4. Україна у 2008 — на початку 2010 р.

а) Економічна криза в Україні.

Передумови та причини кризи в Україні у 2008 р.

Надмірне споживання та недостатні заощадження призвели до випереджаючого зростання імпорту.

Використання населенням споживчих кредитів банків для придбання товарів імпортного асорти­менту та житла. Кошти на ці кредити банки брали зі зовнішніх позик.

Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиція у виробництво.

Висока залежність економіки від зовнішніх ринків, частка експорту становить близько 50% ВВП. Світове падіння попиту на металургійну продукцію мало наслідком значне падіння ціни та скорочення експорту і валютних надходжень.

Використання економічної політики для здобу прихильності виборців:

• високий рівень оподаткування;

• відсутність ефективного контролю за зовнішніми позиками вітчизняних підприємців;

• весна 2008 р. — офіційне подорожчав гривні.

Накладання світової фінансової кризи в Україні посилення внутрішньої політичної кризи вив( на поверхню недієздатність моделі економічні зростання, яка встановилася у попередні рої Поштовх до кризи — інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягну різкий відтік вкладів з банків (6 — 7 млрд. дол. за тиждень), після чого Нацбанк обмежив дострокове зняття депозитів і видачу кредитів.

Основні економічні показники України в період поширення кризи.

Сумарний дефіцит держбюджету (включаю борги «Нафтогазу») становить трохи більше 10 від ВВП.

ВВП України за 2009 рік скоротився на 35,6% (179,6 млрд. дол. у 2008 р. проти 115,7 млрд. дол. у 2009 р.).

Станом на початок 2004 р. зовнішній борг України становив 23 811 млн. дол. У 2008-2009 і загальний зовнішній борг України збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд. дол.

За підсумками 2008 р. тіньова економіка зросла 31 % від ВВП, 2009 р. — 36 % ВВП, що стало максимальним показником із 2001 р.

«Рейдерські» атаки з використанням негативи інформаційних повідомлень та недобросовісної поведінки на окремі банки (насамперед Промінвестбанк, банк «Надра»).

Рейдерство — недружнє захоплення та поглинення підприємств, його суть — створення умов, за яких власники підприємства змушені відмовитися від своєї власності. Поширені методи публікація наклепів у засобах масової інформації, подання судових позовів, проведення зборів акціонерів, де обирається нове керівництво, без участі основних власників тощо.

Девальвація — зниження обмінного курсу національної валю щодо іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниці. .

Дефіцит долару спричинив панічне підвищення курсу.

Банки згорнули довгострокові програми кредитування, зробили жорсткішими умови надання споживчих позик, підвищили відсоткові ставки з 14,4 % до 21,6 % річних.

У порівнянні з серединою 2008 р. середня заробітна плата влітку 2009 р. в доларовому еквівалентні зменшилась від 343 до менш ніж 240 доларів, хоча в гривнях вона зросла від 1735 грн. до 1845 грн. на місяць.

Наростання затримок з виплатою заробітної плати , застосування адміністрацією підприємств вимушених відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття.

Падіння цін на житло в усіх областях України на 40-60%.

Обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1%, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад становив 5,1 %.

Збільшення кількості збиткових підприємств від 33,4% до 41,3%.

Масове виведення ресурсів з банківської системи - з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. вилучено понад (60 млрд. грн.)

Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зросли на 22,3 %, у 2009 р. — на 18,8 % .

«Тінізація» економіки: біля 460 млрд. грн ВВП створюється в тіньовому секторі.

Фінансова сфера

Для стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам Національний банк України залучив 16,5 млрд. дол. США кредиту від Міжна­родного валютного фонду (МВФ) (2009), проте у 2010 р. фінансування було проблематичним через жорсткі вимоги МВФ (бюджетний дефіцит — 6 %, підвищення цін на енергоносії для населення, на­ведення порядку в банківській сфері). Заборона дострокового закриття депозитів фізични­ми та юридичними особами, що припинило швид­ке вилучення коштів із вітчизняної банківської системи.

Заборона банкам змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, щодо збільшення розміру відсоткової ставки за кредитними дого­ворами або зменшення її розміру за договорами банківського вкладу.

Створення Стабілізаційного фонду за рахунок над­планових надходжень від приватизації державно­го майна.

Націоналізація «проблемних» банків: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9,57 млрд. гривень. Проведення валютних аукціонів НБУ. Державна підтримка будівництва доступного жит­ла через сплату державою 30 % вартості будівниц­тва чи придбання доступного житла.

Першочергові завдання України

Перехід до соціально орієнтованої ринкової еко­номіки, що дозволить використовувати ресурси в інтересах усього населення. Політико-економічний курс має ґрунтуватися на свободі особи та інноваційному підприємництві. Підтримка експортерів промислової продукції окремих стратегічних галузей (наприклад, авто­мобілебудування, машинобудування, металургії, АПК тощо).

