4.1. Розробка стратегічних альтернатив

Стратегічний вибір включає вироблення серії стратегічних альтернатив, виходячи з цілей компанії, її переваг і недоліків, а також зовнішніх можливостей і загроз. Кожна стратегічна альтернатива може представляти можливі напрями дій. На цьому етапі фігурує наступне основне питання: які напрями стратегічного розвитку здаються найбільш прийнятними? При розробці стратегій важливо врахувати найбільшу можливу кількість варіантів, оскільки серед малодосвідчених аналітиків існує тенденція до врахування тільки найочевидніших прийнятних варіантів і вже на ранніх етапах висунення альтернатив відкидати інші варіанти. Проте така оцінка завжди суб'єктивна. Очевидні варіанти не обов'язково є кращими. І ця обставина може позбавити варіантів, які при детальнішому опрацьовуванні на етапі оцінки варіантів виявили б свої переваги.

Основні стратегії бізнесу

Існує кілька основних стратегічних варіантів, що потрібно розглянути організації при виборі стратегії бізнесу. В сучасному менеджменті визначають два основні види стратегій:

• портфельні;

• конкурентні.

Розробка портфельних стратегій пов’язана із визначенням стратегічних одиниць бізнесу кожної організації. Ці стратегії передбачають, що кожна організація оперує кількома бізнес-процесами. Кожний бізнес-процес потребує окремого конкурентного підходу. За І.Ансоффом існують 4 характеристики портфельних стратегій:

1. Вектор росту, що визначає масштаб та напрям майбутньої сфери діяльності організації.

2. Конкурентні переваги, яких організація має досягти у відповідних галузях діяльності.

3. Синергізм, що має виникати між різними стратегічними одиницями бізнесу.

4. Стратегічна гнучкість виду діяльності.

Конкурентні стратегії мають кілька назв, в залежності від авторів, що їх описали. В різних підручниках з менеджменту, наукових статтях використовуються різні назви, тому в таблиці 5.4.

Таблиця 5.4

Типологія конкурентних стратегій бізнесу [15]

Автор	Варіанти стратегій
М.Портер	Стратегія управління затратами	Стратегії фокусування на сегменті ринку	Стратегія диференціації	Стратегії фокусування на нових товарах
І.Ансофф	Стратегія максимізації частки ринку	Стратегія розвитку ринку	Стратегія розвитку товару	Стратегія диверсифікації
Томпсон А.А., Стрікленд А.Дж.	Стратегія управління затратами	Стратегія концентрації на вузькому сегменті ринку на базі більш низьких затрат	Стратегія концентрації на вузькому сегменті ринку на основі диференціації. Стратегія диференціації	Стратегія кращої вартості
М.І.Книш	Віолентна стратегія	Патієнтна стратегія	Комутантна стратегія	Експлерентна стратегія
Г.Л.Азоєв	Стратегія зниження собівартості	Стратегія сегментування ринку	Стратегія негайної реалізації потреб ринку. Стратегія диференціації продукції	Стратегія впровадження нововведень

За М.Портером, якщо організація проводить:

• Стратегію управління затратами – вона має можливість знизити власні витрати до рівня нижче, ніж у конкурентів, що надає їй можливість продавати за низькими цінами великі обсяги продукції.

• Стратегію фокусування на сегменті ринку – має можливості обслуговувати специфічну категорію споживачів. Така стратегія пов’язана із стратегією диференціації та стратегією управління затратами.

• Стратегію диференціації – вона має відрізнятись від своїх конкурентів за якістю товарів та послуг, що надає їй можливість підвищувати ціну за товар або послугу

• Стратегію фокусування на нових товарах – має можливості виробляти певний асортимент виробів, що надає їй можливість поєднувати цю стратегію із стратегією диференціації або стратегією управління затратами.

За М.І. Книшем:

• Сутність віолентних («силових») стратегій полягає в прагненні організації домінувати на достатньо широкому ринковому просторі за рахунок високої внутрішньої продуктивності праці, низьких витрат виробництва, а, отже, і низької ціни продукції. Досягнення подібних цільових установок вимагає організації масового виробництва товарів, орієнтованих на середнього покупця з середньостатистичними потребами і можливостями.

• Патієнтні стратегії («стратегії певної ніши») припускають обмеження асортименту і об'єму продукції, при одночасній особливій увазі до її якості. Суть даного підходу полягає в прагненні відхилитися від прямого впливу конкурентов-віолентів через визначення і активне формування на ринку сегментів із специфічними потребами.

• Комутантні стратегії («пристосування») націлюють на максимально швидке задоволення невеликих за об'ємом короткочасних і часто змінних потреб.

• Експлерентні стратегії («піонерські») орієнтують організацію на радикальні нововведення і розвиток на ринку попиту на принципово нові товари і послуги.

Розвиток бізнесу безпосередньо пов'язаний із способами та формами інтеграції організації до відповідного бізнес - простору. Види стратегій розвитку бізнесу через інтеграцію та концентрацію приводяться в таблиці 5.5.

Таблиця 5.5

Стратегії інтеграції

Стратегія	Зміст
Пряма інтеграція	Придбання у власність або отримання сильного контролю за роботою дистриб'юторів і продавців
Зворотна інтеграція	Прагнення отримати у власність або під свій контроль постачальників сировини
Горизонтальна інтеграція	Прагнення отримати у власність або під свій контроль своїх конкурентів
Захоплення ринку	Прагнення збільшити частку своєї продукції на традиційних ринках
Розвиток ринку	Виведення своєї продукції на ринок в нових географічних районах
Розвиток продукту	Прагнення збільшити об'єм реалізації через поліпшення або модифікацію своєї продукції
Концентрична диверсифікація	Організація нових виробництв, що співпадають з основним профілем компанії
Конгломеpативна диверсифікація	Організація випуску нової продукції, що не співпадає з основним профілем компанії
Горизонтальна диверсифікація	Організація випуску нової, непрофільної продукції, але для традиційних споживачів
Спільне підприємство	Об'єднання з іншою компанією для проведення робіт над спеціальним проектом
Скорочення	Перегруповування виробництв з метою скорочення витрат для зупинки процесу падіння об'єму реалізації
Відторгнення	Продаж відділення або частини організації

В сучасному бізнесі користуються попитом товари та послуги високої якості. В менеджменті і безпосередньо у виробництві часто виникають нові роботи, для якісного виконання яких рентабельніше зробити замовлення або навіть скооперувати діяльність з іншою вузькоспеціалізованою фірмою, ніж впроваджувати новий підрозділ в організації. У зв’язку із вищезазначеним сучасний менеджмент часто обирає бізнес-стратегії, пов’язані з кооперацією.

Стратегії розвитку бізнесу через кооперацію приводяться в табл.5.6.

Таблиця 5.6

Стратегії кооперації

Стратегія	Зміст
Пряма контрактація	Тимчасова передача на контрактній основі стороннім організаціям виконання окремих функцій маркетингу, дистрибуції та збиту товарів і послуг компанії.
Зворотна контрактація	Тимчасова передача на контрактній основі стороннім организациям або фахівцям (їх колективам) виконання окремих виробничих і обслуговуючих функцій компанії.
Спільне виробництво	Об'єднання з іншою організацією, з метою забезпечення виконання окремих виробничих і обслуговуючих функцій.