Стратегічний менеджмент. Магістри / П_др.Страт.мен.орг / Терм_н словн

Стратегія спеціаліста – полягає в концентрації зусиль підприємства на одному ринковому сегменті (певний продукт, певний спосіб кінцевого використання, групу споживачів з особливими потребами) з метою створення конкурентних переваг за рахунок винятковості продукту; такими конкурентними перевагами повинні бути компетентність, добре знання товарів спеціального призначення, надання клієнтам спеціальних послуг.

Стратегія спонсорства – фінансова підтримка суспільно корисних проектів, організацій, особистостей для досягнення власних маркетингових цілей;

Стратегія стимулювання збуту – різноманітні спонукальні заходи і прийоми короткострокового характеру, спрямовані на збільшення продажу окремих товарів;

Стратегія стимулюючого маркетингу - застосовується при повній відсутності попиту, коли потенційні покупці байдуже, незацікавлено сприймають пропозицію продукції; завданням стратегії є стимулювання попиту і вирішується воно за допомогою наступних маркетингових заходів: зміни обєктивних умов на ринку з такою метою, щоб надати товару споживчу цінність; “привязування” товару до певної потреби (пропозиція створює попит); інформування покупців про властивості та переваги товару (реальні та уявні).

Стратегія тиску на конкурентів - застосовується підприємствами - лідерами по відношенню до агресивних претендентів на лідерство з метою перетворити їх у слухняних послідовників. Реалізується за допомогою таких методів: швидке і значне зниження цін до рівня цін продукції претендентів на лідерство і навіть нижче; інтенсивне використання реклами та інших заходів по просуванню товарів на ринок з метою заповнення тих ніш, на які претендують конкуренти; вплив на дистриб'юторів та інших ділових партнерів для їх відмови від комерційних відносин з підприємствами - претендентами на лідерство; переманювання кращих спеціалістів у підприємств - претендентів на лідерство; лобіювання проведення місцевою законодавчою та виконавчою владою невигідних для претендентів на лідерство заходів; психологічний тиск для застереження конкурентів від непродуманих дій (попередження, розповсюдження слухів, дезінформація тощо).

Стратегія транснаціональної диверсифікації – стратегія, яка характеризується значною кількістю підприємств в портфелі компанії та великою кількістю охоплення національних ринків. В даному випадку керівництво корпорації повинно розроблювати різні стратегічні підходи для кожного галузевого ринку з можливими варіантами в залежності від конкретної країни.

Стратегія управління фінансовими ризиками – частина фінансової стратегії підприємства, яка полягає в розробці системи заходів по нейтралізації можливих негативних фінансових наслідків ризиків, зв’язаних із здійсненням різних аспектів фінансової діяльності.

Стратегія участі в продукції великого підприємства – характерна для невеликих підприємств, які в якості субпідрядників приймають участь в реалізації інвестиційних проектів, виробляють і постачають матеріали, комплектуючі, деталі, агрегати для продукції великих компаній.

Стратегія формування оборотних активів – частина загальної фінансової стратегії підприємства, яка полягає в формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів, раціоналізації і оптимізації структури джерел їх фінансування.

Стратегія формування попиту - застосовується на етапах впровадження і виведення нових товарів на ринок. В межах стратегії всі види маркетингових комунікацій спрямовані на пошук ідей нового товару, виведення його на ринок, інформування потенційних покупців про новий продукт.

Стратегія фронтального наступу – сконцентрований удар основними силами по найбільш укріпленим позиціям конкурента. З точки зору воєнної стратегії для успішного фронтального наступу необхідна багатократна перевага атакуючої сторони в живій силі і вогневій могутності; в бізнесі при реалізації стратегії фронтального наступу на лідера компанія - претендент повинна одночасно запропонувати ринку більш якісну, чим у лідера продукцію, значно нижчі ціни і набагато інтенсивнішу рекламну кампанію.

