§ 37. Характерні ознаки офіційно-ділового стилю

Офіційно-діловий стиль

8)використовуються специфічні синтаксичні конструкції, зокрема кліше (тобто сталі формули, закріплені за певними ситуаціями:

високі договірні сторони, укладання угоди);

9)для чіткішої організації тексту запроваджується поділ на параграфи, пункти, підпункти;

10)у дипломатичній, а тепер і в офіційній сферах спілкування часто використовуються і титулування, напр.: пан, пані;

11)неозначена форма та наказовий спосіб дієслів;

12)іменний присудок переважає над простим дієслівним;

13)наявні характерні описові дієслівно-іменні штампи та означальні словосполучення з іменником у формі родового відмінка у функції означення;

14)найхарактерніші для цього стилю речення – прості поширені (кілька підметів при одному присудку, кілька присудків при одному підметі, кілька додатків при одному з головних членів тощо);

15)уживаються, звичайно, і складні речення з сурядним та підрядним зв’язками, з відокремленими зворотами, зі вставними і вставленими конструкціями;

16)велику питому вагу мають розщеплені присудки (ведеться розслідування, провадиться набір), а також присудки, виражені ді-

єсловами у формі теперішнього часу зі значенням позачасовості

(організовує, застосовує, розглядають);

17)відсутність індивідуальних авторських рис;

18)членування складної синтаксичної конструкції на абзаци;

19)стандартизація, стереотипність граматичних засобів;

20)стабільність форми викладу тощо.

Учені вказують основні риси офіційно-ділового стилю: точ-

ність, об’єктивність, конкретність, загальнозрозумілість.

§ 38. Усна і писемна форми офіційно-ділового стилю

Якщо ділова людина хоче переконати слухача (читача) у правдивості запропонованої теми, їй варто подбати, щоб слово її було зрозумілим, тема була переконливо обгрунтована. Слід навчитись контролювати свої емоції і інтонації, які диктують міміку і жести.

Справедливо відзначив І.Лафатер: «Хочеш бути розумним – на-

Розділ V

вчись розумно питати, уважно слухати, спокійно відповідати й переставати говорити, коли нема чого більше сказати».

Ділове спілкування регулює офіційні стосунки комунікантів у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах.

Офіційно-діловий стиль існує у двох формах: усній і писемній. Усне ділове мовлення – це спілкування людей під час виконання ними службових обов'язків (під час бесід, нарад, у години прийому відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи

перед іншою або перед колективом чи зібранням.

Писемне мовлення є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

Усне мовлення ділової людини має бути:

•виразним (потрібно з чіткою дикцією вимовляти кожне слово);

•точним і недвозначним (використовувати слова з прямим значенням);

•логічним (продумувати кожну фразу, викладати думки послідовно, логічно);

•відповідним ситуації мовлення (кожен службовець повинен пам'ятати: що – кому – коли – де – про що – чому говорить і відповідно добирати мовні засоби);

•нестандартним;

Офіційно-діловий стиль

•доречним;

•змістовним;

•стислим (у народі кажуть, що багато говорити не завжди означає багато сказати).

Як правильно сказати українською мовою?