт, передбачений виробничою програмою по кожній групі верстатів, зіставляється з розташовуваним фондом часу. Обсяг робіт, передбачений виробничою програмою по кожній групі устаткування (завантаження устаткування) визначається по формулі: (верстато-годин)  - програма виробів i-го найменування, оброблюваних на даному встаткуванні в планованому періоді, шт;  - трудомісткість робіт на даній групі устаткування, верстато-година;  - середній коефіцієнт виконання норм часу;  - число найменувань виробів. Пропускна здатність:  (верстато-год) Далі визначаємо коефіцієнт завантаження: При = 1 устаткування використано повністю. При .<1 устаткування недовантажено. При >1 устаткування перевантажене. У ряді виробництв ВП визначається по виробничій площі (складальні, формувальні, ливарні...). , де  - корисна площа цеху, ділянки, м²; - площа, необхідна для зборки одного виробу, м²/од;  - календарна тривалість етапу зборки одного виробу, година.