Стратегія характерного іміджу – характерна для.підприємств – послідовників, які для виділення себе серед конкурентів використовують наступні стратегічні підходи: створення репутації підприємства, що пропонує товари за самими низькими цінами; забезпечення престижної якості за прийнятними цінами; використання всіх можливостей для високоякісного обслуговування клієнтів; розробка унікальних властивостей продукції; лідерство у виведенні на ринок нової продукції; творчі підходи до розробки реклами.

Стратегія цінової дискримінації - передбачає продаж одного і того ж товару різним покупцям за різними цінами. Застосовується в таких формах: з урахування груп покупців, з урахуванням варіантів товару чи послуги, з урахуванням іміджу, з урахуванням місця продажу, з урахуванням часу продажу.

Стратегія ціноутворення в межах товарної номенклатури – застосовується, якщо продукція підприємства є частиною товарної номенклатури. Її варіанти: визначення ціни в межах товарного асортименту; визначення цін на додаткове обладнання; визначення цін на обов’язкові пристрої; визначення комбінованої ціни;визначення ціни на побічні продукти виробництва; визначення ціни на комплект.

Технопарк – компактно розміщений науково-виробничий територіальний комплекс, функціонування якого грунтується на комерціалізації науково-технічної діяльності та прискоренні нововведень у сферу матеріального виробництва ; компактно розміщений на підготовленій території комплекс дослідних інститутів, вищих навчальних закладів, лабораторій, наукових центрів, дослідних заводів та виробничих підприємств з розвиненою інфраструктурою.

Технополіс - місто передових (високих) технологій, наукових долсліджень і проектно-конструкторських розробок; науковий центр регіонального характеру, який вирішує завдання по впровадженню нових технологій; компактне науково-промислове місто, де розробляються інноваційні технології та розвиваються наукомісткі галузі виробництва;

цілісний науково-виробничий комплекс, створений на базі окремого міста;

спеціально створений комплекс в одному регіоні біля центру наукових ідей (невеликому місті з розвинутою інфраструктурою), до складу якого входять фірми і заклади, які охоплюють повний інноваційний цикл; комплекс наукових закладів фундаментального і прикладного характеру, вищих навчальних закладів, конструкторських і впроваджувальних організацій, а також промислових підприємств, орієнтованих на освоєння інновацій.

Товарний асортимент – вся сукупність виробів, що пропонується підприємством покупцям; товарний асортимент складається із товарних груп (товарних ліній).

Товарна група (лінія) – група товарів, зв’язаних між собою схожими функціями, призначенням одним і тим же групам споживачів, реалізацією через одні і тіж місця продажу в межах одного цінового діапазону.

Товарна марка – ім’я, термін, знак, символ, рисунок чи їх поєднання, призначені для ідентифікації товарів або послуг продавця та їх дифернціації від товарів/послуг конкурентів.

Товарна стратегія – система напрямків оптимізації товарної номенклатури і розробки асортимента товарів для забезпечення ефективної діяльності підприємства на ринку.

Транснаціональна корпорація – фірма, яка має вихід на міжнародний ринок і володіє виробничими потужностями за кордоном.

Трест – об’єднання власності та управління підприємств однієї чи кількох галузей з повною ліквідацією їх виробничої та комерційної самостійності; це сама жорстка із всіх форм об’єднань підприємств.

Управління за контрактом – форма ліцензійної угоди, при якій компанія за винагороду управляє підприємствами фірми іншої країни (наприклад, державними підприємствами слабкорозвинутих країн, які зазнають труднощів через дефіцит кваліфікованих менеджерів); контракти на управління звичайно ускладнюються на термін від трьох до п’яти років, як правило з фіксованою оплатою, яка залежить від виробництва (а не від прибутків).

