6.3.Програма самостійної підготовки до практичного заняття

1.Базовий рівень підготовки.

Назви попередніх дисциплін	Отримані навики
Нормальна анатомія Нормальна фізіологія Патологічна анатомія і патологічна фізіологія Пропедевтична педіатрія	Знати анатомічну будову|споруду| дихальної системи дитини і її вікові особливості. Визначати особливості гемодинаміки. Знати морфологічні і функціональні зміни при основних патологічних процесах. Знати симптоми і синдроми ГРВІ у дітей. Вміти проводити клінічне обстеження дітей з патологією дихальної системи.

2. Оволодіння представленим у методичній вказівці учбовим матеріалом, що містить мінімальний базовий рівень знань, необхідний для засвоєння теми.

3. Робота з рекомендованою літературою за темою заняття.

4. Ознайомлення з методикою виконання визначених практичних навичок.

5. Самоконтроль отриманих знань за допомогою контрольних питань до заняття, розв’язування ситуаційних завдань та тестового контролю.

7. Технологічна карта практичного заняття.

№	Етапи заняття	Распр. веделение часу	Види контролю	Засоби навчання
п\п		часу
1.	Підготовчий етап	20 хв.		Стетофонендоскопи, підручники, довідники
1.1	Організаційні			методичні рекомендації, методичні
	питання			муляжі,
1.2	Формування мотивації			історії хвороби, комп'ютери з|із|
1.3	Контроль		Усний опит по	Відповідним
	початкового рівня підготовки		стандартизованному переліку питань, письмове тестування.	інформаційним забезпеченням.
2.	Основний етап	80хв.	Практичні завдання
3.	Завершальний етап	20 хв.	Вирішення ситуаційних завдань
3.1	Контроль кінцевого рівня подготовки
3.2	Загальна оцінка учбової діяльності студента
3.3	Інформування студентів про тему наступного заняття

7. Контрольні питання щодо самоперевірки підготовки до заняття

1. Етіологія і поширеність ГРВІ у дітей.

2. Патогенетичні механізми ГРВІ. Особливості перебігу ГРВІ у дітей.

3. Особливості клінічного перебігу ГРВІ в залежності від причиннозначущого збудника.

4. Діагностика ГРВІ у дітей.

5. Особливості лікування ГРВІ у дітей.

6. Ускладнення перебігу ГРВІ у дітей.

7. Клініка гострого обструктивного|обструкційного| ларингіту у дітей.

8. Невідкладна допомога при обструктивному|обструкційному| ларингіті (несправжньому крупі) у дітей.

9. Невідкладна допомога при судорожному синдромі у дітей.

10. Невідкладна допомога при гіпертермії у дітей.

7. Література.

1. Актуальні питання| педіатрії|: Навчально-методічній посібник| для лікарів| загальної| практики – сімейної| медицини|. – Д.:Вид-во «Червона рута-Турс|», 2006. – 430 с.

2. Антипкін Ю.Г., Лапшин В.Ф., Уманець Т.Р. Довідник з дитячої пульмонології та алергології. - Київ. – 2012. – 328 с.

3. Етапна невідкладна| допомога| дітям/ за ред|.. проф|. Белебезьєва Г.І. та Снісаря В.І.//довідник «VADEMECUM| Доктор|лікар| Педіатр». – До.:ТОВ ГІРА Здоров’я Україні,2006.

4. Медична реабілітація в педиатрії/ Під общ.ред. М.В. Лободи, А.В. Зубаренко, К.Д. Бабова. – К.: «Купріянова О.О.», - 2004. – 384 с.

5. Невідкладні стани|достатки| у дітей / Петрушина А.Д., Мальченко Л.А., Кретініна Л.Н. і ін. – М|м-код|: Мед.кніга, 2007.

6. Педиатрия. - под. ред.. А.В. Тяжкой. – Винница.- 2010. – 1152 с.

МОДУЛЬ № 1. Змістовий модуль № 2. Тема № 4. Гострі бронхіти у дітей.

1. Визначення теми. Бронхіт – запальне захворювання бронхів різноманітної етіології, патогномонічними клінічними симптомами якого є кашель та хрипи (сухі та незвучні різнопухирчасті вологі) в бронхіальному дереві при відсутності інфільтративних та вогнищевих змін легеневої тканини.

2.Актуальність теми. Захворювання респіраторного тракту мають найбільшу питому вагу в структурі дитячої інфекційної захворюваності. Хвороби бронхолегеневої системи у дітей виникають частіше і протікають важче, ніж у дорослих, з швидким розвитком дихальної недостатності, що пов’язане як з анатомо-фізіологічними особливостями органів дихання, так і недосконалістю імунологічної реактивності дитячого організму.

Анатомо-фізіологічні особливості дихальної системи та недосконалість імунологічної реактивності у дітей визначають схильність до захворювань бронхолегеневої системи. Захворювання респіраторного тракту мають найбільшу питому вагу в структурі дитячої інфекційної захворюваності.

Найбільш частою формою ураження органів дихання у дітей є бронхіти. Захворюваність гострим бронхітом складає близько 100 на 1000 дітей на рік. У дітей першого року життя вона складає 75 на 1000 дітей. Знання етіопатогенезу, клінічних особливостей, рання та точна діагностика бронхітів, вибір раціональної терапії мають велике значення в зниженні показників смертності, попередженні рецидивування та хронізації процесу.

Усе зазначене підкреслює актуальність даної теми і зумовлює необхідність її поглибленого вивчення.