15.2.Типи інвестиційних стратегій

Фахівці виділяють наступні типи інвестиційних стратегій підприємств (рис. 15.1).

Класифікаційна ознака	Типи стратегій
За об’єктами розміщення капіталу	Стратегія реального інвестування Стратегія фінансового інвестування
За цілями формування інвестиційного прибутку	Інвестиційна стратегія прибутку Інвестиційна стратегія зростання
За характером участі в інвестиційному процесі	Стратегія прямого інвестування Стратегія непрямого інвестування
За схемами фінансування інвестиційних проектів	Стратегія акціонування Стратегія повного самофінансування Стратегія кредитного фінансування Стратегія лізингу Стратегія змішаного фінансування
За рівнем інвестиційного ризику	Консервативна інвестиційна стратегія Помірна інвестиційна стратегія Агресивна інвестиційна стратегія

Рис.15.1. Типи інвестиційних стратегій

15.2.1. Стратегії реального та фінансового інвестування

За об’єктами розміщення капіталу виділяють стратегії реального і фінансового інвестування.

Стратегія реального інвестування є основною інвестиційною стратегією на більшості вітчизняних підприємств в сучасних умовах.

Реальні інвестиції – це вкладення капіталу (грошей) у різні сфери та галузі народного господарства з метою одержання більшого прибутку. Реальні інвестиції ще називають виробничими, а в практиці господарювання – капітальними вкладеннями.

В залежності від потенціалу формування інвестиційних ресурсів, завдань і характеру диверсифікації діяльності, можливостей впровадження нових технологій підприємство може обирати такі варіанти стратегії реального інвестування:

• стратегію капітального інвестування;

• стратегію інноваційного інвестування в нематеріальні активи;

• стратегію інвестування приросту оборотних активів.

Стратегія капітального інвестування може здійснюватися в таких формах:

А) реконструкція – істотна реорганізація всього виробничого процесу. Її здійснюють з метою радикального збільшення виробничого потенціалу підприємства, значного підвищення якості продукції, впровадження нових технологій тощо. В процесі реконструкції може здійснюватися розширення окремих виробничих будівель і приміщень для нового технологічного обладнання;

Б) поновлення окремих видів обладнання – заміна фізично зношеного чи доповнення діючого парку обладнання окремими новими його видами в зв’язку із зростанням обсягів виробництва і для підвищення продуктивності праці. При цьому загальна схема організації технологічного процесу не змінюється;

В) модернізація – інвестиційні операції з метою приведення активної частини виробничих засобів у стан, що відповідає сучасному технологічному рівню;

Г) будівництво нових об’єктів із завершеним технологічним циклом по індивідуально розробленому чи типовому проекту при значному збільшенню обсягів виробництва, товарній, галузевій чи регіональній диверсифікації підприємства;

Д) придбання цілісних майнових комплексів великими підприємствами для забезпечення галузевої, товарної чи регіональної диверсифікації їх діяльності.

Стратегія інноваційного інвестування в нематеріальні активи реалізується шляхом: розробки нової продукції як в рамках підприємства, так і по замовленням інжиніринговим фірмам; придбання патентів на наукові відкриття, винаходи, промислові зразки і товарні знаки; придбання ліцензій, ноу-хау і т.п. Такі операції дозволяють підприємству значно підвищити власний технологічний потенціал.

Стратегія інвестування приросту оборотних активів (запасів сировини, матеріалів, напівфабрикатів, інших ресурсів) забезпечує необхідну збалансованість і пропорційність процесу збільшення обсягів виробництва продукції підприємством.

Стратегія фінансового інвестування полягає в розміщенні тимчасово вільного капіталу підприємства в різноманітні фінансові інструменти (активи), серед яких найбільш значну частину становлять цінні папери.

Варіантами стратегії фінансового інвестування можуть бути:

1. Розміщення капіталу в статутні фонди спільних підприємств, що забезпечує зміцнення господарських зв’язків з постачальниками основних видів ресурсів (в межах стратегії регресивної інтеграції), посередниками (для підсилення контролю над системою збуту власної продукції в межах стратегії прогресивної інтеграції), іншими діловими партнерами (для проникнення в інші галузі, ринки в межах стратегії диверсифікації). Оцінка ефективності даної форми фінансового інвестування проводиться шляхом порівняння обсягів інвестиційних витрат та сум відсотків на внески в статутні фонди, що періодично сплачуються.

2. Здійснення депозитних внесків в комерційні банки для короткострокового інвестування капіталу з метою генерування інвестиційного прибутку.

3. Розміщення капіталу в прибуткові види фінансових інструментів, до яких відносяться акції, облігації корпорацій та місцевої влади, казначейські зобов’язання і казначейські облігації уряду [82]. Головними завданнями цієї форми фінансового інвестування є генерування інвестиційного прибутку і підсилення фінансового впливу на окремі підприємства (шляхом придбання контрольного чи достатньо значного пакету акцій).