Б.3 Творення чоловічих та жіночих імен по батькові

В українській мові ім'я по батькові утворюються за схемою: до основи власних імен чоловічого роду додається суфікс -ович /для чоловічого роду/ і суфікс -івн/а/ /для жіночого роду/: Василь – Васильович, Юрій – Юрійович, Михайло – Михайлівна, Андрій – Андріївна.

Кілька чоловічих імен по батькові творяться за допомогою суфікса -ич: Лука – Лукич /і Лукович/, Сава – Савич /і Савович/, Кузьма – Кузьмич /і Кузьмович/, Хома – Хомич (і Хомович), Яків – Якович (і Яковлевич/, Ілля – Ілліч.

З відхиленням від загального правила творяться лише такі імена по батькові: Яків – Яківна, Григорій – Григорівна, Микола – Миколаївна.

Додаток в Правопис закінчень іменників, власних і загальних імен у кличній формі та звертаннях

Іменники чоловічого й жіночого роду І та II відмін мають в однині окрему кличну форму.

Іменники чоловічого роду II відміни у кличній формі закінчуються на -у(-ю), -е.

Іменники твердої групи з суфіксами -ик, -ок, -к(о) та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий приголосний (крім ж) мають закінчення -у.

Наприклад: батьку, товаришу, хлопчику, провіднику, Іваненку, дядьку, синку.

Іменники м'якої групи мають закінчення -ю.

Наприклад: лікарю, токарю, вчителю, кобзарю, місяцю, Костю, секретарю, водію, Юрію.

Безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м'якої групи з суфіксом -ець, а також окремі іменники мішаної групи (це власні назви з основою на ж, ч, ш, дж і загальні з основою на р, ж) мають закінчення -е. Наприклад: друже, молодче, хлопче, Іване, Вікторе, Петре, козаче, інженере. директоре, школяре.

Іменники чоловічого й жіночого роду І відміни та рідше іменники жіночого роду III відміни у кличній формі закінчуються на -о, -е(-є), -ю.

Іменники І відміни твердої групи мають закінчення -о. Наприклад: сестро, мамо, дочко, подруго, дівчино, Людмило, Миколо.

Іменники І відміни м'якої та мішаної груп, а також іменники III відміни мають закінчення -е(-є).

Наприклад: земле, мріє, надіє, радосте, воле, Маріє, Софіє.

Іменники І відміни м'якої групи, що означають жіночі і чоловічі пестливі імена або загальні назви, мають закінчення -ю. Наприклад: матусю, доню, тьотю, тітусю, бабусю, бабуню, дідусю, дідуню, Меласю, Галю, Олю, Люсю, Грицю, Михасю, Вітасю і т. д.

У звертаннях, що складаються з двох власних імен (імені та по батькові), обидва слова мають закінчення кличної форми: Романе Романовичу, Іване Миколайовичу, Миколо Армемовичу, Марш Семенівно, Ганно Василівно.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв в однині, кличну форму має тільки перше слово: пане бригадир, пане агроном, пане полковник, пане лікар, пане директор.

Іноді в таких звертаннях кличну форму можуть мати й обидва слова: пане бригадире, пане агрономе, пане полковнику, пане директоре, пане лікарю, пане господарю.

У звертаннях, що складаються із загальної назви та прізвища, кличну форму має лише загальна назва. Прізвище виступає тут у формі називного відмінка: пане Шевчук, пані Шевчук, пане Андрієнко, пані Андрієнко, пане Яковенко, пані Яковенко.

У звертаннях, що складаються із загальної назви і власного імені, кличну форму має загальне слово, а власне ім'я може мати і кличну форму і форму називного відмінка:

брате Іване (брате Іван), друже Ярославе (друже Ярослав), товаришу Андрію (товаришу Андрій), сестро Ярино (сестро Ярина).