Присінковозавитковий орган

Вухо виконує подвійну роль: є органом слуху і ор­ганом рівноваги. Вухо поділяється на три відділи: зов­нішнє вухо, середнє вухо і внутрішнє вухо. Зовнішній і середній відділи вуха виконують звукопровідну функ­цію, а у внутрішньому вусі знаходяться два апарати:

звукосприймальний апарат і апарат, що визначає по­ложення та рух тіла в просторі (вестибулярний апа­рат).

Зовнішнє вухо складається із вушної раковини, в ос­нові якої є хрящ, та зовнішнього слухового ходу—дещо зігнутого каналу, що закінчується сліпо, відмежовуючись барабанною перетинкою від середнього вуха. При від­тягуванні вушної раковини назад і доверху (у дітей донизу) зовнішній слуховий хід випрямляється, що до­помагає закапувати в нього краплі чи видаляти сірку — секрет вушних залоз.

Середнє вухо складається із основної частини — ба­рабанної порожнини і з'єднаних з нею комірок соско-видного відростка. Барабанна порожнина міститься в пірамідці вискової кістки між барабанною перетинкою

Орган слуху:

/—зовнішній слуховий хід; 2—барабанна перетинка: З—молоточок: 4 — ко­ваделко; 5 — стременце; 6 — півколові каналії; 7 — присінок; 8 — присінковоза-витковий нерв; 9— завитка; 10 — слухова труба.

І внутрішнім вухом. Вона сполучається з носовою ча­стиною глотки вузьким каналом — слуховою трубою. Надходження повітря по цій трубі сприяє врівнова­женню тиску в барабанній порожнині з атмосферним тиском, чим і створюються умови для коливальних ру­хів барабанної перетинки (відповідно до частоти зву­кових хвиль). При злипанні стінок слухової труби на­стає зниження тиску в середньому вусі, що негативно відбивається на гостроті слуху. Інколи по слуховій тру­бі проникає інфекція, яка спричиняє запалення слизо­вої оболонки середнього вуха — отит.

Барабанна перетинка з'єднується із стінкою вну­трішнього вуха ланцюжком із трьох кісточок: моло­точка, коваделка, стременця, які служать пе-редатчиками звукових коливань на внутрішнє вухо і водночас виконують роль звукопосилюючого апарату.

В стінці між барабанною порожниною і внутрішнім вухом (лабіринтом) є два невеличкі отвори: овальне вікно, закрите основою стременця, і кругле в і к-н о, закрите сполучнотканинною перетинкою. Звукові ко­ливання передаються із стременця на рідину, що за­повнює внутрішнє вухо (перилімфу й ендолімфу), і, прокотившись по ній, повертаються знову в барабанну порожнину — на мембрану круглого вікна (вторинну ба­рабанну перетинку).

Внутрішнє вухо і його функції. Внутрішнє вухо має вигляд системи каналів, які знаходяться в піраміді ви­скової кістки (кістковий лабіринт). Він заповнений рі­диною — перилімфою, в яку занурений перетинча­стий лабіринт, що також заповнений рідиною—ендо-л і м ф о ю.

Лабіринти складаються з трьох відділів: п р й с і н-ка, півколових каналів і завитки. Перші два відділи становлять вестибулярний апарат і викону­ють функцію органа рівноваги, а в завитці міститься звукосприймальний апарат, тому вона є органом слуху (рис. 81). Від вестибулярного апарату і завитки відхо­дять волокна VIII черепного нерва, по яких передаються імпульси в ЦНС.

Рецептори вестибулярного апарату подразнюються ендолімфою, яка переміщується відносно стінок лабі­ринту під час обертальних рухів (функція півколових каналів) або при зміні швидкості прямолінійного руху тіла (функція утворень присінка). Рецептори присінка, крім ендолімфи, подразнюються також дрібними криш­таликами — отолітами. Внаслідок подразнення їх сприй­маються зміни положення тіла в просторі, а також ви­кликаються складноко-ординовані  рефлекси, за допомогою яких на­ступає перерозподіл то­нусу та зберігається рівновага тіла. Проте надмірно сильним по­дразненням   вестибу­лярного апарату (особ­ливо в людей з підви­щеною    збудливістю цього органа) можуть викликатись вегетатив­ні реакції: запаморо­чення, нудота, блюван­ня, брадикардія, зміна судинного тонусу тощо. Ці явища спостерігаю­ться при поїздках на деяких видах транспор­ту («морська» і «льот­на» хвороби), виниПоперечний розріз через хід завитки:

/—основна пластинка; 2— волокна присін-ковозавиткового нерва; 3 — стінка кістко­вого каналу зариткп; 4 —слухові волоскові клітини; 5 — підтримуючі клітини; б—по­кривна пластинка; 7 — канал завитки.

кають також внаслідок хворобливих процесів, що розви­ваються в лабіринті.

Звукосприймальну функцію виконує спіральний ор­ган, який, знаходячись в перетинчастому лабіринті за­витки, має—як і ця частина лабіринту—спіралевидну форму. До складу спірального органа входять спеці­альні рецепторні клітини з волосинками. Цих клітин є близько 20000. Клітини подразнюються, коли до їх во­лосинок доторкається ніжна покривна пластинка, що коливається разом з ендолімфою (рис. 82).

Орган слуху людини може сприймати звуки з часто­тою коливань в межах від 16 до 20000 за 1 с. Залежно «.від частоти коливань і довжини звукових хвиль звуки можуть поширюватись на більший чи менший стовпчик рідини, починаючи від основи завитки, чим і визначаєть­ся кількість збуджених рецепторних клітин, а тим самим і сприймання висоти звуків.