3. Соціально-економічний і політичний розвиток України у 1994-2007 рр.

Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності:

Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, катастрофічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету та ін.).

Прийняття низки законів («Про власність», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо).

Причини невдач економічної політики в пе­рехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;

• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ;

• політична нестабільність, часта зміна урядів;

• відсутність правової бази для розвитку ринко­вої економіки тощо.

а) Економічний розвиток України у 1994-2004 рр.

Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової системи, змен­шення податкового тиску, розширення приватно­го сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної влас­ності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).

Прийняття у лютому 2000 р. програми «Ук­раїна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.».

Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. про­грами «Реформи заради добробуту».

Позитивні зрушення в економіці:

• стабілізація економіки;

• зниження інфляція;

• введення гривні;

• подолання кризи неплатежів (зменшення за­боргованості по зарплатні, виплата пенсій, сти­пендій тощо);

• проведення приватизації, утвердження різних форм власності;

• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершення приватизації присадибних ділянок;

• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяль­ності («Закон про державну програму заохочен­ня іноземних інвестицій в Україні»); становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо, результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників упродовж 2000-2003 рр. середньорічні темпи зростання складали 7,2 %).

Негативні тенденції в економіці:

• корупція;

• тінізація економіки;

• несправедлива приватизація;

• вивезення капіталу за кордон;

• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;

• штучне заниження вартості робочої сили.

Соціальна сфера

Здобутки

Зростання життєвого рівня населення у зв'язку з позитивними зрушеннями в економіці.

Зростання купівельної спроможності населення.

Забезпечення ринку споживчими товарами, зник­нення черг, дефіциту товарів.

Надання кредитів, субсидій, допомога малозабезпе­ченим сім'ям.

Виплата боргів по заробітній платні та пенсіям.

Збільшення з 2000 р. зарплатні, пенсій, стипендій, соціальних виплат тощо.

Проблеми

Складна демографічна ситуація (низька народжу­ваність, висока смертність).

Безробіття, заробітчанство.

Невідповідність зростання заробітної плати до потреб населення.

Поглиблення соціального розшарування.

Повільне формування середнього класу — гаранту стабільності у суспільстві.

Невирішена житлова проблема.

Низький рівень комунальних послуг тощо.

Освіта

Демократизація освіти, поява різноманітних навчальних закладів (гімназії, ліцеї, коледжі, профільні академії тощо), існування недержав­них навчальних закладів.

Використання альтернативних програм, підруч­ників, методик.

Індивідуалізація навчально-виховного процесу. Поступова комп'ютеризація освіти. Реформування середньої освіти (перехід на 12-річну освіту, введення 12-бальної системи оцінювання, розвиток профільного навчання, застосування тес­тової системи перевірки знань). Реформування вищої освіти (можливість навчан­ня на контрактній основі, розширення спектра спеціальностей, уведення двоступеневої системи вищої освіти — бакалавр, магістр).

Наука

Провідна наукова установа — Академія наук України, яка у 1994 р. отримала статус національ­ної.

Створення ВАК — Вищої атестаційної комісії України, Української наукової асоціації, низки галузевих академій.

Тісні зв'язки з науковими центрами української діаспори.

Участь українських науковців у спільних міжна­родних проектах, наукових конференціях тощо. Помітні зрушення у галузі гуманітарних наук (відкриття інститутів української мови, на­родознавства, сходознавства, археографії). Поява нових наукових напрямків (ендокринологія, молекулярна біологія, нейрофізіологія тощо). «Відплив умів» закордон.

Слабке впровадження у виробництво наукових розробок.

Комерціалізація наукових структур.

Література та мистецтво

Свобода творчості.

Комерціалізація мистецтва.

Помітні зрушення в театральному мистецтві (творчість режисерів-новаторів Р. Віктюка, Б. Шарварка, С. Донченка та ін.; поява недержав­них театрів).

Зрушення в кінематографі (поява стрічок на українську тематику — «Роксолана», «Пастка» тощо).

Плідна праця українських композиторів (О. Білаша, О. Морозова, А. Горчинського).

Зростання популярності українських виконавців та гуртів (гурти «Океан Ельзи», «ВВ», «Скрябін», виконавці Руслана Лижичко, О. Пономарьов, П. Зібров та ін.).

