5. Україна 2010-2011 рр. Президент в. Янукович.

Політична сфера. Сформовано коаліцію «Стабільність і реформи» у Верховній Раді: Партія регіонів, Блок Литвина, Комуністична партія України, кілька депутатів, виключених із БЮТ. Зміна формату коаліції ви­знана Конституційним Судом законною. Сформовано новий уряд під головуванням М. Аза­рова, найбільший за останні 10 років:

• десять із міністрів походять із Донецької та Лу­ганської областей;

• уперше в уряді немає жодної жінки;

• найбільш дискусійною виявилася фігура міністра освіти й науки Д. Табачника, відомого українофобськими заявами;

• наприкінці березня — на початку квітня 2010 р. по Ук­раїні прокотилася хвиля студентських про­тестів проти його призначення, а опозиція на­магається ухвалити постанову Верховної Ради про відставку міністра.

Перенесено на невизначений термін чергові ви­бори до місцевих рад, що мали відбутися у травні 2010 р.

Звернення з позовами до судів про визнання недійсним присвоєння Президентом В. Ющенком звання Героя України командиру УПА Р. Шухевичу та провіднику ОУН-Б С. Бандері.

Економічна сфера. Березень 2010 р. — зменшення зарплат прези­денту, прем'єру, голові парламенту та іншим дер­жавним посадовцям при одночасному збільшенні кількості членів Кабміну.

Скасовано рішення про надання резиденції В. Януковича «Межигір'я» статусу державного історико-культурного заповідника.

На середину квітня 2010 р. так і не прийнято дер­жавний бюджет; його показники визначатимуть­ся ціною на газ.

Відсутні конкретні домовленості з МВФ про фінан­сування України.

На підготовку до Євро-2012 обіцяно виділити 26 млрд. грн.

Заплановано девальвацію гривні до 10 % до кінця 2010 р., що має сприяти експортерам та полег­шить виконання зобов'язань за зовнішніми бор­гами.

21 квітня 2010 р. у Харкові Президент України В. Янукович та Президент Росії Д. Мєдвєдєв підпи­сали такі домовленості:

• Україна отримує знижку на поставки росій­ського газу у розмірі 30 %, унаслідок чого про­тягом 10 років до дербюджету надійдуть близь­ко 40 млрд. дол. США;

• подовжено термін перебування Чорномор­ського флоту Росії в Криму на 25 років (до 2042 р.) з правом пролонгації ще на 5 років;

• знижка на газ враховується як частина оренд­ної плати за перебування Чорноморського фло­ту Росії в Україні.

Результати домовленостей оцінюються по-різному:

Україна суттєво покращила відносини з Росією, угода сприятиме економічному зростанню дер­жави;

Україна повернулася до сфери впливу росій­ської геополітики, національні інтереси замі­нені на тимчасові економічні переваги.

Культурно-освітня сфера

• Скорочено Національну премію ім. Т. Шевченка від 160 до 120 тис. грн.

• Зміна порядку вступу до вищих навчальних за­кладів із 2010 р. :

• скасовано обов'язковість державної української мови при написанні тестів;

• приймальні комісії вузів ураховуватимуть не тільки результати зовнішнього незалежного тестування, а й середній бал атестату та оцінки з державної атестації;

• дозволено вступати за результатами мину­лорічних тестів;

• абітурієнтам, які закінчили школу до 2007 р., дозволено складати вступні іспити, а не ЗНО.

• Деякі експерти оцінили названі зміни кроком на­зад у реформуванні освіти.

• Ініційовано проведення параду на честь 65-річчя Перемоги над нацистською Німеччиною у Києві за участю російських військ.

Зовнішня політика

Заява про повернення до нейтралітету і багатовекторності епохи Кучми і поліпшення відносин як з Європою, так і з Росією.

