18.4. Оформлення інструктажу з охорони праці

При проведенні робіт підвищеної небезпеки, виконанні разових робіт, що не пов'язані з безпосередніми обов'язками за фахом (навантаження, розвантаження, разові роботи за межами підприємства, цеху тощо), при ліквідації аварії, стихійного лиха проводиться цільовий інструктаж. Він також проводиться при виконанні робіт, на які оформляються наряди-допуски, дозвіл та інші документи. Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншою документацією, що дозволяє проведення робіт.

Цільовий інструктаж в об'ємі посадових і обов'язкових інструкцій на новому місці проводить керівник, в розпорядження якого направляється робітник. Дані цього інструктажу заносяться в спеціальний журнал з реєстрацією номера інструкції проведення інструктажу і з підписами осіб, яка проводила інструктаж і яка одержала його.

Журнал реєстрації повинен бути в кожному цеху і зберігатися протягом року з дня останнього запису в ньому.

Цільовий інструктаж завершується також перевіркою знань усним опитуванням, за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою набутих навичок безпечних методів праці. Знання провіряє особа, яка проводила інструктаж.

18.5.Загальні питання безпеки при виконанні будівельних робіт

Найбільш поширеними видами будівельних робіт на підприємствах харчової промисловості є штукатурка, фарбування, розпилювання і оброблення деревини, покрівельні роботи.

Штукатурка. Перед початком штукатурних робіт одягають неушкоджений спецодяг, що відповідає характеру майбутньої роботи (маску, запобіжний пояс). Слід впевнитися в тому, то дерев'яні рукоятки ручних будівельних інструментів (лопат гладилок) гладенькі, не мають вибоїн, ретельно підігнані і надійно закріплені, перевірити справність міцність, стійність риштовань, підмостків, наявність на них надійної огорожі; підготувати драбини з надійними накидними гаками для запобігання самочинному зсуву драбин; вимкнути струм в електромережі штукатурного приміщення і вжити заходів щодо попередження її випадкового підключення.

В період виконання штукатурних робіт слідкують за станом шлангів розчинобетононасосів, не допускають їх перетинання і створення петель; очищують поверхні, які ремонтують, від пилу, бруду, змочування їх водою проводять в окулярах, а при незначній запиленості - в респіраторі; при використанні негашеного вапна використовують засоби індивідуального захисту (окуляри, рукавиці). Під час роботи забороняється нарощувати підмостки ящиками, бочками та іншими підручними засобами; використовувати для сушки підштукатурених поверхонь відкритий вогонь (вогнемети); встановлювати газові калорифери ближче 1,5 м від газових балонів і менше 1,0 м від електромережі, розеток, вимикачів; проводити надрізку цегляних та бетонних поверхонь без окулярів; здійснювати роботи на неогороджених площадках на висоті 1,0 м і більше без запобіжного пояса.

Фарбування. Особливі заходи безпеки слід виконувати при використанні синтетичних фарбувальних матеріалів. До роботи з такими матеріалами допускаються робітники, які пройшли медогляд, спеціальне навчання і склали іспити відповідно до правил користування синтетичними матеріалами. При використанні лакофарбових матеріалів і розчинників забороняється фарбувати без підсиленої вентиляції (чотирикратний обмін повітря для закритих відсіків); транспортувати і зберігати матеріали в негерметичній або із порушеною герметичністю тарі; знаходитись стороннім особам в зоні фарбування; виконувати фарбування без спецодягу і закритого-взуття, індивідуальних засобів захисту; зберігати, споживати їжу, а також палити і користуватися відкритим вогнем в зоні фарбування.

Для захисту поверхні шкіри необхідно використовувати запобіжні пасти, мазі і мила.

Розпилювання та оброблення деревини. Причиною травмування при роботі на деревообробних верстатах є те, що більшість їх - це універсальні верстати з ручною подачею.

Ручна подача оброблюваних матеріалів становить небезпеку при зіткненні рук працюючого з різальним інструментом верстата, при зіткненні відкинутої деревини, а також частин зіпсованого інструменту.

Дані про виробниче травмування при обробці деревини свідчать про те, що більшість (65%) травм наноситься під ріжучим інструментом, 20% травм одержані робітниками від удару відкинутих матеріалів та відходів.

Безпечну роботу при розпилюванні і обробці деревини забезпечують огородження ріжучого інструменту, застосування приставних падаючих механізмів - автоподатчиків.

Ріжучий інструмент для обробки деревини повинен бути правильно заточений, відбалансований, встановлений, надійно закріплений на механізмах різання (валах, рамках, штабелях, патронах верстатів).

Круглі пилки для поздовжнього розпилювання з ручною подачею деревини огороджують на робочому столі захисним кожухом, що закриває всі зубці пилки і автоматично відкриває під тиском розпалюваної деревини більшу частину зубців, необхідну для розпилювання. За пилкою на відстані 1,0 мм від вінця зубців встановлюють ніж, що розпилює. Кріплення захисного кожуха до розклинюючого ножа не допускається.

