Автор:

Марченко Н.М.,

вчитель мистецьких дисциплін

Іванківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2

9 Клас Художня культура як духовне явище Урок №16

Тема: Загальне уявлення про культуру та її роль в суспільстві.

Мета: ознайомити з структурою культури підвищувати загальний інтелектуальний рівень.

Обладнання: таблиці, які висвітлюють структуру культури, як соціального явища і види культур, що об’єднує в собі світова культура.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу. (Лекція з випереджувальними завданнями).

Хід уроку

1. Організаційна частина.

2. Розповідь вчителя.

Термін «культура» (від лат. cultura) –означає обробка, виховання, освіта. В наш Час він налічує багато тлумачень, загальним для них є те, що під поняттям «культура» ми розуміємо те, що створене людиною.

У різних суспільствах розуміння культури як «виховання» набувало різних відтінків:

• елліни в сукупності норм поведінки, певному способі життя вбачали свою головну відмінність від варварів;

• європейське середньовіччя наближає термін «культурність» до цивілізованості – себто до устрою міського життя;

• в добу Відродження культурність починають розглядати як відповідність гуманістичним ідеалам людства;

• у домарксистській філософії культура визначає передусім духовне життя людей, доцільність суспільного устрою та досягнення науки і мистецтва;

• радянська філософія пояснює культуру як сукупність результатів людської діяльності.

Кожен з вищеназваних поглядів має позитивні сторони. Ядро поняття «культура» становлять не засоби, які вона використовує, а життєвий зміст, котрий реалізується за допомогою тих чи інших засобів – у кожному акті та результаті людської діяльності обов’язково присутній культурний аспект, особлива сфера нашої життєдіяльності.

За визначенням англійського вченого – етнографа Е.Б.Тайлора культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом його існування.

В розвитку людства можна виділити 3 етапи:

1. Дикість.

2. Варварство.

3. Цивілізація.

Розвиток культури співпадає з переходом від життя дикого через варварське до цивілізованого. З ідеальної точки зору культуру можна розглядати як загальне удосконалення людства шляхом вищої організації окремої людини і цілого суспільства.

Цивілізація – це етап розвитку людського суспільства і характеру самого суспільства. Чим вище розвинуте суспільство, тим більша питома вага в ньому загальнолюдських цінностей.

Процес становлення загальнолюдських цінностей – головне що ми простежуємо в історії культури.

Короткий диспут з учнями: цивілізація може служити культурі, а може відриватись від неї (учні роблять спробу навести приклади позитивного і негативного впливу цивілізації на розвиток культури)

Як висновок диспуту:

Суть культури не в рівні технічного процесу, а в якості духовно – морального суспільства. В сучасному світі існує багато глобальних проблем – одна з них культурна катастрофа, адже ніякі економічні успіхи та політичні свободи не можна вважати тривкими якщо існує небезпека зниження культурного рівня людей, занепаду духовних та моральних цінностей.

Суб’єкти процесу розвитку культури:

• суспільство;

• різні соціальні групи;

• окремі особи, їх взаємодія часто викликає суперечливість у розвитку культури.

Культурна діяльність – це діяльність людська, вона характеризується доцільністю – ставлячи ціль людина враховує не лише особисті потреби, а й соціальні ( учні наводять приклади: роботи художників, музикантів, акторів і їх значення для суспільства)

Суперечливість у розвитку культури – річ закономірна, оскільки суб’єктами можуть виступати і суспільство в цілому, і певні соціальні групи і окремі особи (учні наводять приклади суперечливостей, коли суспільство чи окремі групи не сприймають творчої діяльності окремих письменників, художників, співаків і т.п.

Історичні типи культур

Світова культура – визначається власною системою загальнолюдських цінностей і об’єднує різні типи культур:

1. Культурні епохи

2. Національні культури - синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.

3. Культури етнічні – створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї)

4. Регіональні культури – конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть в певному географічному ареалі. Схожість природних умов життя, економічні, культурні зв’язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.

5. Класові культури – властиві певному класу суспільства.

6. Професійні культури

7. Особливості культури різних психологічних типів окремих людей

8. Народні культури

Виділяють також такі види культур характерні для суспільства:

• локальна – культура конкретного, історично визначеного суспільства. Кожна із локальних культур має свої специфічні риси і особливості що залежать від географічних та соціально – історичних умов;

• масова - різновид культури, що орієнтує духовні і матеріальні цінності, які вона поширює на «усереднений» рівень розвитку масових споживачів;

• домінуюча – сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими керується більшість членів суспільства;

• елітарна – культура привілейованих груп суспільства, що характеризується принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно-змістовною самодостатністю;

• політична – сфера культури, що вироблює уявлення про цивілізаційні форми політичного прогресу, оцінки рівня його розвитку; включає в себе політичну думку, зв’язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур з точки зору культури, політичної самосвідомості і політичної поведінки суспільства.

Підсумок уроку

На будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд з іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в політичній діяльності, і у відношенні до праці; в мистецтві – створенні його творів та розумінні їх.

Культура – це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію.

Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це можливо лише за умови володіння відповідними конкретними знаннями. Але навіть отримати знання фактів з історії мистецтв мало, треба вчитись осмислювати їх з філософської точки зору.

Час, в який ми живемо непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства та особистості завдання кожного з нас.