Березень 2010 р. — візит В. Януковича до штаб-квартири ЄС у Брюсселі:

• підтверджено право України на подачу заявки в ЄС;

• обіцяно розробку безвізового режиму між Ук­раїною та країнами Шенгенської зони;

• заявлено, що європейська інтеграція зали­шається ключовим пріоритетом України;

• після поновлення співробітництва з МВФ Євро-союз надасть Україні 500 млн. євро допомоги.

Під час візитів В. Януковича та прем'єр-міністра М. Азарова до Москви обговорено ряд спільних російсько-українських проектів у відкритті но­вих транспортних коридорів між Заходом та Схо­дом.

Визначені основні пріоритети співпраці США з Ук­раїною на період президентства В. Януковича:

• допомога у продовженні співпраці з МВФ в обмін на проведення реформ, необхідних для зменшення дефіциту бюджету, пожвавлення банківського сектору і скасування енергетич­них субсидій;

• співпраця у проведенні реформи української енергетичної галузі на засадах прозорості та конкуренції, реалістичних цінах, ефек­тивнішому розподілі та споживанні газу;

• зміцнення бізнесових відносин в обмін на ре­форму системи оподаткування, забезпечення прозорості і захисту верховенства права, вагомі заходи у боротьбі з корупцією;

• співпраця у галузі оборони і безпеки;

• продовження співпраці з США у галузі ядерної безпеки зі зменшення загрози розповсюджен­ня радіоактивних матеріалів та ядерних тех­нологій і потрапляння їх до рук небезпечних режимів і терористичних груп.

Міністр оборони України М. Єжель заявив про розширення співпраці з НАТО у 2010 р. за таки­ми напрямками:

• більш активна участь у плануванні навчань;

• участь у маневрах, які проводяться в масштабі НАТО;

• вдосконалення мовної підготовки українських військових із акцентом на операційну терміно­логію;

• загальне навчання і тренування авіаційних екіпажів із можливістю використання авіаційної техніки, яка стоїть на озброєнні країн-членів НАТО тощо.

Президент В. Янукович узяв участь у Саміті з пи­тань ядерної безпеки (США, квітень 2010 р.). Го­ловна тема — зменшення загрози ядерного теро­ризму у контексті безпеки ядерних матеріалів.

Зовнішньополітична діяльність України

Україну визнано державами світу.

2 грудня 1991 р. Україну визнала Польща, до кінця 1993 р. — уже 130 країн, у 46 з них було відкрито ди­пломатичні та консульські представництва. Сьогодні Україну визнали майже всі країни світу.

Правова база зовнішньої політики України.

Декларація про державний суверенітет України (липень 1990 р.);

Основні напрямки зовнішньої політики України (липень 1993 р.);

Воєнна доктрина України (жовтень 1993 р.);

Конституція України (1996 р.).

Основні засади зовнішньої політики:

дотримання принципів рівноправності, взаємо­поваги, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи та інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права;

вирішення всіх міждержавних суперечностей тільки політичними засобами;

скорочення всіх видів збройних сил і озброєнь; без'ядерний статус України;

дотримання позаблокового статусу (згодом керівництво країни переглянуло цей пункт);

відсутність територіальних претензій тощо.

Завдання зовнішньополітичної діяльності Ук­раїни:

зміна іміджу України на міжнародній арені;

лібералізація режиму перетину кордонів для ук­раїнців, посилення правового захисту українських трудових мігрантів;

блокування кордонів для терористичних загроз

злочинності, завершення облаштування держав­ного кордону;

створення зони вільної торгівлі між ЄС та Ук­раїною, впровадження європейських стандартів в українське законодавство, співробітництво з НАТО;

сприяння зовнішньоекономічним контактам, сприяння іноземним інвестиціям;

сприяння поширенню українських культурних здобутків у світі, повернення українських культурних цінностей в Україну.

Без'ядерний статус України

Причини проголошення:

Чорнобильська катастрофа.

Відсутність єдності української еліти в ядерному питанні.

Жорстка позиція США: на пострадянському про­сторі лише Росія має право на ядерну зброю як правонаступниця СРСР.

Загроза «холодної війни» між Києвом та Ваши­нгтоном.

