
- •Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи
- •Хімія, як наука про речовини, їх перетворення і явища, що супроводжують ці перетворення
- •Основні закони хімії.
- •Склад речовини можна виразити за допомогою хімічної формули, яка показує кількісний і якісний склад, а також одну молекулу речовини. Наприклад:
- •Періодична система елементів і будова атома
- •Якщо провести аналогію між будовою електронної оболонки атома і положенням елемента в системі, можна зробити цікаві висновки.
- •Хімічний зв’язок і будова молекул
- •Механізми утворення ковалентного зв’язку
- •Напрямленість ковалентного зв’язку
- •Гібридизація атомних електронних орбіталей
- •Метод молекулярних орбіталей
- •Водневий зв’язок
- •Металічний зв’язок
- •Контрольні завдання
- •Загальні закономірності хімічних процесів
- •Необоротні і оборотні хімічні реакції. Хімічна рівновага в гомогенних і гетерогенних системах.
- •Контрольні завдання
- •Модуль 3
- •3) Дифузія – рівномірний розподіл сольватованих частинок в розчиннику – цей процес супроводжується поглинанням теплоти.
- •Константа є сталою при даній температурі величиною і називається іонним добутком води.
- •Реакції обміну в розчинах електролітів. Іонні рівняння.
- •Контрольні завдання
- •Контрольні завдання
Константа є сталою при даній температурі величиною і називається іонним добутком води.
В чистій воді концентрації іонів водню і гідроксид іонів однакові і при 250С складають 10-7 моль/л. Розчини, в яких концентрація іонів водню і гідроксид іонів однакові, називаються нейтральними. Так, при 250С в нейтральному розчині [H+]=[OH-] =10-7 моль/л. В кислих розчинах [H+]>[OH-]; в лужних - [H+]<[OH-].
Замість концентрацій іонів H+ і OH- користуються їх десятковими логарифмами, взятими з оборотнім знаком рН і рОН і називаються відповідно водневим і гідроксильним показниками.
pН = - lg[H+]; pOH = - lg [OH-].
Логарифмуючи
співвідношення [H+][OH-]
=
,
одержуємо:
рН + рОН = р.
Зокрема, при 250С рН + рОН = 14. При цій температурі в нейтральних розчинах рН = 7; в кислих рН<7, в лужних рН>7.
Властивості кислот, основ і солей з точки зору теорії лектролітичної дисоціації.
Кислоти дисоціюють з утворенням катіонів водню та аніонів кислотних залишків. Отже, це електроліти, які дисоціюють у водному розчині з утворенням іонів водню:
HNO3
H+
+ NO3-.
Молекули основ у водних розчинах дисоціюють з утворенням катіонів металу і гідроксильних груп. Отже, це електроліти, які дисоціюють у водному розчині з утворенням гідроксид-іонів:
КОН
К+
+ ОН-.
Багатокислотні основи і багатоосновні кислоти дисоціюють ступінчасто:
Н2SO4
H+
+ HSO4-
Ca(OH)2
CaOH+
+ OH-
HSO4-H+
+ SO42-
; CaOH+
Ca2++
OH-.
Крім кислот і основ існують сполуки, здатні дисоціювати з утворенням катіонів водню і гідроксид іонів. Це амфотерні електроліти. В загальному вигляді:
Me(OH)x
Mex+
+ xOH-
Me(OH)x
xH++MeOxx-.
Наприклад: Zn(OH)2, Be(OH)2, Al(OH)3.
Солі дисоціюють з утворенням катіонів металу і аніонів кислотних залишків:
KNO3K+
+ NO3-.
Реакції обміну в розчинах електролітів. Іонні рівняння.
З точки зору теорії електролітичної дисоціації у водних розчинах протікають реакції не між самими електролітами, а між утвореними іонами.
При реакціях між іонами, в розчинах електролітів можливі такі випадки: 1) утворені речовини – сильні електроліти, добре розчинні у воді і повністю дисоційовані на іони; 2) одна із утворених речовин – осад, газ, слабкий електроліт (розчинний у воді), або комплексний іон. Розглянемо конкретні приклади.
Реакції в розчинах електролітів, при яких складові частини (іони) однієї речовини обмінюються складовими частинами другої, називають іонообмінними або обмінними реакціями.
Напрямок протікання іоннообмінних реакцій визначається привилом: реакції обміну в розчинах електрролітів протікають практично необоротньо і до кінця в тих випадках, коли в якості продуктів одержуються осади (малорозчинні речовини), слабкі електроліти (малодисоційовані сполуки) і комплексні іони (також малодисоційовані). В тому випадку, коли при взаємодії розчинів електролітів не утворюється ні одна із вказаних сполук, це означає, що хімічна взаємодія практично не відбувається.
Розглянемо приклади.