По обидва боки диска пилки розміщують гальмівні сектори з гострими зубцями або кігтями, перешкоджаючи вильоту розпилювальної деревини. Неробоча частина диску пилки (під столом) відгороджується глухими щитами з щілиною для вільного викидання стружки на підлогу. Глухі щитки повинні виступати над кінцем зубців диску пилки не менше ніж на 100 мм.

На столі верстата дискової пилки обов'язково має бути рухома напрямна лінійка (трикутник), яка запобігає перекосу деревини при розпилюванні.

Робоча частина щілини закривається автоматично діючою огорожею, що не перешкоджає роботі. Неробоча частина щілини стругального верстата за напрямною лінійкою повністю закривається при будь-якому положенні лінійки.

Поверхня та кромки стругального столу виконуються рівними: краї щілини стола перекошені так, щоб зазор між краєм стола і краєм ножа був більше 2,0 мм. При установці ножів на робочий вал випуск лез не повинен перевищувати: для твердих порід деревини - 1,0 мм; для м'яких - 3,0 мм.

Покрівельні роботи. Покрівлі промислових, житлових і громадських будівель виконують в основному із застосуванням бітумнодьогтевих рулонних і мастикових матеріалів (до 5С%), а також із азбошиферних і металевих листів, які розміщують на дерев'яних балках.

Гарячі бітумні і дьогтеві мастики виділяють в повітря токсичні речовини та аерозолі, при попаданні яких на відкриті ділянки тіла можуть з'явитися опіки та шкірні захворювання. В цьому випадку потрібно насамперед змити бітумну масу бензином, а потім накласти компрес із розчину марганцевокислого калію та негайно звернутися в медпункт.

Використання покрівельних матеріалів, в тому числі мастикових, обумовлюють вимоги безпеки не тільки при виконанні основних технологічних операцій, але й в періоди технологічних перерв, коли, наприклад, відбувається формування водоізоляційних покрить (випаровування органічних розчинників), та при обробці покрівель (прокатування, розрівнювання і т.д.).

При виконанні покрівельних робіт з використанням мастикових та рулонних бітумних і дьогтевих матеріалів або горючих полімерів необхідно передбачити заходи пожежної безпеки.

Одним із елементів робіт по обладнанню покрівельної гідроізоляційної ковдри є централізоване або місцеве приготування гарячих та холодних мастик, їх доставка на будівельний майданчик, подача до робочих місць.

Перед початком роботи слід перевірити справність черпаків, баків та іншого інвентарю, необхідного для роботи. Біля варильного котла повинен бути комплект перших засобів пожежегасіння: вогнегасник, лопати, сухий пісок. При установці бітумного котла на відкритому повітрі над ним прилаштовують негорючий навіс.

Розігрівання і варіння бітумної маси здійснюють при постійному перемішуванні, щоб запобігти пригорянню і викиду маси з котла утвореними газами.

У випадку загоряння мастики в котлі його щільно закривають металевою кришкою, вогонь заливають піною з вогнегасника. Не можна гасити палаючу мастику водою.

Розплавлену бітумну масу подають на робочі місця частіше механізованим способом в спеціальному металевому бачку, заповненому на 2/3 висоти.

Не можна передавати вверх бачки з рук в руки; робити це слід тільки за допомогою троса або мотузки, яку перед роботою треба перевірити на міцність.

При опусканні розплавленого бітуму робітник, який стоїть внизу повинен відійти вбік.

Ручки бачків, а також рукавиці робітника не повинні бути забруднені бітумом для запобігання приклеюванню.

Бачок для переноски бітуму повинен бути сухим, в працюючому стані, з надійними дужками. Не можна підносити бітум у відрах та бачках з припаяними днищами. Для запобігання перекиданню бачка з бітумом, а також опікам тіла бітумом бачок повинен стояти добре і не заважати роботі.

Щоб запобігти розбризкуванню розплавленого бітуму поклеєна поверхня та рулонні матеріали мають бути сухими. Підливати бітум на горизонтальні і вертикальні поверхні слід після узгодження з роботою ізолювальника, обережно, без розбризкування бітуму.

Не можна допускати утворення під рулонними матеріалами кишень, заповнених розплавленим бітумом, які можуть прориватися і обпікати робітників. В таких випадках необхідно дуже уважно і обережно робити внизу кишень надрізи і видавлювати з них бітум.

Робітники, зайняті приготуванням, транспортуванням гарячих мастик, повинні працювати в брезентових костюмах, рукавицях, шкіряному взутті, в головних уборах і захисних окулярах. Забороняється заправляти штани у взуття, їх слід напускати на халяви, для запобігання попаданню гарячих крапель бітуму в черевики або чоботи.

При нанесенні гарячих мастик слід користуватись респіратором. Для приготування ґрунтовки (праймера) забороняється застосовувати етилований бензин і бензол. Як розчинники з цією метою бажано використовувати уайт-спірит і гас.