2. Україна в роки Російської революції 1905-1907 рр.

а) Україна на першому етапі революції 1905-1907рр. (січень-вересень 1905р.). Революція 1905-1907 рр. - перша демократична революція у Росій­ській імперії.

Основні передумови революції:

• загальнонаціональна криза, яка за­гострилась на початку XX ст. у зв'язку з економічною кризою та поразками Росії під час війни з Японією;

• зволікання влади з остаточним вирішенням аграрного питання; жахливі умови праці більшості робітників, посилення експлуатації робітничого класу;

• об'єктивна зацікавленість буржуазії в її залученні до політичної діяльності й розв'язання важливих державних про­блем;

• національне гноблення неросійських народів імперії;

• відсутність демо­кратичних свобод. ,

Початок революції. Початок революції поклали події 9 січня 1905 р. у Петербурзі («кривава неділя»). Цього дня була розстріляна багато­тисячна мирна демонстрація робітників, що направлялись з петицією до царя, у якій містилося прохання поліпшити умови їхнього життя. Було вбито понад 200 чоловік і кілька сотень поранено.

Розгортання робітничого руху. Криваві події у столиці викликали хвилю обурення у всій імперії. Країною прокотилась хвиля страйків, які охопили й українські міста, зокрема Катеринослав, Харків, Київ, Миколаїв, Одесу.

Основними вимогами робітників були:

• установлення 8-годинного робочого дня;

• установлення мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій;

• встановлення робітничого контролю за виробництвом;

• запровадження сис­теми соціального захисту.

У ході боротьби із самодержавством, спочатку в Катеринославі, а потім в Києві, Одесі, Миколаєві, Єнакієвому виникли ради робітничих депутатів, що взяли на себе керівництво боротьбою трудящих як за економічні, так і за політичні права.

Селянський рух. Одночасно з робітничими страйками розгортався і селянський рух: селяни палили поміщицькі маєтки, господарські будівлі, забирали худобу, ділили між собою панські й державні землі. Основними вимогами селян були: ліквідація поміщицького землеволодіння, скасування викупних платежів 1861 р., перерозподіл землі. Однією з форм селянського руху стало також складання на сільських зборах петицій, у яких крім осно­вних вимог селян, містилися вимоги про звільнення політичних в'язнів, скликання представницьких загальнодержавних зборів, які б вирішили пода­льшу долю країни. Селянські заворушення у 1905 р. охопили більше поло­вини всіх повітів України.

Вимоги студентів та інтелігенції. Широкого розмаху набув і сту­дентський рух - студенти вимагали автономії університетів, брали участь у робітничих мітингах і демонстраціях. Представники інтелігенції підтримува­ли більшість прагнень інших соціальних верств, вони відстоювали загально­демократичні перетворення. Активізували свою діяльність опозиційні полі­тичні сили - від об'єднань земських діячів до соціал-демократів і соціалістів- революціонерів.

Повстання на броненосці «Потьомкін». Революційні настрої, які охопили армію і флот, посилились внаслідок невдач у війні з Японією та укладання Портсмутського мирного договору 1905 р., що призвело до втрати Ляодунського півострова та Південного Сахаліну.

14 червня 1905 р. в одеському порту вибухнуло повстання на броненосці «Потьомкін». Серед керівників повстання були українці Г. Вакуленчук та О. Матюшенко, а серед офіцерів, які приєднались до повстання, - член РУП О. Коваленко. Армія і флот перестали бути надійною опорою самодержавст­ва. Проти повсталих влада спрямувала всю Чорноморську ескадру. Але ес­кадра відмовилася відкрити вогонь по революційному броненосцю. Побою­ючись повстання на інших суднах, командування ескадри поспішило відвес­ти її до Севастополя. 25 червня 1905 р. потьомкінці здали броненосець ру­мунській владі в порту Констанца, а самі стали політичними емігрантами.

б) Радикалізація революційного руху в жовтні-грудні 1905р.

Намаган­ня уряду зупинити революцію оголошенням 6 серпня 1905 р. маніфесту про скликання дорадчої Державної думи не дали результатів.

Жовтневий політичний страйк. Напруження в імперії з початком осені 1905 р. продовжувало наростати. Народний рух швидко політизувався й радикалізувався.

Восени 1905 р. селянський рух охопив понад третини повітів європейсь­кої частини імперії. В Україні у жовтні-грудні 1905 р. селянські виступи відбулися в 64 повітах (із 94), було зареєстровано близько 300 випадків роз­грому поміщицьких маєтків, із них на Лівобережжі - понад 150, на Півдні- понад 100.

У жовтні-листопаді 1905 р. відбулись нові заворушення у військових ча­стинах, що розміщувались у Кронштадті, Севастополі, Києві, Полтаві, Хар­кові, Чернігові, Білій Церкві.

Маніфест 17 жовтня 1905р. та його наслідки. У цих умовах цар­ський уряд змушений був піти на поступки. 17 жовтня 1905 р. російський імператор Микола II видав маніфест, у якому проголошувалось надання Державній думі законодавчих прав; розширення виборчих прав громадян; демократичні свободи - свобода совісті, друку, зібрань та об'єднань. Дозволялося створення політичних партій, що призвело до фор­мування багатопартійної системи в Російській імперії.

Збройні повстання. Деякі політичні сили, зокрема більшовицька партія, відмовляючись брати участь у виборах, пропагували радикальні методи боротьби з урядом, закликали до збройних виступів (такі відбулись у грудні 1905 р. у Москві, Нижньому Новгороді, Красноярську, інших міс­тах). Поряд з російськими містами масштабні збройні виступи відбулися в Харкові, Катеринославі, Олександрійську. У Горлівці бойові дії між озброє­ними робітниками й урядовими військами завершились численними жерт­вами з обох боків (загинуло близько 300 робітників).

На придушення селянських заворушень уряд кинув регулярні військові частини і численні підрозділи поліції. Один із найбільших селянських висту­пів відбувся в грудні 1905 р. у селі Великі Сорочинці на Полтавщині. У су­тичці з каральним загоном там загинуло 63 селянина.

Спад революції (січень 1906-червень 1907рр.). Із січня 1906 р. почи­нається спад революційної боротьби. Посилилися репресії (каральні експе­диції, арешти, обшуки тощо); помітно зменшилися масштаби та інтенсив­ність робітничих страйків і селянських виступів; більшість політичних пар­тій перейшли до підпільної діяльності.

Розпуск II Державної думи. Поразка російської революції. З червня 1907 р. було опубліковано царський маніфест про розпуск II Державної думи і новий закон про вибори до III Думи, відповідно до якого 80% населення Російської імперії позбавлялося виборчих прав Фактично було здійснено державний переворот, який не тільки відкривав новий період - період реа­кції, а й підвів риску під революційними змаганнями 1905-1907 рр.: перша російська революція зазнала поразки.