7.4. Методи мотивації

Методи мотивації – це способи управлінського впливу на персонал для досягнення цілей організації. Вони грунтуються на дії законів управління, передбачують застосування управлінським апаратом організацій різноманітних прийомів впливу на персонал з метою активізації його діяльності.

Мотиваційні методи класифікують: за об’єктами мотивації, використанням стимулів, видами потреб, спрямованістю тощо (табл 7.4). Керівникам потрібно застосовувати їх у практичній діяльності комплексно, системно.

Таблицця 7.3

Класифікація методів мотивації.

Ознака класифікації	Види методів мотивації
За об’єктами мотивації	методи мотивації колективів методи мотивації окремих особистостей: менеджерів (вищого, середнього, нижчого рівнів керівництва); працівників (початківців, досвідчених); жінок
За стимулами	економічні методи мотивації (матеріального стимулювання) заробітня плата; преміювання; грошова винагорода; матеріальна допомога; участь у прибутках неекономічні методи мотивації а) організаційні участь у справах організації мотивація перспективою делегування завдань і повноважень мотивація збагаченням змісту праці б) морально – психологічні похвала схвалення переконання навіювання підтримка засудження визнання заслуг повага, довіра
За основними потребами	Методи задоволення фізіологічних потреб підлеглих методи задоволення потреб у захищеності та безпеці методи задоволення потреб у причетності та належності методи задоволення потреб поваги і визнання методи задоволення потреб самовираження, самореадізації
За спрямованістю (згідно теорії підкріплення)	позитивне підкріплення негативне підкріплення гасіння дій критика покарання

Задоволення основних потреб персоналу організації

Менеджерам необхідно постійно спостерігати за своїми підлеглими, щоб знати, які активні потреби, спонукають їх до дій. Так як з часом ці потреби змінюються, то було б невірним розраховувати, що методи мотивації, які спрацювали один раз, будуть ефективними весь час.

Нижче наводяться методи, за допомогою яких менеджери можуть забезпечити задоволення основних потреб своїх підлеглих.

Фізіологічні потреби.Люди, які працюють по причині необхідності задоволення потреб даної групи, мало цікавляться змістом роботи, концентрують свою увагу на заробітній платні, умовах праці, можливості уникати стомлення. Діями менеджерів можуть бути:

• забезпечення працівникам невисокої заробітної платні;

• організація нормальних робочих умов з точки зору освітлення, температури, рівня шуму і т.п.

Потреби в захисті і безпеці.Вони зв’язані з бажанням людей знаходитися в стабільному і безпечному оточенні, що забезпечує захист від страху, хвороб, болю та інших страждань, які може принести життя людині.

Дії менеджерів:

• розробити просту і надійну систему соціального страхування;

• застосовувати ясні і справедливі правила регулювання діяльності підлеглих;

• оплачувати працю вище прожиткового мінімуму;

• не залучати підлеглих до прийняття ризикованих рішень і виконання ризикованих дій;

• забезпечувати гарантії стабільної праці, медичного страхування, одержання пенсій;

• надавати можливості підвищення професійного рівня для забезпечення стабільності в роботі.

Потреби в належності і причетності.По відношенню до працівників, для яких важлива ця група потреб, керівництво повинно мати форму дружнього партнерства, для таких людей потрібно створювати умови для спілкування на роботі.

Дії менеджерів:

• використовувати елементи фірмового стилю і корпоративної культури, які відповідають особливостям менталітету працівників і підтримуються ними;

• давати співпрацівникам таку роботу, яка б дозволяла їм спілкуватися з колегами, підлеглими, клієнтами, покупцями, відвідувачами;

• при постановці завдань звертати увагу на те, що їх ефективне вирішення важливе для організації;

• створювати на робочих місцях дух єдиного колективу, команди;

• при необхідності проводити збори, наради, на яких обговорювати і вирішувати спільні проблеми;

• конструктивно працювати з неформальними групами, в складі організації, не загрожувати їх існуванню, якщо вони лояльні і сприяють досягненню виробничих цілей;

• створювати умови для соціальної активності працівників за межами організації;

• поздоровляти працівників від імені колективу з важливими для них подіями, датами, забезпечувати підтримку і допомогу у важкі моменти життя.

Потреби в визнанні і повазі.Працівники, для яких важлива ця група потреб, прагнуть зайняти лідерське положення в колективі чи положення визнаного авторитету при вирішенні певних завдань. Необхідно сказати, що поваги до себе потребують всі працівники колективу, особливо ті, хто займає незалежні посади.

Дії менеджерів:

• пропонувати підлеглим більш змістовну, цікаву, відповідальну роботу;

• делегувати підлеглим частину своїх повноважень і відповідальності;

• звертатися до співробітників, підлеглих з повагою;

• високо оцінювати проявлену ініціативу, творче відношення до діла;

• використовувати різноманітні форми визнання заслуг підлеглих, присвоювати їм почесні титули, звання, нагороди, висвітлювати їх заслуги в пресі, нагадувати про їх заслуги в публічних виступах;

• залучати підлеглих до формування цілей, розробки рішень, прислухатися до їх точок зору;

• сприяти підвищенню підлеглих по службі, забезпечувати можливості для навчання, перепідготовки, які підвищують рівень професіоналізму;

• забезпечувати достойні, комфортні умови на роботі, оплату праці, зовнішні символи службового статусу.

Потреби в самовираженні.Потреби цієї групи носять індивідуальний характер. Це потреби людини в творчості в широкому розумінні. Працівники з потребою самовираження, самореалізації творчі, незалежні особистості, відкриті для сприйняття себе і оточення.

Дії менеджерів.

• підтримування прагнення підлеглих до навчання, розвитку, які забезпечують більш повне використання їх потенціалу;

• давати важкі, складні, оригінальні завдання, які потребують від підлеглих певної віддачі і максимальної реалізації своїх якостей;

• забезпечувати значну свободу в виборі засобів вирішення завдань;

• залучати підлеглих до прийняття рішень, радитися з ними щодо вирішення окремих завдань, розвивати творчі якості;

• делегувати їм частину своїх повноважень, відповідальності сприяти підвищенню по службі;

• забезпечувати високу оплату праці, інші форми визнання заслуг;

• одночасно з переліченими діями менеджери повинні контролювати виконання завдань і час від часу "ставити на місце" підлеглих з надто високою самооцінкою.