літра 7 клас / Українська література. 7 клас (Усі уроки)

Чому Бурунда був незадоволений, коли було знайдено вихід, про який обіцяв Максим?

Чому монгольський бегадир не дотримав свого слова стосовно обіцянки звільнення Максима? Що він відповів молодому Беркуту? («Тоді будеш вільний, як усі вийдемо з сеї долини, не борше!»)

Чим були схвильовані татари? Як вони сприймали небезпеку, яка по-

ступово охоплювала їх? («Монгольське військо стояло довгими рядами, по кістки в воді, сумне, безрадне... Сама тривога, сам вид грізної небезпеки побуджували тих людей до якогось діла, хоч би й безпородного, до руху. Конечно, було треба щось зробити, стрібувати щастя, бо інакше — Бурунда чув се добре — вся та маса монголів піде в врозтіч, розігнеться, гнана власною тривогою. Бурунда велів цілому війську зібратися докупи, збитися в тісну масу»)

Яким чином Бурунда намагався підбадьорити своє військо? («Що

ви — мужі чи коти, що так боїтеся тих кількох крапель води? Чи такі ж то ріки перебували ми? Що сей потік проти Яїка, і Волги, і Дону,

іДніпра? Не бійтеся, вода по кістки не здужає затопити вас! Далі до вивозу! Нападемо всі збитою масою! Не дбаймо на страти! Побіда мусить бути наша!»)

Про що подумав Максим, побачивши вгорі біля метавки Мирославу? («Ось він стоїть сам серед тих ворогів, правда, без кайданів, та все-таки безоружний, невільник, і бажає, щоб хоть камінь, кинений її рукою, закінчив його життя і його муку»)

Яку правду розповів Максим Т. Вовку стосовно води, що прибуває в долину?

Чому Т. Вовк запропонував Максиму триматися разом у час небезпеки?

Як Бурунда сприймав інформацію Т. Вовка про намагання тухольців захопити територію, на якій перебували татари?

Що запропонував Т. Вовк Бурунді для тимчасового утримання війська над водою? («Вели своєму війську, поки вода прозірчаста, збирати з дна каміння і класти на купи, високо, понад поверхність води. Стоячи на них, ми зможемо оборонятися й від слабшого ворога — тухольців»)

Яким чином Бурунда із залишками свого війська хотів вибиратися з небезпеки?

Розкажіть, якої шкоди завдала вода монголам? («Страшно було глянути тепер по долині! Тут і там, мов чорні острови, виднілися з води купи монголів. Ані сліду якого-будь військового порядку не було вже між ними. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх сила по долині, борючись із хвилями, десь-кудись з трудом прямуючи, кричачи

іпроклинаючи. Ніхто нікого не слухав, ні про кого не дбав»)

Як тухольці сприймали ту страшну картину, коли татари гинули від води, завдаючи один одному шкоди і намагаючись вижити? («Німо,

непорушно, мов дерев’яні стовпи, стояли на берегах тухольці, навіть найзавзятіші не могли без дрожі, без зойку, без сліз глядіти на ту громадну загибель людей»)

Як поводив себе Бурунда, коли все його військо було охоплено водою? Поясніть становище, в якому він перебував. («...Довгу хвилю Бурунда стояв на місці, рвучи собі волосся і видаючи з горла страшні беззв’язні окрики на вид загибелі свойого війська»)

V. Закріплення вивченого матеріалу

1.Розв’язування тестових завдань.

VІІ розділ повісті

1.Для чого Т. Вовк прийшов з дочкою до тухольського табору? Щоб:

а) провести мирні переговори; б) помолитися Сторожу;

в) зрадити монголів і розповісти про їх наміри.

2.Що робили тухольці з деревини, готуючись до битви? а) Човни; б) тимчасове житло; в) метавки.

3.У тухольській котловині діди теперішнього покоління молилися богу: а) Сонця; б) Вітру; в) Землі.

4.Поляна, де сиділа рада тухольських старців, була оточена: а) дубами; б) скелями; в) смереками.

