
- •Методичні рекомендації
- •Структурований план проходження виробничої лікарської практики студентами медичних факультетів
- •Структура залікового кредиту
- •Перелік вмінь та практичних навичок для підсумкового модульного контролю
- •Перелік практичних навичок та професійних вмінь для підсумкового модульного контролю
- •Глава 1
- •Принципи організації надання медичної допомоги
- •Дітям в Україні, основи законодавства України
- •З охорони здоров’я дітей
- •Глава 2
- •2.1.2. Гострі бронхіти у дітей
- •Шифр мкх – 10:
- •Шифр мкх – 10:
- •Шифр мкх – 10:
- •2.1.2.4. Рецидивуючий бронхіт
- •2.1.3. Пневмонії у дітей
- •6. Фізіотерапевтичне лікування.
- •2.2. Алергічні захворювання у дітей
- •Розраховані еквіпотентні дози інгаляційних глюкокортикостероїдів для дітей (на основі показників ефективності)
- •Оцінка контролю над перебігом астми.
- •Рівні і критерії контроля над астмою: gina 2010
- •2.3. Кардіоревматологія дитячого віку
- •2.4. Гастроентерологія дитячого віку
- •2.4.1. Функціональні та органічні захворювання страховоду та шлунку у дітей
- •Мкб-х к25, к26 Виразкова хвороба (вх)
- •2.4.2. Функціональні та органічні захворювання біліарної системи у дітей
- •2.4.3. Захворювання підшлункової залози у дітей
- •2.5. Захворювання сечової системи у дітей
- •5.6. Посиндромна терапія
- •Клінічний аналіз крові: збільшення шзе, лейкоцитоз, зрушення лейкоцитарної формули вліво;
- •Біохімічний аналіз крові: диспротеїнемія, гіперкоагуляція, азотемія;
- •Аналіз сечі - зміна питомої ваги сечі (гіперстенурія при значній протеїнурії, гіпостенурія при порушенні функції нирок)
- •- Дослідження транспорту солей
- •- Копрограма
- •9. Сечогінні препарати
- •Глава 3 Надання невідкладної медичної допомоги при ургентних станах у дітей
- •3.1. Набряк гортані
- •3.3.2. Шлуночкова тахікардія
- •3.3.4. Фiбриляцiя шлуночків
- •3.5.1.Гостра лівошлуночкова недостатність у дітей
- •3.5.2. Гостра правошлуночкова недостатність у дітей.
- •3.8.1. Анафілактичний шок
- •3.8.2. Судомний синдром у педіатрії
- •Глава 4.
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Абаев ю.К. Биоэтика и деонтология в педиатрии //Медицинские новости. – 2006. – №2. – с. 66-73.
- •Лембрик і.С., Синоверська о.Б. Специфіка застосування етичних принципів у роботі педіатра // Здоровье ребенка. — 2009. — № 2. — с.
- •Щоденник вп з педіатрії (зразок)
- •Зведений цифровий звіт про проходження виробничої практики з педіатрії (поточний контроль)
3.5.1.Гостра лівошлуночкова недостатність у дітей
- Дитина має бути госпіталізована до відділення реанімації та інтенсивної терапії.
- Підвищенне положення пацієнта у ліжку (положення ліжку з підняттям головного кінця на 30 ).
- Оксигенотерапія в режимі штучної вентиляції легенів з застосуванням піногасників (30% розчин етанолу або 10% розчин антифомсіналу). Відсмоктування слизу з верхніх дихальних шляхів.
- Петльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.
- Інфузійна терапія з використанням 10% розчину глюкози з дованням 4% розчину хлоріду калія або панангіну. Добове надходження рідини обмежується до 2/3 вікової потреби. Харчування висококалорійне.
- Седативні, аналгетичні засоби, антигіпоксанти (промедол 2% 0,05-0,1 мл/год, седуксен 0,1 мл/кг, ін.) внутрішньовенно.
- Інфузія допаміну 5-10 мкг/кг/хв або добутаміну - 5-15 мкг/кг хв внутрішньовенно за допомогою інфузійного насосу.
- Глюкокортикостероїди (преднізолон 5-7 мг/кг) внутрішньовенно.
- Корекція кислотно-лужного стану.
- Кардіометаболіти (панангін, фосфаден, кокарбоксилаза, рибоксин, L- карнітин, мілдронат тощо),
- Антимікробна терапія (антибіотики широкого спектру дії) внутрішньовенно.
- Муколітичні (ацетілцистеїн, ін.), ситуаційні засоби за показаннями.