Реакція між розчинами нітрата калія і хлорида натрія (сильні електроліти) в молекулярній формі виразиться рівнянням:
KNO3
+ NaCl
KCl
+ NaNO3
В розчині до і після змішування солей знаходяться тільки іони К+, NO3-, Na+, Cl-. Оскільки не утворюються нерозчинні сполуки, слабодисоційовані речовини і гази, хімічна взаємодія не відбувається.
Прикладом реакції, яка протікає з утворенням газа, може бути взаємодія сульфіда натрія з соляною кислотою:
Na2S
+ 2HCl
H2S
+ 2NaCl (молекулярне рівнняння)
2Na++
S2-+2H++2Cl-
H2S
+ 2Na+ +
2Cl-(іонно-молекулярне
рівняння)
S2-+2H+
H2S
(скорочене іонно-молекулярне рівняння).
В якості прикладу реакції з утворенням слабкодисоційованої речовини можна навести приклад нейтралізації сильної кислоти лугом:
HCl + NaOH
H2O
+ NaCl
H+
+ Cl-
+ Na+
+ OH-
H2O
+ Na+
+ Cl-
H+
+ OH-
H2O
Реакцією з утворенням комплексного іону, наприклад, є одержання комплексного кстіону тетраамін міді (ІІ) при дії аміаку на хлорид міді:
CuCl2
+ 4NH3
[Cu(NH3)4]2+
+ 2Cl-.
Утворені в результаті реакції осад, газ, слабкий електроліт або комплексний іон виділяються із сфери реакції і тому реакція не може протікати в зворотньому напрямку, тобто вона протікає до кінця.
Гідроліз –хімічна взаємодія солей з водою, яке приводить до утворення слабкого електроліту.
Якщо розглядати солі як продукти взаємодії кислот з основами, то в залежності від їх сили розрізняють чотири типи солей:
1)солі, утворені сильною кислотою і сильною основою;
2) солі, утворені слабкою кислотою і сильною основою;
3) солі, утворені сильною кислотою і слабкою основою;
4) солі, утсорені слабкою кислотою і слабкою основою.
Солі першого типу не підлягають гідролізу, оскільки не утворюють слабких електролітів при взаємодії з водою.
Гідроліз солей, утворених сильною основою і слабкою кислотою розглянемо на прикладі цианіду калію.
KCN
K+
+ CN-
H2O
H++OH-.
В розчині поряд з молекулами води присутні іони К+, OH-, H+ i CN-. Вони взаємодіють між собою, утворюючи малодисоційовані молекули HCN. Сіль підлягає гідролізу:
KCN
+ H2O
KOH
+ HCN
CN-
+ H2O
OH-
+ HCN.
В результаті гідролізу збільшується концентрація іонів ОН- і рН розчину зростає: рН >7 . Середовище лужне.
При розчиненні в воді солі, утворенної сильною кислотю і слабкою основою, наприклад хлориду амонію:
NH4Cl
NH4+
+
Cl-
H2O
H+
+ OH-.
В розчині з’являються іони NH4+, Cl-, H+, OH-. Іони NH4+ і OH- взаємодіють між собою і утворюють слабкодисоційовані молекули NH4ОН. Це означає, що сіль підлягає гідролізу.
NH4Cl
+ Н2О
NH4ОН
+НCl
NH4+
+ Н2ОNH4ОН
+
Н+
В результаті гідролізу збільшується концентрація іонів водню Н+ і рН зменшується: рН < 7. Середовище кисле.
Найбільш повному гідролізу підлягають солі, утворені слабкою кислотою і слабкою основою. В результаті розчинення цианіду амонію, наприклад, в розчині з’являються чотири вида іонів:
NH4+,
CN-,
H+
i
OH-,
які попарно взаємодіють з утворенням
слабкої кислоти: Н+
+ СN-
HCN
і слабкої основи: NH4+
+ ОН-
NH4ОН.
Сумарне рівняння гідролізу виражається
рівнянням:
NH4СN
+ Н2ОNH4ОН+
HCN.
В результаті гідролізу солей, подібних до цианіду амонію, в розчині утворюється слабка кислота і слабка основа і рН розчину близько до 7. Середовище нейтральне.
При розчиненні солей багатоосновних кислот або багатокислотних основ, гідроліз протікає ступінчасто:
Na2S
+ H2O
NaHS
+ NaOH
S2-
+ H2O
HS+
+ OH-
NaHS+
+ Н2ОH2S
+ NaOH
HS-
+H2O
H2S
+ ОН-
Ступінь гідролізу залежить від хімічної природи утвореного слабкого електроліту і вона тим вище, чим слабкіше цей електроліт.
Так як гідроліз – процес ендотермічний, то при підвищенні температури повинна збільшуватись його інтенсивність (за принципом Ле Шательє). Розбавлення водою сприяє протіканню процесу, пов’язаного з поглинанням води, тобто посиленню гідролізу.