5.Вічний вогонь на поляні не згасав, тому вона була названа: а) Вогненою; б) Сяючою; в) Ясною.

6.Захар Беркут був прихильником віри: а) старої; б) нової; в) одночасно двох.

7.Бог Перун подарував першим людям Діду і Ладі: а) іскру вогню; б) зерно пшениці; в) волосинку.

8.Яку оцінку надав Т. Вовк метавкам, зробленим тухольцям? Він вважав, що вони:

а) слабкі; б) міцні; в) не досить практичні.

9.З яким проханням З. Беркут звернувся по допомогу до Сонця? Щоб воно:

а) обігріло тухольців своїм теплом;

б) допомогло у страшному бою з монголами;

в) захистило його сина від страти.

10.Тухольці зрушили з місця Сторожа, щоб ним: а) перегатити воду; б) закрити вхід до печери; в) не скористався ворог.

11.Що намагався застосувати З. Беркут у боротьбі з монголами: а) воду; б) річковий пісок; в) пушки.

12.Якою була реакція З. Беркута на звістку, що його син перебуває в полоні?

а) Висловив байдужість; б) був дуже стурбований;

в) намагався не виявляти того, про що хвилювався і переживав.

VІІІ розділ повісті

1.«...Світлою хвилею серед пітьми невільництва» Максима була:

а) коротка зустріч з Мирославою; б) згадка про рідну Тухольщину; в) думка про можливість свого звільнення.

2.Кому з героїв повісті належить фраза: «Або ми всі поляжемо, або ви»? а) Т. Вовку; б) З. Беркуту; в) Бурунді.

3.В який час Максим пообіцяв вивести монголів з котловини? а) Вночі; б) вдень; в) вранці-рано.

4.Щоб вийти з котловини, треба було знайти:

а) сторічну смереку; б) велику плиту; в) берлогу ведмедя.

5.Що перешкодило Максиму для знайдення ним обійстя Беркутів? а) Страшні болі по всьому тілу; б) пожежа села; в) великі зарослі папороті.

6.Після згоди допомогти татарам Максим, «мов на світ народився, таким легким почув себе», коли:

а) він позбувся тяжких ланцюгів; б) Т. Вовк подякував йому за це;

в) через тривалий час побачив сонячне проміння.

7.Бурунда Максима називав:

а) рабом; б) смердом; в) любим другом.

8.Якої плати вимагав Максим у Бурунди за зраду? а) Ніякої; б) не вбивати тухольців; в) багато золота.

9.Чим були занепокоєні Бурунда і татари під час розкопування плити для виходу в гори?

а) Великою кількістю води, що прибувала з гір;

б) дощовою погодою; в) раптовими морозами.

10.Татари не могли вибратися на гору, хоча вихід було і знайдено, бо по ній:

а) не було стежки; б) сипався пісок; в) котилося безліч каміння.

11.На думку Максима, жодний із туркоманів-степовиків не вмів: а) плавати; б) дряпатися по горі; в) стріляти з метавки.

12.Бурунда-бегадир, бачачи загибель свого війська, був: а) розлютований; б) розгублений; в) байдужий до всього, що відбувалося.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 0,5 бала.

2.Робота на картках

Картка № 1

1.Через що, на ваш погляд, тухольці-християни молилися богам своїх прадідів?

2.Висловіть власні враження стосовно того, чому З. Беркут жертвує життям сина задля громади. Наведіть переконливі обґрунтування.

3.Який художній засіб використав І. Франко у фразі: «Слова його, гарячі, могучі»?

а) епітет; б) метафору; в) алегорію.

Картка № 2

1.Поясніть, чому для Максима зрада страшніша за смерть. Відповідаючи, посилайтеся на факти з твору.

2.Вмотивуйте, через що З. Беркут жертвує життям свого сина в інтересах громади. Як би ви повели себе, перебуваючи на місці тухольського ватажка?

3.Для чого З. Беркут намагався якомога швидше загатити воду?

