Ізотонічний коефіцієнт показує у скільки раз експериментально знайдені величини зниження температури замерзання, підвищення температури кипіння, зниження тиску пари та осмотичний тиск розчину більші за розраховані теоретично. Для розведених розчинів калію хлориду і = 1,85, для стронцію хлориду = 2,5, а для оцтової кислоти = 1,05, тобто не всі молекули електролітів розпадаються на йони, а тільки якась частина. Для кількісної характеристики продисоційованої частини електроліту користуються ступенем дисоціації. Це відношення кількості молекул, які розпалися на йони, до загального числа молекул електроліту в розчині. По іншому, ступінь дисоціації розраховують із відношення концентрації електроліту, що продисоціювала на йони, до початкової концентрації електроліту в розчині.

Знаючи ступінь дисоціації електроліту, можна розрахувати його

йонів, на які розпадається одна молекула електроліту. Для NаСl n=2, для СаСl2 n=3 і т.д. Ступінь дисоціації слабкого електроліту можна розрахувати, знаючи його константу дисоціації (для багатьох електролітів є у відповідних таблицях) і використовуючи закон розведення Оствальда:

Kд 2С 1

Інструкція для проведення лабораторної роботи

Визначення осмотичної резистентності еритроцитів (стійкості до гемолізу)

У кожну із 12-ти пронумерованих центрифужних пробірок вносять по 5 мл робочого розчину, змішуючи із окремих бюреток стандартний розчин і дистильовану воду у кількостях, вказаних в таблиці.

У кожну центрифужну пробірку додають по 0,02 мл (20 мкл) гепаринізованої крові, перемішують і залишають при кімнатній температурі на 30 хв., розмістивши їх відповідним чином у центрифузі. Через 30 хв. розчини центрифугують при 3000 об/хв. протягом 5 хв. Із ножної пробірки вливають надосадову рідину у кювету і вимірюють оптичну густину на фотоелектроколориметрі при довжині хвилі 640 нм (зелений світлофільтр) і товщині поглинаючого шару 10 мм проти розчину порівняння - надосадової рідини пробірки № 1 (з 1%-вим розчином натрію хлориду).