Мікробіологічна діагностика туляремії

Збудник Francisella tularensis входить до родини Brucellaceae, роду Francisella.

Матеріалом для дослідження, в залежності від клінічної форми захворювання, є пунктат лімфовузлів, відокремлюване кон’юнктиви, вміст пустул чи виразки на шкірі, мокрота, випорожнення, кров.

Матеріал забирають й доставляють в лабораторію, дотримуючись правил роботи зі збудниками особливо небезпечних інфекцій.

Мікробіологічну діагностику туляремії проводять біологічним, бактеріологічним, серологічним, алергологічним методами.

Біологічний метод. Виділити збудника туляремії шляхом прямого висіву матеріалу, який досліджується, на живильні середовища не вдається, тому біологічний метод має першорядне значення. Матеріалом, який досліджується інфікують білих мишей чи морських свинок. Матеріал вводять підшкірно, нашкірно, внутрішньочеревним методом чи через рот. Навіть при введенні одиничних бактерій тварини, як правило, занедужують й гинуть (миші на 3-4 добу, морські свинки – на 10 добу). Якщо в зазначений термін тварини не гинуть, їх забивають на 15-20 добу і розтинають трупи. Із селезінки і печінки готують мазки-відбитки і мікроскопують їх. Кров, кістковий мозок, ділянки внутрішніх органів втирають у поверхню одного зі спеціальних живильних середовищ.

Бактеріологічний метод. Для культивування використовують згорнуте жовточне середовище, середовище Мак-Коя, глюкозо-цистеїновий агар з кров'ю. Ріст туляремійних бактерій на згорнутому жовточному середовищі з'являється через 18-24 години при температурі 37ºС. Засіяні живильні середовища інкубують у термостаті до 10 діб. Туляремійні бактерії ростуть у виді нальоту з нерівною поверхнею чи утворюють дрібні гладенькі S-форми колонії, що мають білуватий колір з блакитним відтінком, схожі на крапельки роси. Після виділення чистої культури мікробів проводять їх ідентифікацію за морфологічними, культуральними, антигенними властивостям. У мазках з колоній виявляють дрібні поліморфні грамнегативні бактерії. Антигенні властивості визначають у реакції аглютинації з туляремійною аглютинуючою сироваткою.

Збудник добре культивується в жовточному мішку 12-добового курячого ембріона, в якому легко виявляється за допомогою прямої реакції імунофлюоресценції (РІФ) (див. додаток).

Біологічний і бактеріологічний методи досліджень проводять тільки в спеціалізованих лабораторіях.

Серологічний метод. З 2-го тижня захворювання ставлять розгорнуту реакцію аглютинації в пробірках з туляремійним діагностикумом. Діагностичним вважається титр 1:100 (див. додаток). Під час постановки реакції аглютинації з парними сироватками, збільшення титру антитіл в чотири рази й більше дозволяє поставити діагноз. Специфічні антитіла в сироватці крові хворого визначають й в реакції пасивної гемаглютинації (див. додаток), яка може бути позитивною вже наприкінці першого тижня захворювання. Для її постановки використовують еритроцитарний туляремійний діагностикум. Діагностичні титри 1:1280 – 1:2560.

Алергологічний метод. Ставлять шкірно-алергічну пробу з тулярином. У разі внутрішньошкірної постановки вона буває позитивною з 3-5, а при нашкірній – з 6-8-ї доби хвороби. Результати проби враховують через 24-48 г. Наявність вираженого інфільтрату й гіперемії діаметром 0,5 см більше свідчить про позитивну реакцію.

Схема „Мікробіологічна діагностика туляремії”