5.1.4. Шляхи зменшення витрат

Як видно на рис. 5.2, ланцюг цінностей підприємства-виробника входить до системи комерційних відносин, яка включає до свого складу ланцюг цінностей постачальників на початку і ланцюг цінностей дистриб'юторів та споживачів в кінці.

Рис. 5.2. Розширений варіант ланцюга цінностей

Для виробника, що реалізує стратегію низьких витрат, це означає наступне: комплекс заходів по зниженню витрат необхідно проводити не тільки у межах власного підприємства, але і працювати у цьому напрямку з постачальниками і дистриб'ютерами. Розглянемо ці заходи.

Витрати підприємства при роботі з постачальниками можна знизити за допомогою таких дій:

• забезпечення доступу (або монопольного контролю) до джерел дешевих ресурсів;

• обговорення з постачальниками можливостей зниження цін; спільна праця з постачальниками по цій проблемі, перетворення їх у ділових партнерів;

• здійснення регресивної (зворотної) інтеграції для підсилення контролю над постачанням ресурсів і перетворення цієї функції із витратної у прибуткову;

• використання більш дешевих товарів-замінників;

• вибір оптимальних форм і методів постачання (транзитна, складська форма, розміри і періодичність поставок, тощо);

• вибір підприємств-постачальників з метою зниження витрат при забезпеченні необхідного рівня обягів, асортименту, якості ресурсів;

• організація контролю якості постачання; використання за призначенням, збереження, економії матеріально-технічних ресурсів підрозділами і службами підприємства;

• оптимізація розмірів і асортименту запасів матеріально-технічних ресурсів на складах підприємства, при необхідності і можливості перехід на постачання "точно в термін";

• удосконалення системи обліку матеріально-технічних ресурсів;

• зважений підхід до закупівлі нового обладнання і технічних розробок; якщо технологія в галузі розвивається швидко, краще почекати, поки не з'явиться обладнання другого і третього покоління, яке завжди значно дешевше і ефективніше першого;

• компенсація високих витрат постачання за рахунок їх зниження в інших ланках ланцюга цінностей (наприклад, на підприємстві-виробнику, чи у дистриб'юторів).

Для зменшення витрат власне на підприємстві можна застосувати такі заходи:

• скорочення внутрішнього бюджету підприємства;

• покращення методів праці і організації технологічного процесу (підвищення продуктивності праці, підвищення коефіцієнту використання активів, підвищення ефективності ключових видів діяльності тощо);

• вилучення із виробничого процесу і передача іншим підприємствам - підрядникам операцій з високими витратами;

• переміщення високовитратних видів діяльності в ті географічні райони, де вони можуть бути виконані дешевше.

Наприклад:

• трудоємні збиральні виробництва розміщуються в районах з дешевою робочою силою;

• матеріалоємне виробництво доцільно розміщувати біля джерел сировини, для зниження транспортних та інших витрат;

• науковоємні виробництва необхідно розміщувати там, де є кваліфікована робоча сила і непотрібні додаткові витрати на навчання;

• виробництва, які потребують великих територій, розміщують в районах з низькою ціною на землю.

• інвестування коштів у ресурсозберігаючі технології (автоматизація, робототехніка, гнучкі виробничі системи, комп'ютерний контроль;

• удосконалення етапів технологічного процесу із самими високими витратами, якщо інвестиції у нове обладнання уже здійснені;

• створення дешевих для виробництва моделей продукції;

• розробка більш простого і економічного дизайну товару;

• визначення оптимальних обсягів виробництва (з урахуванням попиту на продукцію, сезонних коливань завантаження потужностей, дії ефекту масштабу виробництва та інших чинників);

• здійснення жорсткого контролю накладних та інших постійних витрат;

• вивчення, аналіз та імітація товарів, розробок і будь-яких дій конкурентів, які дозволяють зменшити витрати підприємства;

• компенсація високих витрат виробництва за рахунок їх зниження в інших ланках ланцюга цінностей (наприклад, у постачальників чи дистриб'ютерів).

Додатково розглянемо заходи по забезпеченню ресурсозберігання на рівні підприємства, що пропонуються російським автором Р.А.Фатхутдіновим. [ ] (табл 5.2)

Заходи по забезпеченню ресурсозберігання на рівні підприємства

Табл 5.2.

технічні	організаційні	соціально-економічні
Застосування технології, що забезпечують мінімальні втрати матеріалів; Використання (поновлення) обладнання, яке потребує оптимального розходу матеріалів; Покращення якості ресурсів, що застосовуються і створення матеріалів з конкретно визначеними властивостями; Удосконалення технічної бази транспортування і зберігання ресурсів; Удосконалення технічних режимів переробки сировини; Створення експериментальної бази для моделювання використаня ресурсів	Удосконалення організації обліку одержання і використання ресурсів; Скорочення виробничого циклу; Підвищення якості ремонту технологічного обладнання; Удосконалення організації виробництва і праці з метою економії ресурсів; Організація вторинного використання ресурсів; Розробка і впровадження організаційно-технічних заходів по економії ресурсів.	Аналіз дій закону масштабу, закону економії часу тощо; Застосування наукових підходів менеджменту при управлінні ресурсами; Застосування методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, економіко-математичних методів; Покращення умов праці та відпочинку робітників; Застосування заходів стимулювання і відповідальності за економію; Здійснення соціально-психологічних заходів по економії.

Шляхи зниження витрат підприємства при роботі з посередниками (оптовими і роздрібними торгівцями):

• праця в тісному контакті з учасниками каналів розподілу для знаходження взаємовигідних можливостей зменшення витрат;

• перехід до більш економічної стратегії розподілу продукції, наприклад, стратегії прогресивної інтеграції, в межах якої підприємство підсилює контроль за процесом просування власної продукції;

• застосування спільної з дистриб'юторами вертикальної реклами;

• застосування продажу кінцевим споживачам і маркетингових підходів, які скорочують необґрунтовано великі витрати і прибутки оптових та роздрібних торгівців;

• протидія необґрунтованому розширенню товарного асортименту;

• відмова від дорогих супутніх послуг, застосування більш економічних варіантів організації сервісного обслуговування;

• переніс виробничих потужностей ближче до споживачів;

• компенсація високих витрат розподілу продукції за рахунок їх зниження в інших ланках ланцюга цінностей (наприклад, постачання і виробництва).