Проведення музичних фестивалів («Таврійські ігри», «Червонарута», «Берегиня»).

Спорт

У 1990 р. створено Національний олімпійський комітет, визнаний Міжнародним олімпійським комітетом 1994 р.

Від 1994 р. Україна бере самостійну участь в Олімпійських іграх.

Українці завоювали 69 медалей на літніх, 5 — на зимових олімпійських іграх.

Найвідоміші олімпійські чемпіони: О. Баюл — ка­тання на ковзанах; І. Мерлені — важка атлетика; К. Серебрянська — художня гімнастика; Л. Підкопаєва — спортивна гімнастика; Я. Клочкова — плавання; Володимир Кличко, В. Ломаченко — бокс.

На чемпіонаті Європи з футболу 2006 р. українська збірна увійшла до вісімки найкращих команд кон­тиненту.

У 2012 р. Україна разом з Польщею проводитиме чемпіонат Європи з футболу.

Особливості релігійного життя в Україні

Закони, які регулюють релігійні відносини — Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.), стаття 35 Конституції України.

б) Основні події політичного життя України 2005-2008 рр.

Зима — весна 2005 р. Початок конфронтації між різнорідними політич­ними групами, що сприяли перемозі В. Ющенка на виборах; Президентові доводиться лавірувати між трьома центрами — урядом (Юлія Тимошен­ко), секретаріатом (Олександр Зінченко) і Радою національної безпеки і оборони (Петро Порошенко).

Переговори з «Газпромом» заходять у глухий кут. Україна не в змозі платити за пред'явленими ра­хунками, а Росія відмовляється продовжувати «субсидувати українську економіку». У новий рік Україна входить, не підписавши контрактів на за­купівлю російського газу.

Зима 2006 р.

Новий рік починається з міжнародного сканда­лу — Росія звинувачує Україну в несанкціонованому відборі російського газу з транзитних газопроводів. Досягнута угода щодо газу призводить до сканда­лу всередині країни. Давні супротивники і колишні союзники В. Ющенка, об'єднавшись у Верховній Раді, вимагають відставки уряду, але Ющенко не піддається тиску.

Літо 2006 р.

Перехід СПУ на сторону Партії регіонів і КПУ, що приводить до створення так званої «антикризової коаліції».

Осінь 2005 р.

Ющенко відправляє у відставку уряд Ю. Тимошенко. Лідерка БЮТ йде в опозицію до Президента для того щоб забезпечити затвердження кандидатури Ю. Єханурова на посаду прем'єр-міністра, Ющенку доводиться укласти угоду з лідером партії регіонів В. Януковичем.

Січень 2007 р. Боротьба між парламентом та Президентом за закон « Про Кабінет міністрів », що розширював повноваження уряду. Депутати «антикризової коаліції» і опозиційної фракції БЮТ змогли подолати вето Президента на закон і прийняли в першому читанні закон «Про парламентську опозицію».

Дострокові парламентські вибори до Верховної Ради 2007 р.

Причини:

• загострення політичної боротьби;

• неспроможність Верховної Ради виконувати законодавчі функції;

• прагнення Президента встановити контроль над парламентом країни.

2 квітня 2007 р. В. Ющенко наказом розпустив Верховну Раду і призначив нові вибори на 27 трав­ня. У результаті тривалої політичної боротьби до­строкові парламентські вибори були призначені на 30 вересня 2007 р.

Голосування відбувалося за партійними списками.

У виборчих перегонах узяли участь 20 політичних партій та блоків.

Результати виборів: Партія регіонів (34,37 %), БЮТ (30,71 %), блок «НашаУкраїна» (14,15 %), КПУ (5,39 %), блок Литвина (3,91 %). СПУ не увійшла до складу парламенту.

Головою Верховної Ради став Арсеній Яценюк.

18 грудня 2007 р. — парламент України проголо­сував за призначення Юлії Тимошенко на посаду прем'єр-міністра країни. За кандидатуру Юлії Тимошенко проголосували 226 народних депутатів. Партія регіонів, комуністи і блок Литви­на не брали участі у процедурі затвердження її на посаду прем'єр-міністра.

Головою Ради національної безпеки та оборони призначено голову фракції Партії регіонів Раїсу Богатирьову.

Утворення Демократичної коаліції у складі блоку «Наша Україна» та БЮТ.