Реформа податкової системи за прогресивною шка­лою, яка б зменшила тиск на громадян із низьким і середнім доходом, стимулювала організацію но­вого бізнесу та інновації, обкладала б високим по­датком багатство, розкіш, демонстративне спожи­вання.

Створення нових робочих місць завдяки реалізації державою масштабних інфраструктурних про­ектів.

Ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг.

Скорочення державного боргу та дефіциту держ­бюджету.

Переорієнтація державних програм підтримки аг­рарного сектору з великих сільгосппідприємств на господарства населення, що забезпечують продо­вольством місцеві ринки.

Обмеження приватизації земель сільськогоспо­дарського призначення тільки сільськими жите­лями.

Боротьба з тіньовою економікою на основі догово­ру між державою і бізнесом.

Тарифна реформа: підвищення цін на газ, тепло­постачання та електроенергію.

Підтримка програм професійної підготовки мо­лоді та розширення програм перепідготовки не- кваліфікованих і старших за віком працівників.

Пенсійна реформа за рахунок пенсіонерів, які ма­ють найвищі доходи.

За оцінками В. Пинзеника, Україна 2009 року мала публічні ви­датки у 55 % ВВП. Пенсійний фонд має 20 % видатків до ВВП. Це — світовий рекорд.

б) Політична криза 2008 р.

Передумови: суперечливі оцінки учасниками Де­мократичної коаліції конфлікту Грузії та Росії у Південній Осетії; прийняття законопроектів, що обмежували повноваження Президента.

Вересень 2008 р. — розпад Демократичної ко­аліції, відставка Голови ВРУ А. Яценюка.

Жовтень 2008 р. — В. Ющенко заявив про дост­рокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Окружний адміністративний суд Києва зупинив дію указу Президента, за що В. Ющенко звільнив суддю, який виніс це рішення, та розформував Київський окружний суд.

Посилаючись на необхідність стабілізації політич­ної ситуації та мінімізацію наслідків світової еко­номічної кризи, В. Ющенко зупинив дію сво­го указу «Про дострокове припинення повнова­жень Верховної Ради VI скликання і призначення позачергових виборів».

Листопад 2008 р. — відбулося формування нової коаліції в складі НУНС, БЮТ та блоку Литвина. Головою Верховної Ради став В. Литвин. В опо­зиції — Партія регіонів та КПУ.

Політичні партії сучасної України.

- Блок Юлії Тимошенко (БЮТ) створений у грудні 2001 р. шляхом перейменування блоку «Форум національного порятунку». До БЮТ входять партії «Батьківщина» (лідер — Ю. Тимошенко), «Собор» (лідер — А. Матвієнко), Українська Республіканська партія (лідер — Л. Лук'яненко), Українська соціал-демократична партія (лідер — В. Онопенко), «Ре­форми й порядок» (лідер — В. Пинзеник). У цілому орієнтується на співробітництво з ЄС, Росією, форму­вання незалежної енергетичної політики.

- Народний блок Володимира Литвина створе­ний у жовтні 2005 р. у складі Народної партії (лідер — В. Литвин), Української селянської демократич­ної партії (лідер — В. Ващевський), Всеукраїнсько­го об'єднання лівих сил «Справедливість» (лідер — І. Чиж). Програмні засади: скасування НДС, скоро­чення податку на прибуток, збільшення капіталовк­ладень у медицину.

- Блок «Наша Україна» створений у січні 2002 р. з ініціативи екс-прем'єра (на той час) В. Ющенка. У складі блоку — правоцентристські партії: Конгрес українських націоналістів (КУН), Ліберальна партія України (ЛПУ), Молодіжна партія України (МПУ), Республіканська християнська партія (РХП), Народ­ний Рух України (НРУ), Український Народний Рух (УНР), Християнсько-народний союз (ХНС) тощо. Мета — просування науки і високих технологій, інте­грація до ЄС.

- Партія «Народний союз «Наша Україна» (НУНС) створена у березні 2005 р. на основі блоку «Наша Україна»; її почесний президент — В. Ющен­ко.

- Партія регіонів України (ПР) створена у бе­резні 2001 р. шляхом об'єднання п'яти центристських партій. Мета — зміцнення регіональних прин­ципів громадянського суспільства, забезпечення рівноправних умов розвитку кожного регіону Ук­раїни. Програма: захист прав підприємців, розви­ток внутрішнього ринку, співпраця з Росією та ЄС. Голова ПР від 2003 р. — В. Янукович.

- Соціалістична партія України (СПУ) створе­на у жовтні 1991 р. як часткова спадкоємиця КПУ. Виступає за відновлення значної ролі держави в еко­номіці, інтенсифікацію зв'язків всередині СНД. Го­лова — О. Мороз.

