4.2.3. Конкурентоспроможність організації

Конкретні переваги організації формують рівень її конкурентоспроможності, здатності вести успішну конкурентну боротьбу, сприяють ефектному використанню успішного потенціалу. Конкурентні переваги не є постійними характеристиками, вони діють тільки у певний період. Із змінами в діловому середовищі організації змінюють також і її конкурентні переваги щодо інших учасників галузевого ринку. За сферами діяльності виділяють кілька груп конкурентних переваг, на використанні яких ґрунтується стратегія розвитку організації:

Технологічні :

• Якість проведення наукових досліджень (особливо в наукомістких , високотехнологічних галузях);

• Можливість інновацій у виробничому процесі;

• Можливість розробки нових товарів;

• Рівень опанування існуючих технологій.

Виробничі:

• Низька собівартість продукцій( досягнення економії за рахунок масштабу виробництва);

• Якість продукції(зменшення кількості дефектів, скарг, рекламацій);

• Високий рівень використання виробничих потужностей(важливо в капіталомістких галузях);

• Вигідне місцезнаходження підприємства, яке забезпечує економію витрат при транспортуванні;

• Доступ до кваліфікованої робочої сили;

• Висока продуктивність праці;

• Можливість виготовлення великої кількості моделей продукції різних розмірів;

• Можливість виконання замовлень споживачів;

Збутові:

• Широка мережа оптових дистриб’ютерів/дилерів;

• Широке розповсюдження точок роздрібної торгівлі;

• Низькі витрати по реалізації;

• Можливість надавати сервісні послуги, для споживачів;

• Швидка доставка.

Маркетингові:

• Висока кваліфікація співробітників відділу реалізації;

• Зручна для клієнтів система технічної допомоги при купівлі і використанні продукції;

• Акуратне використання замовлень покупців (незначна кількість помилок і повернень);

• Різноманіття моделей/видів продукцій;

• Мистецтво продажу;

• Привабливий дизайн і упаковка;

• Гарантії для покупців (важливі при замовленнях по почті, реалізація нових товарів).

Професійні:

• Особливий талант (важливо при надані професійних послуг);

• Ноу-хау в сфері контролю за якістю;

• Компетентність в сфері дизайну;

• Рівень оволодіння певною технологією;

• Спроможність (вміння) проводити ефективну рекламу;

• Спроможність швидко переводити продукцію із стадії розробки в промислове виробництво.

Організаційні:

• Рівень інформаційних систем;

• Спроможність швидко реагувати на мінливу ринкову ситуацію (добре відлагоджений процес прийняття рішень, потрібно мало часу для виведення нових товарів на ринок);

• Значний досвід і ноу-хау в сфері менеджменту.

Інші конкурентні переваги:

• Благоприємний імідж/репутація підприємства у покупців;

• Загальні низькі витрати (не тільки виробничі);

• Вигідне розташування (важливо для роздрібної торгівлі та надання послуг);

• Приємні в спілкуванні, доброзичливі працівники;

• Доступ на фінансові ринки (особливо важливо для підприємств, які працюють в ризикованих чи капіталомістких галузях);

• Наявність патентів.

За відношенням до організації конкурентні переваги розподіляються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні конкурентні переваги ґрунтуються на специфічних властивостях товару, які створюють цінність для покупців за рахунок скорочення витрат, підвищення ефективності. Зовнішні конкурентні переваги збільшують “ринкову силу” фірми. Вона може продавати товари дорожче, чим її конкуренти, які не забезпечують необхідного рівня якості.

Фірми, що мають зовнішні конкурентні переваги, використовують стратегію диференціації, яка спирається на популярність відомої товарної марки, спроможність виробляти різноманітні варіанти високоякісної продукції для різних сегментів ринку.

Внутрішні конкурентні переваги ґрунтуються на спроможності фірми забезпечити низькі витрати виробництва, що дозволяє добитися рівня собівартості меншого, чим у конкурентів.

Внутрішні конкурентні переваги – це наслідок більш високої продуктивності, яка забезпечує фірмі більшу рентабельність і стійкість щодо зниження ціни продажу, нав’язаного ринком чи конкуренцією.

Підприємства, що володіють внутрішніми конкурентними перевагами, використовують стратегію лідерства у витратах, яка ґрунтується на організаційних і виробничих розробках.

За джерелами одержання конкурентні переваги організації розподіляються на дві групи:

• Переваги високого рангу, які діють значні терміни і забезпечують більш високу прибутковість. Вони зв’язані з наявністю у підприємства високої репутації, кваліфікованого персоналу, патентів, проведення НДДКР, розвинутим маркетингом, заснованим на використанні новітніх технологій, сучасним менеджментом, довгостроковими зв’язками з покупцями;

• Переваги низького рангу – зв’язані з наявністю дешевої робочої сили, доступністю до джерел сировини тощо. Вони мають нестійкий характер, діють недовго, легко можуть бути скопійовані конкурентами.

За часом реалізації виділяються стратегічні та тактичні конкурентні переваги.

Стратегічні конкурентні переваги реалізуються тривалий час. До них відносяться: розвиток НДДКР, підвищення кваліфікації персоналу, використання нових технологій, експортоорієнтована економічна політика, сучасна організація маркетингу.

Тактичні конкурентні переваги мають нетривалий термін реалізації. До них відносяться ефективна система мотивації персоналу, якісне сервісне обслуговування, використання ноу-хау в сфері менеджменту.