а) Поки вода ще не прибувала з гір;

б) бо могли в будь-який час з’явитися монголи; в) щоб цього не побачив Т. Вовк.

Картка № 3

1.Висловіть власну точку зору стосовно того, чи можна вважати Максима зрадником. Свої міркування обґрунтуйте.

2.Прокоментуйте слова Максима: «Чоловік у небезпеці дуже смирний, дбає про себе, а не про смерть іншого».

3.З. Беркут називає монголів:

а) вбивцями; б) дикунами; в) кровопивцями.

VІ. Підсумок уроку

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності школярів VІІІ. Домашнє завдання

Дібрати цитати, скласти план до характеристики образу З. Беркута; опрацювати ідейно-художній зміст ІХ розділу повісті.

Урок № 14 І. Франко «Захар Беркут». Проблема

вибору людини у вирішальній ситуації. Характеристика образу Захара Беркута

Мета: продовжити опрацьовувати ідейно-художній зміст повісті (ІХ розділ); охарактеризувати образ Захара Беркута, добираючи відповідні цитати, фактичний матеріал з твору; розвивати в учнів навички характеризувати літературного героя, вміння грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження, творчо мислити, робити відповідні висновки; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття обов’язку, відданості своєму народові, справі, любов до вітчизни, рідного народу; прищеплювати інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Франка, текст твору, малюнки учнів та ілюстрації до повісті; дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

Хід уроку

І. Організаційний момент ІІ. Актуалізація опорних знань

Гейм «Хто з героїв» Завдання. Дати відповідь, кому з героїв твору «Захар Беркут» І. Франка

належать нижченаведені слова?

1.«Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого, ніж смерть». (Максим)

2.«Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!» (Захар Беркут)

3.«Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» (Тугар Вовк)

4.«Раз мати родила, раз і гинути прийдеться». (Бурунда)

5.«Ні, власті у нас над громадою не має ніхто: громада має власть сама, а більше ніхто...» (Максим)

6.«Ми над усе любимо свій кутик,— коли б так кождий інший любив свій кутик, то певно всі люди жили б на світі спокійно й щасливо». (Максим)

7.«Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета!» (Захар Беркут)

8.«Свідоцтво моє проти боярина Тугара Вовка велике і страшне: він зрадник...» (Митько Вояк)

9.«Я буду твоєю служницею, твоєю невільницею до останнього віддиху, лиш не йди туди, не подавай свого чесного ім’я на вічну ганьбу!» (Мирослава)

10.«Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю!» (Мирослава)

11.«Гляди, дівчина, на свій тат. Будь вірна великому Чінгісхану. Велика ласка буде!» (Пета)

12.«Ти дуже хитрий, такий хитрий, що аж себе самого перехитрив! Ти кажеш, що щастя бажаєш, а ти вбив моє щастя». (Мирослава) Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку

Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може помагати іншим.

І. Франко

1. Характеристика образу Захара Беркута

1.1. Цитатна характеристика. Додатковий матеріал.

Максим: «Але мій батько досвідний чоловік і радо служить громаді. Як він говорить на раді громадській, так не зуміє ніхто в цілій верховині. Громада слухає батькової ради, але власті батько мій не має і не жадає її».

«...Се був сивий, як голуб, звиш 90-літній старець, найстарший віком

уцілій тухольській громаді. Батько вісьмох синів, із яких три сиділи вже разом із ним між старцями... Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давніх патріархів, батьків і провідників цілого народу, про яких говорять нам тисячолітні пісні та перекази. Невважаючи на глибоку старість, Захар Беркут був іще сильний і кремезний. ...Сад, пасіка й ліки — се була його робота».

«Громада — то був його світ, то була ціль його життя».

«В своїй чотирилітній мандрівці Захар Беркут пізнав світ, був і в Галичині, і в Києві, бачив князів і їх діла, пізнав вояків і купців, а його простий, ясний розум складав усе бачене й чуте, зерно до зерна, в скарбницю пам’яті, як матеріали для думки».

