Зач.Основ.биол и генет. чел. #11-15 / Нервова система,ії значення

Це одна з найважливіших систем, бо виконує контрольно-регуляторні, управлінські функції. Важливим елементом системи є нервовий центр - сукупність нейронів, які здійснюють певну функцію аборефлекс (лат. - відбиття, відображення). Рефлекс - це відповідна реакція на дію подразника, причому вона повинна бути адекватною характеристикам подразника. Тому кожний нервовий центр відповідає за формування одного певного рефлексу. Першим заговорив про рефлекси видатний учений - математик, фізик 17 століття Рене Декарт. Створив теорію рефлексів на початку ХХ ст. видатний російський учений І.П. Павлов - лауреат Нобелівської премії.

Умовні, або набуті рефлекси - це основа вищої нервової діяльності (ВНД) людини - мова, мислення, пам'ять, емоції, характер, темперамент - основа психічної діяльності людини. Мозок, або великі півкулі - самий дивовижний витвір природи - скупчення нервової тканини, що контролює і регулює всі функції організму, його реакції на дію зовнішнього та внутрішнього середовищ.

Головний мозок людини містить 14-16 млрд нервових клітин, основна кількість яких зосереджена в корі його великих півкуль.

У мозку виділяють еволюційно древню частину - стовбурну і більш пізню - великі півкулі. Він складається з багатьох відділів, що виконують різноманітні функції, але основних відділів п'ять: довгастий мозок, міст, середній мозок (утворюють стовбурну частину мозку, де розташована ретикулярна формація), мозочок, великі півкулі.. Площа кори від 1470 до 1670 кв. см, що значно перевищує площу внутрішньої поверхні черепа. Через це кора зібрана в складки, які утворюють звивини та борозни. Кількість звивин в усіх людей приблизно однакова, але малюнок, який вони утворюють, також різний, як і папілярні лінії на пальцях. На поверхні кори розташовані кінцеві частини всіх аналізаторів і багатьох нервових центрів, які зображені на рисунку. На лівій півкулі - центр мови, письма, читання, рахування, словесного запам'ятовування, логічного та абстрактного мислення. Права півкуля відповідає за емоційність промови - інтонацію і промовистість, фіксацію уяв, розпізнавання геометричних фігур. Проте працюють обидві півкулі в тісній співдружності.

Для великих півкуль характерна біоелектрична активність - коливання електричних потенціалів, які вперше зареєстрував в 1913 р. В.В.Правдич-Немирович за допомогою електроенцефалографа, катодного осцилографа. Ця активність характеризується чотирма основними біоелектричними ритмами, частоту яких вимірюють в Герцах. За частотою, в порядку її зменшення вони утворюють два ряди: швидкі коливання - а(альфа)-ритм (8-13 Гц) та Р(бета)-ритм 13-30 Гц і повільні коливання електричної активності мозку: найбільш повільний А(дельта)-ритм (0,5-3,5) Гц і 0 (тета)-ритм (4-7 Гц). Альфа-ритмреєструється в стані спокою і закритих очах. Під час сну - дельта-ритм, але при так званому парадоксальному сні, коли активність мозку різко підвищується і сняться сни, проявляються альфа- та бета ритми одночасно. Бета-ритм проявляється при емоційному збудженні, розумовій роботі, або у стані спокою при відкритих очах. Ці дані використовують в електроенцефалографії - метод дослідження фізіологічного стану мозку при ушкодженнях та хворобах, наприклад пухлинах.

При відсутності кровопостачання до мозку його біоелектрична активність зникає. Метод дослідження біоелектричної активності мозку широко застосовують в медицині, психології. Впливаючи на ритмічну активність мозку, наприклад за допомогою ритмічно повторюваних звуків, музики, особливо тієї, що не має мелодії, або хімічних препаратів, електромагнітних коливань можна впливати на поведінку людини, змінювати її психічний стан.

Продовженням головного мозку є спинний мозок, який здійснює дві головні функції - рефлекторну, що контролює рухові, вегетативні рефлекси і провідникову - контролює роботу внутрішніх органів і кістякової мускулатури. Від нього залежить рухова активність організму, стан його внутрішніх органів. При його ушкодженнях -травмах виникає паралізація певних органів.

