§ 19. Іменні односкладні речення

Питання про походження номінативних речень ще не цілком

ясне. О. О. Потебня вважав, що вони виникли з двоскладних шляхом

утрати присудка чи підмета1. А. В. Попов дивився на них як на

залишки первісних одночленних речень2. О. О. Шахматов зазначав, що

номінативні речення не можна вивести з двоскладних, але не був

цілком переконаний у їх споконвічності, бо не знайшов їх відповідників

у давньоіндійській, грецькій і латинській мовах3. На думку

О. С. Мельничука, номінативні речення, як і безособові, не можна

безпосередньо вивести з первісних слів-речень4. Факти давньоруської

мови свідчать, що спочатку номінативні речення були дуже рідкісні.

Дослідники наводять лише окремі приклади з давньоруських

пам'яток: Князем!)славаадружине (Сл. XII); На то же осень зело страшно

бьість, громь и мьлния (Л. Новг., XIII—XIV)5.

Такі самі рідкісні номінативні речення і в ранніх пам'ятках

української мови. У грамотах XIV—XV ст. трапляються лише деякі

приклади з назвами документів, із словом благословеніе тощо, наприклад:

приказь кназа михаила чєрторьшского маршалтька великого кназа (Р.,

гр., 1445, 151); приказь кнз/я михаила василєвич (Р., гр., 1451, 159);

Благословенє Ісидора, митрополита Киевского и всея Руси (АЮЗР,

1440, І.VI, 5). Пам'ятки пізнішого часу жанрово різноманітніші, тому

вживання номінативних речень стає помітнішім. Зокрема, номінативні

речення можна знайти в описах замків, наприклад: Перед-ь замком-ь

изба чорна изь сенью, стайня (Оп. зам., 1552, 78); Под-ь замком-ь на

ретце Кудравцьс ставень и мльїнь (Там же); Мльїнь тамт> сь двема

коли, церковь и попь (Там же). У статистичному описі Київської округи

трапляються номінативні речення не тільки іменного, а й кількісно-

іменного типу, наприклад: Около того Вьішгорода ліса и поля (Стат.

оп., 1686; АЮЗР, І.VIІ, 520); Межигорскій монастьірь на берегу р-Ьки

ДнШра (Там же); ПодлЬ монастиря на протокЬ дві мельницьі (Там же);

А на плотинЬ четьіре амбара вт> Кіевскую сторону (Там же).

1 Див.: П о т є б н я А. А. Из записок по русской грамматике, т. 1—2,

с. 85 — 86.

2 Див.: Попов А. В. Синтаксические исследования. Воронеж, 1881, с. 31.

3 Див.: Шахматов А. А. Синтаксис русского язьтка, с. 50—51.

4 Див.: МельничукО. С. Розвиток структури слов'янського речення,

с. 144.

5 Див.: Истрина Е. С. Синтаксические явлення Синодального списка 1-й

Новгородской летописи.— ИОРЯС, т. 24, 26, 1923, с. 51; С т є ц є н к о А. Н. Исто-

рический синтаксис русского язьїка. М., 1972, с. 92.

Ю 0-377

289

Чимало номінативних речень в українських літописах та творах

художньої літератури XVII—XVIII ст., наприклад: Татаре Спаскіи.,

Под-ь Краковом* битва била (Л. Льв., 1649, 234); що посЬяно, то и тое

позЬдають в7> земли якїесь робаки. Помста Божая/ (Там же, 260);

Року 1519. Битв а С опаленая (Остр. л., 1633, 239); Року 1657 по Рожде-

ствЬ Христовому вуйна ВеЩерская (Добр. л., 1700, 239); Тилко мя

нинЬ есе злое до себе пригорнуло. Страхи, болезнь, стогнаня, и плачли-

вое наріканя (К- Транкв., 1646, 165); Вотч, двери (Г. Сков., XVIII,

І, 75).

Таким чином, основні типи номінативних речень — буттєві і

вказівні — почали формуватися вже у староукраїнський період. Проте

масове вживання номінативних речень припадає на пізніший час —

XIX—XX ст.

Староукраїнські пам'ятки почали фіксувати і другий тип іменних

односкладних речень — генітивні, які творилися на основі

незалежного родового відмінка. Генітивні речення стверджувального типу

траплялися рідко, наприклад: О, шаленства безмозкого отсутпницкого!

(3. Коп., 1622,737); О, безмозкого шаленства, же и повторе реку, от-

ступницкого! (Там же). Більш поширені були заперечні генітивні

речення. Пор.: Да й що ж ми ту за бесіда, ні приятеля, ні сусіда/ (Кул.,

1625, 151); Ні з ким жити, розмовляти, ні сестриці, ні зовиці/ (Там

же); що в ротЬ ні зуба (Інт., 1737, 93); за то ни слова (Там же); что

хл%бан% куса (Там же). Серед усіх іменних односкладних конструкцій

заперечні генітивні речення для староукраїнського періоду, особливо

з XVII ст., були найтиповіші. При цьому заперечні генітивні речення

слід відрізняти від висловів з формами нЬть і немає—кЬть сестриці,

немає сестриці. Ці форми дієслівного походження (не єсть, не має),

і тому речення, які вони створюють, дієслівні односкладні —

безособові, про що вже була мова. Речення ж з часткою ни — іменні і тому

співвідносні з номінативними. Пор.: Ні батька, ні матері.— Батько,

мати.

56ПРОСТЕ УСКЛАДНЕНЕ РЕЧЕННЯ