19.3. Реорганізація структури управління

19.3.1. Стратегічні переваги і недоліки різних типів організаційних структур управління

Відомо кілька основних типів організаційних структур: лінійна, функціональна, дивізіональна, матрична, конгломератна та інші. Кожна структура має певні стратегічні переваги і недоліки, різний рівень відповідності основним типам стратегій.

Директор

заводу

Функціональні спеціалисти

• фінанси

• планування

• постачання

• маркетинг і т.п.

Начальник цеху

Начальник цеху

Начальник цеху

Начальник дільниці

Начальник дільниці

Начальник дільниці

Робітники

Робітники

Робітники

Рис. 19.1. Лінійна організаційна структура

Лінійну організаційну структуру використовують малі і середні підприємства, які здійснюють нескладне виробництво. Організацію в цілому і кожен підрозділ очолює лінійний менеджер. Чітко виражений принцип єдності керівництва, високий рівень централізації в управлінні. Стратегічні переваги даної структури управління: особиста відповідальність кожного керівника за результати роботи; оперативність в прийнятті рішень; єдність і чіткість керівництва; узгодженість дій виконавців. Стратегічні недоліки лінійної організаційної структури: значна перевантаженість керівника; високі вимоги до нього; обмеження ефективності управління можливостями керівника.

Президент

В-през.по

фінансам

В-през.покадрам

В-през.по виробництву

В-през.по постачанню

В-през.по маркетингу

Цех № 1

Цех № 2

Цех № 3

Рис. 19.2. Функціональна організаційна структура

Функціональну структуру управління використовують при значній кількості спеціалізованих робіт на підприємстві (рис. 19.2).

Вона забезпечує вирішення постійних завдань, які не потребують оперативного прийняття рішень. Оптимальна для підприємств, які випускають обмежену номенклатуру продукції та діють у стабільних умовах. Стратегічні переваги: централізований контроль стратегічних результатів; зв’язок структури і стратегії через визначення ключових видів діяльності в функціональних службах; висока компетентність спеціалістів, які відповідають за виконання функціональних стратегій. Стратегічні недоліки функціональної організаційної структури: важко підтримувати постійні взаємозв’язки різних служб; тривала процедура прийняття рішень; протиріччя між представниками різних функціональних служб; відсутність спрямованості роботи на кінцевий результат.

Президент

Маркетинг

Кадри

Постачання

Фінанси

Продукт 1

Продукт 2

Продукт 3

Інженер.служба

Вироб-

ництво

Бухгалтерія

Збут

Інженер. служба

Вироб-ництво

Бухгал-терія

Збут

Рис. 19.3. Дивізіональна організаційна структура

В дивізіональних організаційних структурах (рис. 19.3) управління здійснюється на двох основних рівнях:

• у головному офісі чи штаб-квартирі, де знаходяться вище керівництво і кілька основних функціональних служб. Вони відповідають за розробку стратегії, фінансову політику, розподіл ресурсів, проведення кадрової (вищий і середній керівний персонал) і маркетингової політики;

• у виробничих чи збутових відділеннях (стратегічних одиницях бізнесу), керівники яких мають повну самостійність і відповідають за розробку і реалізацію ділових стратегій. Виробничі (збутові) відділення як стратегічні господарські підрозділи відповідають за одержання прибутку, тому їх називають центрами прибутку.

Стратегічні переваги: чіткий розподіл відповідальності між частинами організації (штаб-квартира відповідає за корпоративну стратегію, відділення – за бізнес-стратегію); стратегія враховує специфіку продукту (групи покупців, чи ринку); існує спрямованість на кінцевий результат в діяльності персоналу відділень; можливості для розвитку стратегії диверсифікації.

Стратегічні недоліки дивізіональної організаційної структури: дублювання функцій в центральному апараті і в відділеннях; проблеми в координації діяльності відділень; проблеми в створенні єдиного корпоративного іміджу в різних регіонах, тому що менеджери мають значну стратегічну свободу.

Президент

Функціональне забезпечення проектів

Дослідження і розробки

Виробництво

Посточання

Фінанси