Нормативно-правові акти діяльності в сфері зеленого туризму
З метою надання інтенсивного поштовху економічним зрушенням у сільській місцевості та забезпечення державної підтримки розвитку сільського зеленого туризму, Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження "Про затвердження плану заходів щодо державної підтримки розвитку сільського туризму на 2006-2010 роки". Даним планом передбачено створення та запровадження механізму державної підтримки сільського туризму, створення нормативно-правової бази щодо правових та економічних засад розвитку малого підприємництва та діяльності сільського населення у сфері організації відпочинку на селі, а також визначено вимоги до безпеки громадян, що отримують послуги, і критерії до об'єктів розміщення туристів, механізми заохочення сільського населення до діяльності в сфері сільського туризму та питання підготовки та перепідготовки кадрів.
Необхідно відзначити, що для більш ефективної реалізації програми заходів щодо розвитку туризму необхідно забезпечити правову підтримку сільського зеленого туризму в Україні. Нормативно-правова база регулювання розвитку такого виду діяльності є досить широкою і тому, що всі нормативні акти щодо діяльності в даній сфері можна умовно поділити на наступні категорії: нормативні акти загальної дії, спеціальні нормативні акти та внутрішні нормативні акти.
Загальні нормативні акти:
- Конституція України, яка визначає загальні правові норми врегулювання відносин власності;
- Цивільний та Господарський кодекси України;
- Закони України: "Про захист прав споживачів", "Про порядок виїзду із України і в'їзду в Україну громадян України", "Про рекламу", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про правовий статус іноземців", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", "Про охорону культурної спадщини" тощо.
Спеціальні нормативні акти регулюють діяльність окремої галузі права чи окремого напрямку (у даному випадку діяльність у сфері сільського туризму). До них відносяться: Закони та Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, Житловий кодекс України, відомчі нормативні акти.
Серед спеціальних законів базовим є Закон України "Про туризм" від 15.09.1995 р. № 324 із внесеними змінами від 18.11.2003 р. № 1282-IV, що визначає загальні, правові, організаційні, виховні та соціально-економічні засади реалізації державної політики в галузі туризму. Згідно даного Закону, туризм визнаний одним з пріоритетних напрямків розвитку господарства країни, що визначає державну увагу і проведення стимулюючої державної туристичної політики, спрямованої на розбудову індустрії туризму відповідно до європейських стандартів.
Проект Закону України "Про сільський та сільський зелений туризм", прийнятий Верховною Радою України 16 листопада 2004 р., спрямований на стимулювання і заохочення сільського населення до самозайнятості та розвитку підприємницької ініціативи.
Перелік нормативних актів, що використовуються при здійсненні діяльності з сільського зеленого туризму, може збільшуватись в залежності від майна, яке знаходиться у власності осіб та використовується в туризмі, від видів наданих послуг господарем агроосель тощо.
Внутрішні нормативні акти включають: статус всеукраїнської Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні, положення обласних і місцевих осередків спілки, статутні документи інших організацій, що займаються проблемами сільського зеленого туризму.
Процес законодавчого регулювання та інші форми унормування діяльності у сфері сільського зеленого туризму повинні відбуватись за безпосередньої участі сільських господарів та їх громадських об'єднань. Право на визначення окремих норм та стандартів діяльності та контроль за їх дотриманням потрібно делегувати громадським об'єднанням.
Окрім зазначених правових методів державного регулювання діяльності в сфері сільського зеленого туризму широкого застосування набули адміністративні методи, котрі виражають по суті пряме управління з боку держави.
Адміністративні методи управління можна поділити на такі складові:
Стратегічне планування та прогнозування розвитку туризму
Планування діяльності у сфері сільського туризму базується на складанні бізнес-плану, котрий має як зовнішню функцію (презентація своїх планів споживачам та інвесторам, підстава для отримання фінансових ресурсів, кредитів), так і внутрішню (стає знаряддям успішного керування підприємством). Бізнес-план являє собою певну програму діяльності сфери сільського туризму, план конкретних цілей даної діяльності, який включає оцінку очікуваних витрат та доходів.
Кадрове забезпечення передбачає створення освітньої мережі з підготовки та перепідготовки кадрів у сфері менеджменту та маркетингу сільського зеленого туризму на рівні світових стандартів, котра б виховувала фахівців, здатних в умовах конкуренції працювати індивідуально та продуктивно.
Наукові дослідження полягають у проведенні аналізу діяльності туристичної галузі в сільській місцевості, маркетингових досліджень, створення єдиного інформаційного забезпечення для потреб туристичного комплексу, розробці рекомендацій щодо удосконалення системи управління галузі сільського туризму.
Для того, щоб постійно володіти інформацією про зміни на ринку туристичних послуг і мати можливість оперативно реагувати на них, кожному господареві в сфері сільського туризму необхідно проводити маркетингові дослідження - постійні і періодичні. Досягнення високого методичного та наукового рівня маркетингового дослідження сільського зеленого туризму передбачає:
- відбір найбільш актуальної проблематики;
- формулювання цілей;
- планування проведення досліджень по кожній цілі;
- вибір джерел інформації і визначення широти охоплення;
- збір інформації;
- узагальнення і аналіз інформації;
- розробка рекомендацій та прогнозування їхньої ефективності.
На етапі розробки рекомендацій і прогнозування їх ефективності маркетингове дослідження не закінчується, воно має продовження - реалізацію рекомендацій, одержаних під час дослідження, і контроль за їх виконанням.
Гарантії щодо захисту та безпеки туристів спрямовані на безпечне перебування туристів на сільських територіях України і включає їх обов'язкове страхування. Для цього повинні вживати певних заходів як органи влади, так і суб'єкти туристичної діяльності. З 2007 року в Україні діє міжгалузева програма забезпечення захисту та безпеки туристів на 2007-2012 роки, вона спрямована на вирішення питання захисту і безпеки туристів під час мандрівок, отримання ними послуг, а також створення умов для туристів настільки безпечних, що це сприяло б зростанню в'їзних, внутрішніх і виїзних туристичних потоків в Україні.
Контроль за якістю послуг полягає у розробці та впровадженні відповідних стандартів і процедур забезпечення якості послуг у галузі сільського зеленого туризму (сертифікація, категоризація), а також включає критерії захисту навколишнього природного середовища.
Правлінням Спілки сприяння розвитку сільського зеленого туризму в Україні у травні 2008 року було затверджено програму добровільної категоризації у сфері сільського зеленого туризму "Українська гостинна садиба".Крім того, для збереження екології навколишнього природного середовища розроблена система екологічного маркування садиб (екологічної сертифікації) в Україні під назвою "Зелена садиба", котра стала членом Європейської федерації сільського та фермерського туризму EUROGITES.