Тема 7. Мотивація як загальна функція менеджменту

Логіка викладу та засвоєння матеріалу:

• Поняття мотивації та її місце в системі управління.

• Види мотивації.

• Теорії мотивації.

• Мотиваційний процес.

• Методи мотивації.

Ключові поняття та терміни
Мотивація Потреби Мотиваційний процес Мотиви Мотиваційна сфера Стимули Стимулювання Спрямованість Установки	Інтереси Методи мотивації Заробітна плата Винагорода Переконання Навіювання Критика Покарання Збагачення змісту праці

7.1. Поняття мотивації та її місце в системі управління

Управління мотивацією персоналу – важливе завдання сучасних менеджерів, від успішного вирішення якого залежить ефективність діяльності організацій і підрозділів, які вони очолюють.

В літературі є достатньо визначень мотивації, які розкривають її сутність з різних сторін.

Мотивація в загальному розумінні – це сукупність рушійних сил, які спонукають людину до виконання певних дій [5].

З точки зору поведінки людини мотивація – це процес свідомого вибору того чи іншого типу діяльності в результаті комплексного впливу зовнішніх (стимули) і внутрішніх (мотиви) факторів.

З точки зору управління мотивація визначається :

• як функція керівництва, завдання якої – створити у підлеглих стимули до праці з повною віддачею;

• як тривалий вплив на робітника з метою зміни його структури цілісних орієнтацій та інтересів, формування відповідного мотиваційного ядра і розвитку на цій основі трудового потенціалу [6, 7].

Мотивація як основна функція менеджменту пов’язана з процесом спонукання себе та інших людей до діяльності через формування мотивів поведінки для досягнення особистих цілей і цілей організації.

Зміст функції мотивації полягає в: визначенні потреб персоналу та забезпеченні їх задоволення в організації; розробці систем винагороди за роботу, що виконується; застосуванні різноманітних форм оплати праці; використання стимулів до ефективної взаємодії працівників в колективах і в підприємстві в цілому.

За допомогою мотивації керівництво підприємства може вирішувати наступні завдання:

• залучення і утримання в організації кращих спеціалістів;

• визнання праці робітників, які досягли значних результатів, з метою подальшого стимулювання їх творчої активності;

• демонстрація відношення керівництва до високих результатів праці;

• популяризація результатів праці кращих робітників;

• застосування різноманітних форм визнання заслуг;

• покращення морально-психологічного стану робітників через відповідну форму визнання;

• забезпечення підвищення трудової активності колективу підприємства.

Функція мотивації займає важливе місце в системі управління підприємством. Вона тісно зв’язана з іншими основними функціями менеджменту, такими як планування, організація, контроль, прийняття рішень і т.п.

Наприклад, функція планування полягає у визначенні цілей підприємства і розробці заходів по їх досягненню. Це спосіб, за допомогою якого керівництво забезпечує єдиний напрямок зусиль всіх членів організації. В рамках планування проводиться: розподіл обмежених ресурсів підприємства, пристосування до зовнішнього середовища, координація дій підрозділів, використання їх сильних сторін і компенсація слабких, врахування минулого досвіду діяльності.

Сам факт формування, обговорення і доведення цілей як важливий елемент планування вже робить дії персоналу більш обдуманими і мотивованими. Досягнення визначених цілей гарантує одержання винагороди за виконану роботу. Для мотивації підлеглих важливо визначати перед ними завдання з такими характеристиками: складні, але реальні, яких можна досягти; конкретні; розумну їх кількість; вигідні, безпечні і справедливі для виконавців. Залучення підлеглих до процесу розробки завдань також мотивує людей на більш добросовісну роботу по їх досягненню.

Функція організаціїспрямована на впорядкування, приведення в систему спільної діяльності людей. В рамках даної функції здійснюється проектування організаційної структури підприємства, створюються органи управління, проводиться департаментизація, визначаються кількість рівнів управління, ступінь централізації в управлінні, розроблюються регламентуючі документи.

Все це значно впливає на мотивацію менеджерів і робітників підприємства, визначає прийнятні для керівництва форми поведінки і напрямки прояву активності персоналу.

Зв’язок функцій мотивації та контролю має місце на всіх етапах виконання завдань підлеглими, але особливо яскраво він проявляється на попередній і заключній стадіях роботи. Попередній контроль, як відомо, проводиться ще до початку виконання завдання. Його засобами, що здійснюють значний мотивуючий вплив на співробітників, можуть бути: розробка чітких норм, стандартів і вимог; доведення конкретних цілей і завдань до виконавців; розробка систем винагороди; забезпечення всім необхідним; підбір кваліфікованих спеціалістів. За допомогою наведених засобів визначаються чіткі орієнтири і стандарти поведінки, за додержання яких працівники одержать винагороду.

Оцінка керівником виконаних завдань підлеглими також здійснює на людей мотивуючий вплив. Інтерес керівника до внеску робітника, похвала, допомога, зауваження та інші форми керівного впливу стимулюють до кращого виконання своїх обов’язків. І найбільш сильний вплив на мотивацію підлеглих здійснює заключний контроль, по результатам якого визначається, хто працював краще, гірше, кого необхідно заохотити чи покарати.

Зв’язок між прийняттям рішень і мотивацією виявляється при розгляді наступних аспектів:

• як швидко і своєчасно приймаються в організації рішення по проблемах, які виникають;

• чи є рішення, які приймаються законними, реальними для виконання (якщо ні, то мотивація підлеглих при їх реалізації значно послаблена);

• чи дотримується справедливість в результаті прийнятих рішень (особливо тих рішень, що приймаються по проблемам персоналу);

• чи залучаються підлеглі до процесу прийняття рішень.