Робота Верховної Ради у 2009 р.

Боротьба з кризою

Антикризові закони надмірно політизувались і ставали предметом торгу, замість того щоб бути прийнятими як першочергово необхідні.

Постійні блокування трибуни Партією регіонів та дебати щодо плану дій уряду у боротьбі з кризою стали виправданням бездіяльності парламенту та послабили контроль за виконавчою владою: лише у травні 2009 р. уряд подав свою програму з ура­хуванням ідей опозиції.

Опозиційним силам було вигідне погіршення ста­ну господарства та соціально-економічного життя в країні з метою дискредитації влади та персональ­но глави уряду Ю. Тимошенко.

Активізувався соціальний популізм: закон про підвищення соцстандартів, запропонований Партією регіонів і підписаний Президентом у лис­топаді 2009 р., завдав удару по бюджету.

Відносини з урядом

Неодноразові спроби висловити недовіру урядові Ю. Тимошенко.

Партія регіонів неодноразово виступала за звільнення міністра внутрішніх справ Ю. Луценка та міністра освіти І. Вакарчука.

Через суперечності з Ю. Тимошенко змушений був піти у відставку міністр транспорту Й. Вінський.

У березні 2009 р. було звільнено міністра закор­донних справ В. Огризко, у червні — міністра обо­рони Ю. Єханурова за звинуваченням у корупції у відомстві.

Квітень — червень 2009 р. — таємні переговори щодо утворення коаліції Партії регіонів та Бло­ку Юлії Тимошенко, що завершилися безрезуль­татно.

Вибори Президента — 2010

2010 р. відбулися чергові вибори Президента Ук­раїни.

Організація виборів

Верховна Рада призначила вибори на 25 жовтня 2009 року, але дата була оскаржена Президентом В. Ющенком у Конституційному Суді; після виз­нання рішення протиправним Верховна Рада при­значила вибори на 17 січня 2010 року.

Вибори проходили у два тури; у другий тур пройш­ли кандидати, які набрали відносну більшість го­лосів.

Термін виборчої кампанії скоротився до 90 днів.

Вартість виборів — 1млрд. 532 млн. грн.

Результати Президентських виборів в Україні 2010 р. (для головних претендентів)

Прізвище кандидата

Янукович В. Ф. – 48,95%,

Тимошенко Ю. В.- 45,47% (ІІ тур)

Тігіпко С. Л.

Яценюк А. П.

Ющенко В. А.

Рябоконь Олег Васильович, юрист,

Тимошенко Юлія Володимирівна, прем'єр-міністр України, голова партії БЮТ;

Тігіпко Сергій Леонідович, лідер партії «Сильна Україна»;

Тягнибок Олег Ярославович, лідер політичного об'єднання «Свобода»;

Ющенко Віктор Андрійович, чинний Президент України, самовисуванець, лідер партії «НашаУк­раїна»;

Янукович Віктор Федорович, лідер Партії ре­гіонів;

Яценюк Арсеній Петрович, лідер партії «Фронт змін».

Оскарження результатів виборів Ю. Тимошенко не визнала своєї поразки, заяви­ла про масові фальсифікації — у цілому по Україні на понад 1 млн. голосів за різними технологіями — й звернулася до Вищого адміністративного суду з ос­карженням результатів. Проте за кілька днів відкли­кала позовну заяву, мотивуючи це відмовою суду за­лучити всі необхідні докази.

Підсумки президентства В. Ющенка.

Позитивні: Не вжив заходів, що звужують рівень демократії, свобо­ди слова тощо та забезпечують другий прези­дентський термін.

Намагався бути світо­глядним, ідеологічним; постійно акцентував ува­гу на формуванні спільної ідентичності українських громадян,

Здійснив спроби віднов­лення націонал-демократії та звернення до української історії. Проводив чітку проєвропейську зовнішню по­літику.

Скасовані поправки Джексона-Веніка про об­меження торгівлі США з Україною, здійсне­но вступ до Світової ор­ганізації торгівлі (СОТ), досягнуто прогресу у від­носинах з Євросоюзом, відбулося зближення Ук­раїни і НАТО. Виведено українські війська з Іраку (2005)

Негативні: Залишив неста­більну країну: конституційний конфлікт, криза, скандали, жоден із яких не вирішив­ся, починаючи зі справи Гонгадзе. Не сформував дієву політичну коман­ду; роль Секре­таріату Президен­та була вкрай нега­тивною.

Не налагодив нор­мальну співпрацю з урядом і парла­ментом.

Останніми рока­ми не було єдності у зовнішній по­літиці України. Різке погіршен­ня відносин із Ро­сією — утім, не лише з вини Ук­раїни.

Політична еліта залишилася не­змінною