Дивізіональна організаційна структура, спрямована на споживача

В організаціях, які випускають великий асортимент товарів, застосовують дивізіональну структуру, яка спрямована на споживача. За цією структурою підрозділи підприємства групуються навколо певних груп споживачів

Наприклад, великі ви­давництва мають підрозділи, що видають художню літературу, підрозділи дитячої літератури, підручники та наукову літературу. Кожний підрозділ діє як окрема компанія (має свої відділи маркетингу, виробничі, фінансові). Комерційні банки обслуговують приватних осіб, фірми, організації, фонди, трастові фірми та інші. Структуру управління таких організацій представлено на рис. 6.7.

Рис. 6.7. Структура управління, орієнтована на споживача

Переваги та недоліки дивізіональної структури управління, спрямованою на споживача ті ж самі, що і в дивізіонально-продуктовій структурі управління.

Дивізіонально-регіональна організаційна структура

Регіональна структура управління побудована за територіальним принципом. Така структура полегшує вирішення питань, які пов’язані з місцевим законодавством, спрощує зв’язки з клієнтами, дозволяє враховувати їх запити та звичаї. Дивізіонально-регіональну структуру управління використовують фірми, які виробляють продукцію обмеженої номенклатури та орієнто­вані на широкі ринки збуту і конкретного споживача.

При регіональному типі дивізіональної організаційної структури відповідальність за всю діяльність компанії на внутрішньому і зовнішньому ринках розподіляється між самостійними регіональними підрозділами. Ці підрозділи за змістом і характером діяльності можуть бути як виробничими відділами і центрами прибут­ку, так і організовуватися у формі дочірніх компаній і бути центрами прибутку та відповідальності. В обох випадках регіональні підрозділи здійснюють координацію діяльності дочірніх збутових і виробничих фірм у своєму регіоні з усіх видів продукції.

Очолює регіональ­ний підрозділ віце-президент, який підпорядковується безпосередньо вищій адміністрації фірми і здійснює свою діяльність у тісному кон­такті з усіма центральними службами. У деяких фірмах регіональні керівники мають у своєму підпорядкуванні управлінців по окремих країнах як проміжну ланку між регіональним підрозділом і місцевою дочірньою фірмою. Регіональні підрозділи здійснюють фінансовий контроль за діяльністю кожної дочірньої фірми, а також контролю­ють складання поточного бюджету, дотримуючись вказівок вищого керівництва та центральних служб. Для більш тісного взаємозв'язку виробничої діяльності підконтрольних фірм деколи призначаються координатори продукції або спеціальні функціональні служби, які опі­куються питаннями виробництва окремих видів продукції.

Регіональна структура управління діяльністю фірми в чистому вигляді трапляється рідко, хоча регіональ­ний принцип управління закордонною діяльністю разом з управлінням продукцією досить поширений. Фірми, що виробляють пакувальні ма­теріали, ліки; збутові організації в інших країнах мають дочірні компа­нії з функціональними або іншими структурами.

Переваги дивізіонально-регіональних ОСУ:

1. створення можливостей пристосування стратегії до потреб кожного ринку;

2. перенесення відповідальності за прибутки на нижні рівні управління;

3. можливість для підготовки менеджерів стратегічного рівня;

4. створення можливостей більш ефективного врахування запитів тих споживачів, від яких вона найбільш залежить.

Недоліки дивізіонально-регіональних ОСУ:

1. збільшення кількості рівнів управління;

2. можливість дублювання функцій на стратегічному та місцевому рівнях;

3. труднощі в координації діяльності по країні та продукції.