Тиск Москви, яка прагнула ізолювати Україну на міжнародній арені.

14 січня 1994 р. — підписано Тристоронню угоду Росії, США, України:

Росія та США гарантують Україні безпеку.

Україна підтверджує, що приєднається до Дого­вору про непоширення ядерної зброї.

Результати

Росія стала єдиною пострадянською ядерною дер­жавою та підтвердила свій статус учасниці міжна­родного ядерного клубу.

США нейтралізували стратегічну загрозу своїй національній безпеці, скоротивши витрати на оборону.

Україна втратила ядерний потенціал (близько тис. одиниць ядерної зброї), але так і не отримала компенсацій роззброєння.

Участь України у міжнародних організаціях

Активна участь у роботі всіх структур ООН:

1997 р. — українець Г. Удовенко головував на Генеральній асамблеї ООН;

2000—2001 рр. — Україна — непостійний член Ради Безпеки ООН;

участь у миротворчих операціях ООН у Хор­ватії, Боснії та Герцеговині, Лівані, Сьєра-Ле- оне тощо.

1992 р. — ратифікація Гельсінкських угод, вступ до Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

1992 р. — співзасновниця Чорноморського Еко­номічного співробітництва.

1992 р. — вступ до Міжнародного валютного фон­ду, Європейського банку реконструкції та розвит­ку, Світового банку.

1995 р. — вступ до Ради Європи.

1996 р. — співзасновниця ГУАМ (об'єднання Грузії, України, Азербайджану, Молдови) з ме­тою створення євразійського транспортного ко­ридору.

Основні напрямки зовнішньополітичної діяльності

Європейська інтеграція: курс на вступ до Європей­ського Союзу (ЄС):

1994 р. — Угода про партнерство і спів­робітництво між Україною та ЄС;

1995 р. — затвердження стратегії співро­бітництва ЄС та України;

2003 р. — Україна набула статусу країни-сусіда ЄС;

2005 р. — розробка «Дорожньої мапи» — пла­ну просування України до вступу в ЄС, який включає подання заяви на вступ, отриман­ня Україною статусу країни з ринковою еко­номікою;

2008 р. — вступ до Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Перспективні завдання України — набуття асоційованого членства в ЄС, досягнення високих стандартів європейського життя в усіх сферах.

Співробітництво з НАТО:

1994 р. — участь у програмі НАТО «Партнер­ство заради миру»;

1999 р. — Хартія про особливе партнерство між Україною та НАТО;

1995 р. — надання технічної та матеріальної допомоги Харкову під час техногенної катастрофи на Диканівських очисних спорудах;

1998, 2001 рр. — допомога НАТО в подоланні наслідків повеней у Закарпатті;

2002 р. — Україна заявила про намір вступу до НАТО.

Питання про вступ України до НАТО є суперечли­ві: з одного боку, існує політична і військово-оборона доцільність цього кроку, з іншого — більшість населення України негативно ставиться до Альянсу, українському урядові слід приділяти більше уваги роз'яснювальній роботі щодо мети і методів діяльності НАТО.

Співробітництво з країнами СНД — Співдружності Незалежних Держав:

8 грудня 1991 р. — вступ до СНД;

1993 р. — асоційоване членство в Економічно­му Союзі країн СНД;

1995 р. — військово-технічне співробітництво в межах Алматинської угоди про створення Об'єднаної системи протиповітряної оборони;

2003 р. — угода про формування Єдиного еко­номічного простору (ЄЕП).

Україна, зацікавлена передусім у розвитку еко­номічного співробітництва, відмовилася підписа­ти Статут СНД, який звужував її суверенітет, до­кумент про створення Об'єднаних Збройних сил СНД; заперечує проти створення наднаціональних структур.

Співробітництво з США:

• покращення відносин з провідною країною світу;

• збільшення американських інвестицій в украї­нську економіку;

• співробітництво в різних галузях.

• Розвиток міжнародної співпраці з країнами світу

• на основі двосторонніх та багатосторонніх угод.