«...Все те запалювало його гарячу душу до бажання — віддати ціле своє життя на поправу й скріплення добрих громадських порядків

усвоєї рідній Тухольщині».

«...Знали його не лиш як чудовного лікаря, що лічить рани і всякі болісті, але й не менш як чудового бесідника та порадника, котрий «як заговорить, то немов би тобі в серце вступає», а як порадить чи то одному чоловікові, чи й цілій громаді, то хоч цілий майдан старців набери, то й ті вкупі, певно, ліпшої ради не придумають...

Віддавна Захар Беркут прийшов був до того твердого переконання, що як чоловік сам-один серед громади слабий і безрадний, так і одна громада слаба і що тільки спільне порозуміння і спільне ділання многих сусідніх громад може надати їм силу і може в кожній громаді поокремо зміцнити свобідні порядки громадські».

«Він за молодших часів часто ходив по громадах, бував на їх копних зборах, старався пізнати добре їх потреби й людей, і всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами в сусідстві».

«Нам не потрібно милості від боярина і ні за що ставати нам рабами — се причина, для чого він ненавидить нас і прозиває нас смердами. Але ми знаємо, що гордість його пуста і що правдиво свобідному чоловікові личить не гордість, а супокійна повага та розум».

«Раз умирати кождому, але славно вмирати — се не каждому лучається».

«Недалеко від побоєвища, захищений кам’яною брилою від стріл, сидів на соломі Захар Беркут, занятий при ранених. Він повиймав їм із ран стріли, повимивав рани при помочі Мирослави і заходився перев’язувати їх, поприкладавши якоїсь скусно приладженої живиці».

«Коли б про нього справді йшло діло, то я сказав би вам: “Я не маю сина, мій син погиб в бою. Але тут діло йде про нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того

я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі”».

«...Міняти одного хлопця за руїну наших сусідів се була б ганьба, була б зрада».

«Коли б діло йшло тільки між мною та твоїм бегадиром, то я радо віддав йому все, що маю, навіть свою власну стару голову, за увільнення сина. Але ти радиш нам нерівну заміну, при якій скористати можу тільки я сам і мій рід, але стратити мусить не тільки одна громада, а всі ті громади, через які мусить іти ваш похід».

«Зломи другий раз погану силу так, як зломив її перший раз, коли могутньою рукою розбив сесю кам’яну стіну, і дав водам протоку, і дарував людям отою прекрасну долину! Загати її тепер назад, нехай згине горда ворожа сила, що тепер знущається над нами».

Максим: «Мій батько не на вітер говорить. Він звик добре передумати, за ким що говорить».

«Нехай же вам зв’язок в нинішню побідну днину буде порукою, що й наш народ так само перебуде тяжкі злигодні і не розірве свого сердечного зв’язку з чеснотою й людяним норовом!»

«Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

Захар Беркут — центральний персонаж повісті, ватажок тухольської громади. Йому вже понад 90 років, і все своє життя ця людина віддала громаді. «Громада — то був його світ, то була ціль його життя»,— пише автор.

Найповніше розкривається характер Захара Беркута у грізний для його

народу час, коли він стає на чолі тухольської громади у боротьбі з монгольськими нападниками. Саме він складає план знищення монголів, на його заклик приходять на допомогу тухольцям верховинці й загіряни, він безпосередньо керує боротьбою тухольців. І в цій боротьбі найбільше проявляється його мужність, світлий розум і передбачливість. Він пропонує не відбити напад монголів, а розгромити ворога в тухольській долині, щоб захистити сусідні села від несподіваного нападу монголів.