Фінансова стратегія підприємства – система довготермінових цілей фінансової діяльності підприємства і найбільш ефективних шляхів їх досягнення; є частиною загальної стратегії розвитку підприємства, має по відношенню до неї підлеглий характер, повинна бути узгодженою з її цілями і напрямками; разом з цим, фінансова стратегія сама значно впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства і може вносити в неї певні корективи.

Фінансове інвестування – розміщення тимчасово вільного капіталу підприємства в різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частку становлять цінні папери.

Фінансово-промислова група - тип корпоративного об'єднання, в якому беруть участь підприємства й організації, зв'язані майновими, фінансовими, виробничо-технологічними й управлінськими відносинами; диверсифікована багатофункціональна структура, утворена в результаті об'єднання капіталів підприємств, кредитно-фінансових, інвестиційних інститутів, інших організацій з метою максимізації прибутку, підвищення ефективності виробничих і фінансових операцій група фінансово взаємозалежних підприємств і спеціалізованих фінансових інститутів, створена з метою вирішення спільних завдань.

Фірма – організаційно – господарська одиниця, яка здійснює підприємницьку діяльність в сфері промисловості, торгівлі, будівництва, транспорту тощо, переслідує комерційні цілі та користується правами юридичної особи.

Флангова стратегія – активізація дій підприємств-претендентів у тих напрямках бізнесу, де позиції лідера найбільш слабкі; звичайно застосовується підприємствами з обмеженими ресурсами, тому для них важливо правильно вибрати напрямок атаки, вміти визначити і заповнити власною продукцією розриви між попитом і пропозицією, що об'єктивно виникають на різних етапах життєвого циклу продукції лідерів і розвитку галузевого ринку.

Франчайзинг – форма ліцензування, при якій продавець пропонує діловому покупцю свою торгову марку і налагоджену виробничу систему; франчайзинг також можна визначити як систему угод, за якими власник торгової марки чи авторських прав (франчайзер) дозволяє іншій фірмі (франшизі) використовувати їх на певних умовах.

Функціональна стратегія – стратегія, що відноситься до плану дій окремих функціональних відділів і служб підприємства (НДДКР, виробництво, маркетинг, персонал, розподіл, фінанси і т.п.) в межах корпоративної і ділової стратегії; за її формування відповідають керівники підрозділів; роль функціональної стратегії полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоспроможності компанії, створення управлінських орієнтирів для досягнення визначених функціональних цілей підприємства.

Холдінг (англ. holding – володіння ) – 1) корпорація, компанія, головне підприємство, що керує діяльністю чи контролює діяльність інших підприємств, компаній; 2) об’єднання комерційних організацій, до якого входять: головна, “керуюча компанія”, яка володіє контрольними пакетами акції чи паями дочірніх компаній і таким чином через систему участі здійснює контроль за діяльністю; дочірні компанії.

Цінова стратегія „витрати плюс надбавка” - полягає в нарахуванні націнки на собівартість товару з метою швидкого покриття витрат і збільшення прибутків. Розмір націнки, яка додається підприємством, визначається в залежності від типу продукції, вартості одиниці товару, обсягів продажу і т.п.

Цінова стратегія забезпечення цільової норми прибутку на вкладений капітал – в межах даної стратегії підприємство встановлює ціну із розрахунку бажаного обсягу прибутку при визначених обсягах виробництва і реалізації продукції; застосовується при визначенні цін на: принципово нові товари, що не мають аналогів; на продукцію, яка виробляється за разовими замовленнями; на товари, попит на які постійно перевищує їх пропозицію.

Цінова стратегія „зняття вершків” - застосовується по відношенню до нових, унікальних товарів, які не мають аналогів на даному ринку.

Цінова стратегія проникнення - застосовується при просуванні нових товарів на ринок, на якому вже продається аналогічна продукція. Для захвату частки ринку, стимулювання попиту на новий товар підприємство встановлює рівень цін, на 10-20 % нижчий, чим у конкурентів. Через деякий час ціни поступово підвищуються, але так, щоб це не заважало подальшому зростанню продажу і виробництва.