- Специфічне лікування (екстрена комісуротомія при важкому ступені мітрального стенозу, антиарітмічні заходи при арітмогенній формі серцевої недостатності тощо),
- Лікування головного захворювання, що призвело до розвитку гострої лівошлуночкової недостатності.
3.5.2. Гостра правошлуночкова недостатність у дітей.
- Специфічне лікування, що спрямоване на лікування головного захворювання, котре ускладнилося розвитком гострої правошлуночкової серцевої недостатності: міотропні спазмолітики (но-шпа, атропін) та бета-адреноблокатори (пропранолол) при природжених вадах серця зі зменшеним легеневим кровообігом, при тромбоемболії легеневої артерії - гепарин та фібрінолітичні засобі, емболектомія, при важкому приступі бронхіальної астми - глюкокортикоїди, бронхоспазмолітики, за показаннями - усунення інородного тіла із дихальних шляхів тощо.
- Оксигенотерапія, за показаннями - штучна вентиляція легень.
- Пітльові салуретики (фуросемід 1-2 мг/кг до 4 разів на добу) внутрішньовенно.
- Корекція кислотно-лужного та водно-електролітного балансу.
- Можливе вкрай обережне застосування периферичних вазоділятаторів (нітрогліцерин або нітропрусид натрію в/в крапельно) в умовах відділення реанімації та інтенсивної терапії.
- Серцеві глікозиди можуть поглиблювати клінічні прояви правошлуночкової серцевої недостатності і погіршувати прогноз захворювання.
Гостра ниркова недостатність
Гемолiтико-уремiчний синдром (ГУС).
Медична допомога:
1. Оксигенотерапія з подачею 100% кисню з темпом 10-12 л/хв.
2. Iнфузiона терапія глюкозо-солевими розчинами (5% розчин глюкози і 0.9% розчин натрію хлориду в співвідношенні 1:1) з темпом 5-10 мл/кг/година з наступним уведенням фуросемiдy (лазиксу) в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.
3. При судомному синдромі - внутрівенно бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сибазон) у дозі 0.3-0.5 мг/кг.
4.Термінова госпіталізація до ВIТ або відділення гострого гемодiалiзy.
Гіпертермічний синдром
Лихоманка, синдром гiперпiрексiї
Медична допомога:
Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:
-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,
-дітям з фебрiльним судорогами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5С,
-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5С,
-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38С.
1. Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрiм’язово або внутрівенно.
2. При неефективності або порушеннях мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм’язово.
3. При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.
4.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.
5. При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.
6. За показниками - реанімаційні заходи.
7. Госпіталізація у важких випадках до ВIТ.
3.8. Ускладнення вакцинації у дітей
Етіотропна терапія застосовується тільки при деяких ускладненнях після введення БЦЖ. З урахуванням специфічної дії на мікобактерії вакцинального штаму призначають один із протитуберкульозних препаратів (ізоніазид у дозі 10 мгна 1 кг маси тіла на добу, фтивазид – ЗО мг на 1 кг маси тіла на добу, ПАСК – 20 мг на 1 кг маси тіла на добу, стрептоміцин – 20 мг на 1 кг маси тіла на добу внутрішньом'язово. Місцево при виразках застосовується 10 % фтивазидна мазь, 20 % мазь із ПАСК).
Енцефалітичний синдром. Застосовується дегідратаційна терапія – 15-20 % розчин манітолу в дозі 1-1,5 г на 1 кг маси тіла, лазикс – 1-3 мг на 1 кг маси тіла на добу в 2-3 приймання внутрішньом'язово або внутрішньовенно з переходом у подальшому на діакарб (перо-рально 0,125-0,25 г).
Судомний синдром. Застосовують діазепам внутрішньом'язово або внутрішньовенно з 10 % розчином глюкози в дозі 0,05 мг на 1 кг маси тіла; фенобарбітал – до 1 року життя із розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла, старше 1 року – 10 мг на 1 рік життя окремо або в поєднанні з дифенілом у рівній кількості. Застосовують 25 % розчин магнію сульфату в дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла внутрішньом'язово. При неефективності цих засобів вводять натрію оксибутират внутрішньовенно в дозі 50- 100 мг на 1 кг маси тіла у 20-30 мл 5 % розчину глюкози.
При алергічних реакціях та ускладненнях застосовують антигістамінні препарати у вікових дозах (перорально або парентерально). У тяжких випадках алергічних ускладнень призначають преднізолон, дексаметазон залежно від тяжкості ускладнення.