Мікробіологічна діагностика хелікобактерної інфекції

Збудник Helicobacter pylori (НР) входить до родини Spirillaceae, роду Helicobacter. Матеріалом для дослідження є отриманий при ендоскопічному дослідженні слизової оболонки шлунку біопсійний матеріал (не менш 3 зразки з різних ділянок), шлунковий сік, слина, сироватка крові. Оскільки збудники хелікобактеріозу високочутливі до умов навколишнього середовища, необхідно використовувати транспортні середовища: тіогликолеве середовище Cary – Blair чи середовище СКС. Необхідно виконати висів не пізніше ніж через 24-48 годин. Припускається глибоке заморожування біопсійних зразків (-70°С). При таких умовах забезпечується зберігання НР в життєздатному стані впродовж 3 – 4 місяців.

Мікробіологічну діагностику хелікобактеріозу проводять мікроскопічним, бактеріологічним, серологічним та генетичним (ПЛР) методами.

Мікроскопічний метод. НР можуть бути виявлені до виділення чистої культури при дослідженні мазків-відбитків у препараті «розчавлена крапля» за допомогою фазово-контрастної мікроскопії мазків чи мікроскопії мазків, пофарбованих за Грамом. НР являють собою грамнегативні звивисті палички (у формі коми чи подібні до S), довжиною 1-5 мкм. Вони часто розташовуються короткими ланцюжками у вигляді „крил чайки”.

Бактеріологічний метод. Для виділення хелікобактерій матеріал, що досоліджується, висівають на індикатороне середовище для виділення H. рylori,

яке готується на основі ерітрит-агару з додаванням 10% крові барана, трифенілтетразолійхлориду (ТТХ) і антимікробних препаратів (цефсулодіна, ванкоміцина, налідиксової кислоти та амфотеріцину В). Висіви культивують в мікроаерофільних аеробних та анаеробних умовах (для диференціації) при темепературі 37° С. Через 4-6 діб культивування в мікроаерофільних умовах на щільному поживному середовищі виростають дрібні напівпрозорі блискучі вологі колонії, що маяють тенденцію до повзучого росту. З ізольованих колоній готують мазок, фарбують за Грамом і визначають рухливість в препараті «розчавлена крапля».

Ідентифікація збудника проводиться на основі вивчення морфологічних, тінкторіальних, культуральних властивостей й біохімічної активності ( тести на виявлення каталазної оксидазної і уреазної активності).

Серологічний метод. Специфічні антитіла в сироватці крові хворого визначають в реакції зв’язування комплементу (РЗК), імуноферментним аналізом (ІФА) і в реакції латекс-аглютинації.

Полімеразна ланцюгова реакція. Відноситься до генетичних методів діагностики. Відрізняється високою чутливістю. Виявлення у шлунковому соці фрагментів геному (генів уреази – ure A, ure B, ure C) свідчить про присутність Н. pylori.

Схема „Мікробіологічна діагностика хелікобактерної інфекції ”