Вариант ответа №2

1.Через нервову систему замикаються всі рефлекси: виділення слини при подразненні рецепторів рота їжею, відсмикування руки при опіку.

2. Нервова система регулює роботу різних органів – прискорює чи сповільнює ритм серцевих скорочень, змінює дихання.

3. Нервова система погоджує між собою діяльність різних органів і систем органів: під час бігу поряд з скороченням скелетних м’язів посилюється робота серця, прискорюється рух крові, особливо до працюючих м’язів, поглиблюється і прискорюється дихання, збільшується тепловіддача, гальмується робота травного тракту.

4. НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує зв’язок організму з навколишнім середовищем і здійснює пристосування організму до змінних умов цього середовища.

5. НЕРВОВА СИСТЕМА забезпечує діяльність людини не тільки як біологічної, але й соціальної істоти – суспільно-корисної особистості.

Структурною одиницею нервової тканини і нервової системи є нервова клітина – нейрон. Нейрон складається з:

1.Тіла.

2.Відростків.

Тіло має оболонку, ядро з ядерцем, цитоплазму з усіма органелами, які забезпечують функціональну діяльність.

Відростки:

а) дендрити – короткі і галузисті;

б) аксони – довгі, галузяться на кінцях, завдовжки 1 м, зверху вкриті білою жироподібною мієліновою оболонкою, що має перехвати Ранв’є, які прискорюють передачу нервових імпульсів.

Аксон – нервове волокно – нейрит. Вся нервова система являє собою сукупність нейронів, які контактують один з одним за допомогою синапсів.

Синапс – щілиноподібний контакт аксона нейрона з будь-якою ділянкою іншого нейрона, або м’язовою чи секреторною клітиною. Передача збудження в синапсі відбувається за допомогою хімічних речовин – медіаторів, які містяться в пухирцях. В процесі збудження та передачі імпульсів, велику роль відіграють іони Са, К, Na. Через синапси нервові імпульси проходять тільки в одному напрямку, збудження надто малої сили не пройде через синапс. У синапсі збудження накопичується, сумується і тільки тоді, коли воно досягне певної величини – синапс його пропустить. (Розумова діяльність залежить від кількості синапсів).

За структурою і функцією розрізняють нейрони:

1.Аферентні (чутливі) несуть інформацію у ЦНС.

2.Еферентні (рухові) посилають нервові імпульси до робочих органів.

3.Вставні (проміжні) передають інформацію від одного нейрона до іншого, здійснюючи попередній аналіз, складають основну масу ЦНС.

Нерви та нервові вузли.

Пучки нервових волокон (нерви) зв’язують відділи головного і спинного мозку з іншими і виконують провідникову функцію – ними передаються нервові імпульси.

Нерви поділяються на:

1.Черепно-мозкові – 12 пар.

2.Спинномозкові – 31 пара.

За допомогою нервів та їх розгалужень здійснюється зв’язок ЦНС з органами і всі системи органів об’єднуються в єдине ціле – здійснюється цілісність організму.

Нерви в залежності від складу їхніх волокон поділяються на:

1.Чутливі – вміщують доцентрові волокна.

2.Рухові – складаються з відцентрових волокон.

3.Змішані – мають обидва види нервових волокон.

Багато нервів і їх розгалужень на периферії окрім нервових волокон мають нервові вузли (ганглії), які складаються з нейронів, відростки яких входять до складу нервів. Вся робота нервової системи по регуляції діяльності організму здійснюється за допомогою рефлексів. Вони

У нервовій системі виділяють ЦНС (головний і спинний мозок), ПНС (12 пар черепномозкових нервів і 31 пара спинномозкових нервів).

Функціонально ПНС поділяється на соматичну, яка іннервує скелетні м’язи та органи чуття, та вегетативну (автономну), яка іннервує внутрішні органи. Соматична підпорядковується вищими кірковими нервовими центрами, а тому більше ніж інші відділи нервової системи контролюється свідомістю.

Забезпечує зв’язок ЦНС зі шкірою, м’язами, сухожиллями і зв’язками суглобів; з навколишнім середовищем завдяки шкірній та м’язовій чутливості.

Вегетативна нервова система.

Автономно її називають через певну самостійність. Вона керує обміном речовин, диханням, кровообігом, виділенням, розмноженням, підтриманням сталої температури тіла. У цій системі є наявність двох досить самостійних відділів: симпатичного та парасимпатичного.

