3 Книжні стилі та їх підстилі

У мовній практиці, як правило, виділяють такі книжні стилі – офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній.

Щоправда, сьогодні все більшу вагу набуває й конфесійний стиль, який був усунутий разом із секуризацією релігійного життя з кінця 20-х до майже 80-х років минулого століття. Для останнього характерними рисами є вживання старослов’янізмів, застарілих слів, реалій потойбічного світу, використання метафор, символів, порівнянь, алегорій, а також непрямого порядку слів у реченні, повторів слів і синтаксичних конструкцій.

Зразок конфесійного стилю

1 Спочатку було Слово. І з Богом було Слово, і Слово було – Бог.

2 З Богом було воно споконвіку.

3 Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього.

4 У ньому було життя, і життя було – світло людей.

5 І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява.

(Євангеліє від Іоанна, 1, 1 – 8)

Публіцистичний стиль реалізує перш за все інформативну й волюнтативну функції мови. Сфера його використання – засоби масової інформації. Цей стиль існує для спілкування з публікою, а отже, метою, яку ставить перед собою автор публіцистичної статті чи промови, є не стільки інформування громадськості із приводу тієї чи іншої проблеми , а передусім формування громадської думки, спонукання до активної дії й прийняття рішень. Мета зумовлює відповідний підбір мовних засобів, фактів, інформації, які б примусили читача, слухача або глядача діяти так, а не інакше.

Оскільки співрозмовник у межах публіцистичного стилю визначений абстрактно, вимова на відміну від розмовного стилю має бути максимально нормативною. Інтонаційні засоби надають тексту урочистого, гумористичного, сатиричного, іронічного або нейтрального звучання.

Синтаксис характеризується постановкою риторичних питань, гасел, закликів або імперативів з окличною інтонацією, а також наявністю різних типів складних речень, вставних і вставлених конструкцій, звертань, однорідних членів, інверсій, цитувань, на авторитет якого можна спиратися.

Для лексики характерна емоційність, фразеологічна й метафорична насиченість, наявність великої кількості абстрактних слів, загальновживаної наукової й громадсько-політичної термінології, мовних кліше.

Публіцистичний стиль існує в різних формах, поділяючись на підстилі:

1 Інформативний підстиль – випуски новин, інтерв’ю, репортаж.

2 Аналітичний підстиль – аналітичні статті, аналітичні передачі.

3 Урочисто-декларативний підстиль – привітання і побажання з нагоди ювілеїв, днів народження, важливих подій у житті окремих осіб і колективів.

4 Агітаційний підстиль – оголошення і реклама. У цьому підстилі він наближений до ділового стилю.

5 Художньо-публіцистичний – нариси, фельєтони. Використовує образність і зображально-виражальні засоби художнього стилю.

Зразок публіцистичного стилю

Спробуймо уявити собі, як виглядала б російська куль­тура і наука без своїх українських гілок, тобто без внеску українців (у літературі: Богданович, Гнідич, Наріжний, Капніст, Гоголь, Данилевський, Мордовцев, Мачтет, Короленко та багато-багато інших; у живопису: Левицький, Боровиковський, Трутовський, Куїнджі, Рєпін — так, так, Рєпін завжди підкреслював своє українське походження і свої українські симпатії—та багато-багато інших; у му­зиці: Бортнянський, Березовський, Стравинський; у різних галузях науки: Остроградський, Ушинський, Миклухо-Маклай, Гамалія, Лобачевський, М. Ковалевський, Овсянико-Куликовський, Вернадський та багато-багато інших, аж до наших днів). Немалий внесок зробили українці і в польську науку та культуру. Це слід би знати — не задля національної гордині, а для подолання власного комплексу неповноцінності та чужого нехтування. (Інша річ – чим це оберталося для самої української культури. Якось Драгоманов на питання про те, чому українська інтелігенція виглядає такою слабосилою, відповів: а як би виглядала французька інтелігенція, коли б третина її вважала себе німцями, третина англійцями і третина – італійцями).

(І. Дзюба).

Художній стиль відрізняється від усіх інших стилів тим, що може включати в себе елементи будь-якого стилю. Його призначення – різноманітними мовними засобами виразити художнє бачення світу. Цей стиль формує загальнолюдські й національно свідомі естетичні, культурні, психологічні смаки окремої людини й нації в цілому.

У межах художнього стилю виділяються епічні жанри (оповідання, повість, роман тощо), ліричні (гімн, елегія, епіталама, ідилія, мадригал, пісня, послання та ін.) і драматичні (драма, комедія. трагедія).

Художній стиль поділяється на такі підстилі:

1 Епічний