• Взаємини України з сусідніми державами

Відносини з Росією:

• найбільший торговельний партнер;

• 1997 р. — Договір про дружбу і співробітниц­тво з РФ: Росія визнала незалежність України; російський Чорноморський флот перебуватиме в Криму на правах оренди до 2017 р.;

• 2003 р. — затверджено сухопутний кордон; не вирішене питання про кордони у Керченській затоці та Азовському морі;

• 2003 р. — конфлікт через будівництво Росією дамби до українського о.Тузла у Керченській затоці;

• втручання Росії у внутрішні оправи України: претензії на Крим (початок 90-х років), га­зові конфлікти, підтримка провладного кан­дидата на президентських виборах 2004 р. тощо.

• Невирішені проблеми: енергетична залежність України, недотримання Чорноморським флотом Росії в Криму українського законодавства тощо.

Білорусь:

• 1995 р. — Договір про дружбу, добросусідство і співробітництво;

• один з найбільших торгових партнерів Ук­раїни;

• співпраця у сфері транспортних послуг, маши­нобудування, переробній промисловості, війсь­ково-технічній сфері.

Молдова:

2001 р. — Договір про кордони: Україна пе­редала Молдові частину території Подунав'я;

Україна — посередник у розв'язанні При­дністровського конфлікту між Республікою Молдовою та самопроголошеною Придністров­ською республікою.

Польща:

• першою визнала незалежність України;

• 1992 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

• стратегічний партнер України, підтримує Україну в її інтеграції до ЄС та НАТО;

• будівництво нафтопроводу «Одеса — Броди — Гданськ»;

• участь у єврорегіонах «Карпати», «Буг» (разом з Угорщиною та Словаччиною).

Угорщина:

1991 р. — Договір про добросусідство і спів­робітництво;

активні торговельні зв'язки (імпорт — ліки, промислове обладнання; експорт — мета­лургійна продукція);

воєнне співробітництво;

спільне з Україною протипаводкове облашту­вання басейну р.Тиса.

Словаччина:

1993 р. — Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво;

співпраця у транзитних поставках російських нафти і газу до Європи;

участь у будівництві українських під­приємств.

Румунія:

початок 90-х років — територіальні претензії Румунії щодо Північної Буковини, Бессарабії, о. Зміїний;

1997 р. — Договір про відносини добросусідства і співробітництва;

лютий 2009 р. — Міжнародний суд у Гаазі розв'язав румунсько-українську суперечку щодо делімітації континентального шельфу.

Звернення Румунії до Гаазького міжнародного суду У 2004 р. з метою розв'язання проблеми.

Рішення Міжнародного суду від 3 грудня 2009 р.

• Зміїний є островом і невід'ємною часткою України.

• о. Зміїний має свій континентальний шельф та еко­номічну зону.

• Україна отримала зону Чорного моря, удвічі більшу за зону Румунії.

• Розподіл спірної зони: 25 % отримала Україна, 75 % — Румунія.

Газові конфлікти з Росією (2005-2006 рр., 2008-2009 рр.)

19 січня 2009 р. укладено договір України з Росією: на 2009-2019 рр.:

ліквідовано компанію-посередника «РосУкр­Енерго»;

середньорічна ціна газу для України — 228,8 доларів за кубометр, у першому кварталі — 300 до­ларів.

Результати

Удар по авторитету Росії як надійному газовому постачальнику, України — як транзитера.

Увага до альтернативних проектів постачання газу до Європи, зокрема «Набукко».

Підтверджено професійність працівників газо­транспортної системи України, які забезпечили реверсний режим та заздалегідь заповнили газо­сховища.

Продемонстровано незлагодженість різних гілок влади України у вирішенні нагальних державних проблем, невміння проводити інформаційну робо­ту щодо пояснення своєї позиції.

Падіння виробництва в Україні через брак газу для промисловості.

Уроки конфліктів

Необхідність термінового переходу на енерго­зберігаючі технології.

Перехід до ринкових цін на газ є першою умовою реального політичного суверенітету України.

17