5. Національне відродження в західноукраїнських землях у першій половині XIX ст.

«Руська трійця».

1. Пробудження національного життя в західноукраїнських землях. Пробудження національного життя в західноукраїнських землях у перший половині XIX ст. було викликано посиленням феодального і національного гніту в Австрійській імперії, що набуло виразу у збільшенні феодальних повинностей селян, посиленні бюрократично-поліцейського режиму, забо­роні на викладання української мови в школах, насадженні німецької мови, політиці асиміляції українського населення.

Після реформ Марії-Терезії і Йосифа II склалися певні умови для пожва­влення українського національного життя, але їхні наступники на австрійсь­кому престолі скасували цілий ряд прогресивних реформ. Зокрема у 1805 р. початкові школи були поставлені під контроль римсько-католицької церкви; у 1809 р. було закрито Український інститут при Львівському університеті; у 1812р. австрійська влада скасувала обов'язковість освіти.

Але цього ж часу починає пробуджуватися національне життя в західноукраїнських землях. Ідея національної свідомості стає панівною.

Починає набирати значення національна мова, історія, література і фольк­лор. Шлях до національної свідомості пролягав через книги. Рух за націо­нальне відродження на західноукраїнських землях очолило греко-католицьке духовенство. Центром церковного життя була метрополія у Львові. У період між 1837 і 1850 рр. вийшло 43 книги, написані українсь­кою мовою. Цікаво, що 40 із них належали перу священників.

Активним діячем українського національно-визвольного руху в Галичи­ні був греко-католицький священик І. Могильницький, який в 1816 р. за підтримки єпископа М. Левицького організував «Клерикальне товариство» з метою поширення в селянському середовищі релігійних текстів українською мовою. Таким чином, вони ставили і другу мету: вберегти селян від перехо­ду до римсько-католицької церкви й ополячення. І. Могильницький написав першу в Галичині «Граматику» української мови і наукову працю «Відомос­ті про руську мову», у який довів помилковість тверджень, що поширювали­ся про українську мову як діалект російської або польської мов.

У 30-х - 40-х рр. XIX ст. набуває значного піднесення суспільно - політичний рух у зв'язку з потребою вирішення невідкладних соціально-економічних і політичних проблем. У Львові та інших містах Східної Гали­чини виникають таємні підпільні гуртки та групи, що ставили на меті пова­лення монархії Габсбургів та ліквідацію феодально-кріпосницьких порядків. Але наприкінці 30-х рр. більшість із них була розгромлена.

«Руська трійця». На початку 30-х рр. XIX ст. серед української про­гресивної студентської молоді Львова виник гурток «Руська трійця», куди ввійшли студенти богослов'я М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький. За своїм характером це був демократично-просвітительський гурток. Ме­тою гуртка була культурно-просвітницька діяльність, зокрема пропаганда української історії та мови - мови без штучної «вишуканості» і зрозумілої для всіх людей, а також національних традицій для пробудження національ­ної свідомості. Це, на їхню, думку, відкрило б селянству доступ до знань і полегшило його долю. Діяльність гуртка розгорталась в умовах, коли в Галичині панували німецька, польська та латинська мови.

Члени цього гуртка розгорнули масштабну просвітницьку діяльність. У 1836 р. І. Вагилевич зробив перший переклад «Слова о полку Ігоревім» жи­вою українською мовою; М. Шашкевич створив «Читанку», готував гра­матику і словник української мови. У трьох церквах «трійчаки» читали проповіді українською мовою.

У 1834 р. гуртківці підготували історико-літературний збірник «Зоря».. У цьому збірнику були матеріали про Б. Хмельницького, С. Наливайка та рух опришків. Віденська поліція заборонила друкувати збірник. Діячі «Ру­ської трійці» зображували козацтво як символ національно-визвольної боротьби, робили упор на тому, що Б. Хмельницький вважав Волинську, Галицьку, Берестейську землі невід'ємною частиною всієї України. Упе­рше в суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях у програм­них документах цього гуртка було порушено питання про возз'єднання всіх українських етнічних земель.

«Русалка Дністрова». У 1837 р. у Будапешті було видано збірку (аль­манах) «Русалка Дністрова». В альманах були вміщені народні пісні, думи, перекази, історичні документи, що розкривали героїчне минуле, заняття, побут, культуру українського народу. Ці матеріали і публіцистичні статті звеличували боротьбу українського народу за своє визволення, поетизували народних героїв і проголошували необхідність возз'єднання всіх українських земель. Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом демократич­ної молоді державній реакції, протестом проти денаціоналізації та роз'єднання українських земель.

Невеликий наклад видання майже повністю був конфіскований властя­ми, а видавців альманаху було притягнуто до суду і передано під нагляд поліції. Але М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич не відмовилися ні від своїх ідейних принципів, ні від патріотичної діяльності. Це видання залишило помітний слід у суспільно-політичному житті Західної України та сприяло зміцненню зв'язків галицьких українців з Наддніпрянщиною. У цілому діяльність «Руської трійці» свідчила про еволюцію національного руху на західноукраїнських землях від вирішення культурно-мовних до по­становки соціально-економічних і політичних питань.