Симпатична бере початок у середній частині спинного мозку. Парасимпатична утворена нервами тіла яких знаходяться в середньому і довгастому мозку та в 2-4 сегментах крижового відділу спинного мозку. Симпатичний відділ збільшує ритм і силу скорочень серця, розширює судини серця, звужує судини шкіри, органів черевної порожнини, підвищує артеріальний тиск, обмін речовин, розширює зіницю ока, зменшує виділення слини і травного соку, уповільнює перистальтику кишок, розширює бронхи, збільшує легеневу вентиляцію.

Парасимпатичний відділ уповільнює ритм і зменшує силу скорочень серця, розширює судини і знижує тиск у них, звужує судини серця, бронхи, звужує зіницю ока, збільшує виділення слини, травного соку, підсилює перистальтику кишок.

Основна функція автономної Н.С.: забезпечувати сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз), забезпечують регуляцію всіх фізіологічних функцій організму і пристосування діяльності окремих органів і систем до його потреб. Рефлекторними процесами підтримується сталість внутрішнього середовища організму (гомеостаз).

Рефлекс – це реакція організму на будь-яке подразнення, яка здійснюється за участю нервової системи. Поняття рефлекс було введено французьким вченим Декартом 300 років тому, Сєченов і Павлов вивчаючи НЕРВОВА СИСТЕМАвстановили, що її відповіді на різні подразники здійснюються за рефлекторним принципом. В основі будь-якого рефлексу лежить рефлекторна дуга.

Павлов поділив усі рефлекси людини на безумовні і умовні.

Безумовні	Умовні
Вроджені, спадкові. Універсальні. Характерні для всіх особин одного виду. Рефлекторні дуги замикаються на рівні спинного мозку та стовбура головного мозку. Здійснюється через рефлекторну дугу. Стійкі, зберігаються протягом усього життя. Завдяки їм зберігається цілісність організму, підтримується сталість внутрішнього середовища, відбувається розмноження, є основою для утворення умовних рефлексів.	Набуті в процесі життя. Індивідуальні, утворені в результаті власного досвіду кожної людини. Рефлекторні дуги замикаються на рівні кори великих півкуль і підкірки. Здійснюються через функціональні тимчасові зв’язки. Мінливі, постійно утворюються і згасають. Завдяки їм організм більш тонко пристосовується до конкретних умов існування.

Безумовні рефлекси поділяються на: 1. Орієнтувальні; 2. Захисні; 3 Травні; 4 Статеві.

Умовні рефлекси виникають в процесі життя на основі безумовних. Для їх утворення необхідна сукупність певних чинників:

1.Передувати безумовному подразнику повинен байдужий (умовний).

2.Умовний подразник має бути слабкішим за безумовний.

3.Між умовним та безумовним подразниками інтервал часу має бути незначним.

4.Необхідне періодичне повторення дії закріплення умовного рефлексу. Тобто умовний подразник має бути підкріплений безумовним.

Рефлекторна дуга – шлях рефлексу.

Будова:

І. Рецептори органів чуття сприймають подразнення і перетворюють їх на нервовий імпульс, який далі поширюється по структурах рефлекторної дуги.

Рецептори – спеціалізовані клітини, або кінцеві структури чутливих нервових клітин.

За розташуванням поділяються на: зовнішні (шкіри, ока, вуха), внутрішні (внутрішніх органів та опорно-рухової системи).

За характером подразнень: 1. фоторецептори, 2. механорецептори, 3. хеморецептори, 4. терморецептори.

ІІ. Нервовий імпульс по доцентровому шляху (чутливому – аферентному) несе інформацію до ЦНС, де відбувається передача імпульсу з чутливого на руховий нейрон.

ІІІ. В ЦНС інформація отримується, обробляється і передається на руховий шлях.

ІV. По руховому шляху (відцентровому – еферентному) імпульс іде до робочого органа (ефектор).

V. Робочим органом може бути скелетні та гладкі м’язи, залози, серце.

Основна частина рефлекторних дуг в організмі людини складається з трьох нейронів, деякі з двох нейронів (колінний, ахіллів рефлекси).

Час рефлексу залежить від складності рефлекторної дуги, сили подразнення та рівня збудливості.