12.2.2 Стратегії одиничного, серійного, масового і безупинного виробництва

В залежності від рівня спеціалізації робочих місць, величини і стабільності

номенклатури продукції виділяються стратегії одиничного, серійного, масового і

безупинного виробництва. Від типу виробничої стратегії залежать структура

підприємств і цехів, характер завантаження робочих місць і руху предметів праці,

особливості організації виробництва, технологічних процесів і устаткування,

складу і кваліфікації кадрів.

Стратегія одиничного виробництва полягає у виготовленні широкої номенклатури виробів у одиничних екземплярах і має такі особливості:

• програма підприємства складається із великої номенклатури виробів різного призначення, випуск кожного виробу запланований у обмеженій кількості;

• номенклатура продукції у виробничій програмі різнотипна, нестабільна, це призводить до зменшення можливостей застосування стандартизованих конструктивно-технологічних рішень;

• відносно велика кількість складних, оригінальних і незначне використання уніфікованих деталей;

• замовлення на виробництво звичайно не повторюються, тому витрати на детальну розробку технологічних процесів економічно невиправдані;

• відсутність спеціального устаткування робить економічно невиправданим забезпечення необхідної точності розмірів деталей, що призводить до збільшення обсягів підгоночних робіт у процесі збирання, які часто виконуються вручну;

• технологічні процеси розроблюються для всієї операції в цілому, потім деталізуються безпосередньо у виробничих підрозділах, тому значна частина технологічного і планового керівництва із центрального апарату управління підприємством переноситься у цехи;

• широке застосування універсального обладнання, яке дозволяє обробити широкий перелік деталей, а спеціальні станки, напівавтомати і автомати використовуються рідко;

• використовуються висококваліфіковані працівники з широким колом різноманітних навичок, умінням працювати на складному універсальному обладнання; для підвищення продуктивності праці та покращення якості продукції за окремими фахівцями закріплюють певні види робіт;

• значна працеємність продукції, висока кваліфікація працівників, підвищенні витрати матеріалів, зв’язані із великими допусками, призводять до високої собівартості виробів;

• виконання робіт на універсальному обладнанні, без спеціального устаткування, велика частка ручної праці викликають значне збільшення тривалості виробничого циклу.

Варіантом стратегії одиничного виробництва є проектне виробництво, яке характеризується виготовленням широкої номенклатури виробів у одиничних кількостях через невизначені проміжки часу чи зовсім не повторюваних. Наприклад: великі, масштабні будівельні проекти, космічні проекти, комплекси робіт.

Особливості проектного виробництва:

-усі виробничі ресурси спрямовуються на реалізації одного чи декількох проектів;

-на випуск кожної одиниці продукції витрачається кілька місяців чи років;

-продукт дуже великий, складний, унікальний, часто в єдиному екземплярі;

-необхідне обладнання, устаткування і персонал концентруються навколо продукту; після того, як їх роль у проекті закінчується, вони спрямовуються на інші проекти (звільняються).

Стратегія серійного виробництва полягає у виготовленні обмеженої номенклатури виробів партіями (серіями), які повторюються через певні періоди часу. Серійний тип виробництва є найбільш розповсюдженим у промисловості і має такі особливості:

-обмежена номенклатура продукції, але більша у порівнянні з одиничним виробництвом;

-повторюваність випуску виробів; стабільність їх конструкції;

-можливість проведення значної уніфікації продукції та технологічних процесів, виготовлення стандартних деталей великими партіями, що зменшує їх собівартість;

-використання як універсального, так і спеціального високопродуктивного обладнання, налагодження його спеціальними фахівцями;

-економічна доцільність детальної розробки технологічних процесів обробки і збірки, визначення режимів обробки, точних назв станків, технічних норм часу;

-високий рівень спеціалізації, за кожним робочим місцем закріплюється виконання кількох певних деталеоперацій;

-встановлення циклічного графіку випуску продукції, чіткого порядку обробки виробів у цехах, на виробничих дільницях, робочих місцях;

-середній рівень кваліфікації працівників.

Залежно від різноманітності номенклатури продукції, величини партії виробів, періодичності її запуску, рівня спеціалізації робочих місць розрізняють дрібно-, середньо- і великосерійне виробництво.

Стратегія масового виробництва. Перехід від одиничного і серійного до масового виробництва збільшує можливості застосування спеціального обладнання, технологічного устаткування, більш продуктивних технологічних процесів, ефективних методів організації праці, механізації та автоматизації виробничих процесів. Все це сприяє підвищенню продуктивності праці та зменшенню собівартості продукції.

Стратегія масового виробництва полягає у виготовленні однотипної продукції у великих обсягах протягом значного часу. Наприклад: виготовлення автомобілів, тракторів, сільськогосподарських машин, телевізорів, холодильників, годинників.

Особливості даної виробничої стратегії:

• обмеження номенклатури випуску виробів заводом чи цехом до одного – двох найменувань;

• широке застосування у конструкціях виробів уніфікації, стандартизації, взаємозамінних елементів;

• зміна виробничої програми здійснюється не часто і супроводжується, як правило, реконструкцією цеху чи підприємства;

• застосовується глибока розробка технологічних процесів, операції яких диференціюються до окремих переходів, виконуються на спеціальному обладнанні за допомогою спеціалізованого устаткування;

• використовується високопродуктивне обладнання (автомати, агрегатні верстати, автоматичні лінії), що є економічно доцільним при значних обсягах виробництва і диференціації технологічного процесу;

• замість універсального обладнання і устаткування використовується спеціалізоване;

• за кожним робочим місцем закріпляється обмежена кількість деталеоперацій;

• різко скорочується обсяг ручної праці, виключаються доводочні та пригоночні роботи, використовується праця вузькоспеціалізованих працівників-операторів і висококваліфікованих робітників-наладників;

• при будь-яких змінах конструкції виробів, технологічних процесів, систем планування, обліку та інших сторін організаційно-технологічної діяльності підприємства потрібні значні витрати засобів і часу, можуть виникати перерви у випуску продукції підприємства в цілому;

• необхідність значної централізації всіх функцій керівництва (стандартні плани розроблюються плановим відділом підприємства, технологічні процеси – відділом головного технолога, тощо);

• кваліфікація працівників в основному невисока, але потрібні робітники і високої кваліфікації (налагоджувальники, інструментальники).

Стратегія безупинного виробництва застосовується при випуску великих обсягів високостандартизованої продукції в металургії, електроенергетиці, нафтопереробці, хімічній, харчовій промисловості, сфері послуг.

Має наступні особливості:

• ресурси безупинним потоком (24 години на добу) проходять через виробничу систему, перетворюючись у готову продукцію на її виході;

• високий рівень автоматизації виробництва і технічного контролю, технологічні процеси інтегровані;

• зупинки технологічного процесу не допускаються, їх наслідками є високі витрати на поновлення запуску виробництва;

• вироблена продукція однорідна, вимірюється в умовних одиницях, погонних метрах, м², м³, тоннах тощо;

• при проектуванні та впровадженні безупинного виробництва потрібні високі капітальні витрати, тому обсяги випуску продукції повинні бути значними, щоб їх окупити.