Ним керують у першу чергу громадські інтереси. Почуття громадського обов’язку, яке тісно зв’язане з глибоким патріотизмом, у Захара Беркута найяскравіше проявляється в трагічну хвилину, коли в полон до ворога потрапляє його син. Усією силою своєї душі він любить сина, але коли Тугар Вовк пропонує тухольцям випустити монголів із тухольської долини в обмін на полоненого Максима і частина тухольців просить Захара прийняти цю пропозицію і визволити свого сина, то він відмовляється. Захар пояснює, що тут справа йде не про його сина, а про долю їхніх сусідів — верховинців і загірян, які, непідготовлені, зазнають ще страшнішого горя від нападу монголів. «Не дбайте про мого сина, а рішайте так, якби він був уже в гробі»,— каже Захар Беркут, затамовуючи біль

удуші. Він підкоряє свої батьківські почуття громадянським інтересам. І його відповідь посланцеві Бурунди звучить твердо і переконливо: «Або ми всі погинемо, або ви всі — іншого вибору нема».

Коли ж вдруге заходить мова про долю його сина, якого можна було врятувати, відпустивши живими ватажків монгольського війська, Захар Беркут і тут проявляє свою принциповість і твердість переконань. Він не може навіть тоді, коли монгольське військо знищене, прийняти пропозицію Бурунди, бо знає, який це підступний і жорстокий ворог. Бурунда ніколи не забуде загибелі свого війська і наведе на тухольців ще страшнішу силу. «Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю!» — каже Захар Беркут. Своєю рукою посилає він величезний камінь у купу, де, крім ворогів був і його син.

(Покажемо, яких надлюдських сил треба було Захарові, щоб наважитися на це, бо в деяких учнів може скластися думка, що він черства людина, без батьківських почуттів, коли відмовляється визволити сина.) Після того як Захар послав смертельну зброю, він «тремтів, мов мала дитина, і, закривши лице руками, ридав тяжко». Ось як дорого коштував йому той останній удар по ворогу. Можливо, від цього він так раптово і помирає. Але яку силу духу, твердість і стійкість він проявляє перед цим, у грізний для свого народу час.

Слід підкреслити і чесність старого Захара. («Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові».) Він прекрасний у всьому, навіть

усвоїй смерті. У своїй останній промові перед громадою Захар говорить про те, що тухольці перемогли ворога не лише своєю зброєю, а й мудрістю і дружбою, згуртованістю, висловлює впевненість у щасливому майбутньому рідного народу. Як заповіт нащадкам звучать його слова: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить нас». В цьому образі втілені мудрість, мрії і прагнення народу.

1.2.Бесіда за питаннями.

Коли ви вперше, читаючи твір, дізналися про Захара Беркута?

Що єднає прізвище Захара з назвою птаха?

Чому Захар Беркут мав авторитет серед тухольців?

Як Захар реагує на шкоду, яку завдає Тугар Вовк громаді?

Чим пояснити те, що старий Беркут прагне розгромити, а не відбити татар?

Які сили допомагають Захарові прийняти правильне рішення і подолати ворога?

В чому вбачав тухольський ватажок смисл свого життя?

До якої справи Захар Беркут мав хист?

Яке значення для ще молодого Захара Беркута мало його перебування у діда Акинтія?

Як Захар Беркут ставиться до зрадництва Тугара Вовка?

Чому Захар не погодився на пропозицію Тугара Вовка обміняти полоненого Максима на вихід татар з котловини? Що в цей період відчував старий Беркут? Чи можна його засудити за таке ставлення до свого сина?

Яким були останні слова Захара Беркута? Що він пророкував для майбутнього покоління?

Чим повчальний образ Захара Беркута?

1.3. Орієнтовний план-характеристика образу Захара Беркута.

1)Захар Беркут — ватажок тухольської громади.

2)Портрет і зовнішність героя.

3)Риси характеру: а) добрий і волелюбний; б) відвертий і чесний; в) працьовитий; г) розсудливий і мужній; д) витриманий.

4)Прагнення героя: а) боронити рідний край від ворогів; б) шанувати традиції і богів; в) служити інтересам народу; г) закликати до єдності, згуртованості народу в боротьбі з ворогами.

5)Захар Беркут — патріот Руської землі.

2. Опрацювання ідейно-художнього змісту ІХ розділу повісті

2.1.Виразне читання або переказування окремих частин розділу.

2.2.Тема: зображення перемоги тухольців над монголо-татарами; смерть старого Беркута.

2.3.Ідея: возвеличення мужності, винахідливості, кмітливості тухольців, їх наполегливості у досягненні своєї мети.

2.4.Основна думка: «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

2.5.Композиція.

Експозиція: продовження атаки тухольцями монголо-татар за допомогою стовбурів загострених ялиць.

Зав’язка: намагання Бурунди і Т. Вовка обміняти своє життя на полоненого Максима.

Кульмінація: смерть ворогів, Максим залишається живий. Розв’язка: остання промова З. Беркута до громади; смерть і поховання

ватажка Тухлі. 2.6. Сюжет.

Продовження боротьби тухольців і монголів. Все більше і більше татар гинуло під водою. Невелика купка татар, де були Т. Вовк, Бурунда, Максим, перебували на плоту. Всіх їх обстрілювали тухольці.

Щоб зберегти собі життя, Бурунда і Т. Вовк вирішують обміняти своє життя на полоненого Максима. З. Беркут не погоджується на це. Тоді Бурунда замахнувся із сокирою, щоб зарубати Максима, але Т. Вовк відрубав бегадиру руку. Бурунда, падаючи у воду, потягнув за собою Максима. Камінь, який кинув З. Беркут за допомогою метавки знищив решту ворогів.

Максим залишається живий.

Остання промова тухольського ватажка до народу перед смертю. Поховання З. Беркута.

2.7. Бесіда за питаннями.

Що вирішили зробити тухольці для прискорення перемоги над во-

рогом? («Їм квапно діялося доконати ворога. В лісі повише потока їх молодці рубали грубі ялиці, загострювали їх з обох кінців, мов палі, прив’язували до обрубаних із гілля пнів важке каміння, щоб ті новомодні стінолами плили попід водою, і, виждавши відповідну хвилю, коли серединою озера зробилася від водоспаду прудка течія просто до монгольських становищ, почали далі потоком пускати пні»)

Який новий засіб боротьби з оточеними монголами запропонува-

ла Мирослава тухольцям? («...Збивати по кілька таких пнів докупи, спускати таку плоть на ужві долі водоспадом, а потім, притягнувши до берега, ставити на кожду по десять щонайсильніших і добре озброєних молодців, а двом довгими жердками керувати плотину проти монгольських становищ»)

Через що бегадир, побачивши, що тухольці знищують останні залишки його війська, нічого не міг зробити? («Бурунда, побачивши ворогів

ітаке їх воювання, аж зубами заскреготав і за зброю вхопився, але його гнів був даремний; навіть затроєні стріли його туркоманів не могли досягнути смілих тухольців. Приходилось завзятому бегадирові без діла стояти по груди в воді і дивитися, як тухольці становище за становищем розбивали останки монгольської сили»)

Що відчувала Мирослава, коли бачила у ворожому стані двох рідних для неї людей — батька й Максима? («...Погляди її летіли бистріше, ніж її стріли, в ворожу купу, серед якої тепер стояло все, що було найдорожче їй у житті: батько й Максим. За кождою пущеною з тухольських луків стрілою завмирало її серце»)

Якої думки був З. Беркут стосовно того, щоб зберегти життя Т. Вовку

іБурунді в обмін на волю Максима? («Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю») Як Мирослава сприйняла рішення З. Беркута щодо надання волі Максиму? («Що ти думаєш робити? За що ти хочеш погубити свого сина і... і мене, батьку? Я люблю твого сина, я присягала з ним жити і йому служити! Хвиля його смерті буде і моєю смертю!»)

Як тухольці поховали свого ватажка? («...За щасливим гріх плакати.

Але з радісними співами обмили його тіло і занесли його на Ясну поляну, до стародавнього житла прадідівських богів, і, зложивши в кам’яній контині лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували»)

Чи є закономірним те, що в кінці твору всі вороги гинуть, а Максим залишається живим? Свої думки обґрунтуйте.