
- •Філоненко ю.М.
- •Тема 1. Гідрологія – як наука
- •Тема 2. Гідросфера Об’єм і структура гідросфери.
- •Фізичні властивості води.
- •Хімічний склад води.
- •Кругообіг води та його значення для географічної оболонки.
- •Тема 3. П і д з е м н і в о д и Походження підземних вод.
- •Розподіл вологості ґрунтового шару: зона аерації і зона насичення. Пористість гірських порід. Вологість і водні властивості ґрунтів. Рух води в ґрунтах.
- •Тема 4. Річки, річкові басейни та їх типи.
- •Річкові системи і їх типи. Гідрографічні характеристики річок.
- •Тема 5. Динаміка річкової води та особливості живлення і водного режиму річок. Швидкість течії. Розподіл швидкостей у перерізу річки. Витрата води в річці.
- •Живлення і водний режим річок. Фази водного режиму: водопілля , межень, паводки. Зональні типи водного режиму річок.
- •Класифікації річок.
- •Тема 6. Річковий стік. Енергія і робота річок. Тепловий режим річок. Річковий стік – його характеристики і фактори.
- •Фактори (чинники), які впливають на стік і визначають його норму
- •Енергія і робота річок. Річкові наноси.
- •Хімічний склад річкових вод і причини його зміни.
- •Тепловий режим річок. Льодові явища на річках.
- •Тема 7. Озера і водосховища. Визначення поняття „озеро”. Генетичні типи озерних улоговин.
- •Морфологія та морфометричні характеристики озера. Еволюція та гідробіологія озер.
- •Водний баланс і рівневий режим озер. Рух озерних вод.
- •Хімічний, газовий і тепловий режим озер. Значення озер у народному господарстві.
- •Водосховища та особливості їх гідрологічного режиму.
- •Тема 8. Б о л о т а Утворення і розвиток боліт.
- •Типи боліт.
- •Живлення та водний режим боліт.
- •Термічний режим боліт.
- •Поширення боліт.
- •Роль боліт у географічні оболонці та їх господарське використання.
- •Болота – середовище існування.
- •Осушення боліт - переваги й недоліки.
- •Тема 9. Л ь о д о в и к и Льодовики, „хіоносфера”, снігова лінія.
- •Лавини та умови їх сходу.
- •Утворення, живлення і будова льодовиків.
- •Робота льодовиків та особливості зменшення об’єму.
- •Типи льодовиків.
- •Поширення льодовиків та їх значення для географічної оболонки.
- •Варіанти контрольних робіт з гідрології
- •Африка:
- •Північна Америка:
- •Південна Америка:
- •Австралія:
- •Завдання для індивідуальної роботи
- •Оцінювання знань студентів за кредитно-модульною системою
- •Критерії оцінювання усних відповідей студентів.
- •Шкала оцінювання.
Тема 7. Озера і водосховища. Визначення поняття „озеро”. Генетичні типи озерних улоговин.
ОЗЕРА - природні водойми в заглибленнях суші (улоговинах), заповнені застійними або слабо проточними водними масами. Для озер характерна відсутність безпосереднього зв’язку зі Світовим океаном. Озера займають, за різними даними від 2.1 до 2.7 млн. км² (1,4 - 1.8 % площі суши).
Найбільше озеро на Землі – Каспійське (393 200 км²). Найбільш високогірне – Хорпатсо (Тібет – h = 5400 м). Найбільш низьку позначку має Мертве море, рівень якого знаходиться нижче Світового океану на 400 м. Найбільшим за запасами прісної води є Байкал – 23 000 км³ (це 20% світових запасів прісних вод). Байкал – найглибше озеро світу – 1620 м.
Генетичні типи озер: озера бувають ендогенного і екзогенного походження.
Ендогенні:
- Тектонічні – мають, у більшості випадків, лінійно витягнуту форму і дуже значні глибини. Вони пов’язані з тектонічними розломами у земній корі і поширені в сейсмічно активних районах Землі (Байкал, Танганьїка, Вікторія, Ньяса, Ладога, Великі озера Пн. Америки та ін.).
– Вулканічні – утворились у кратерах і кальдерах згаслих вулканів. Особливо у тих, що мають лійкоподібну форму діаметром до кількох кілометрів. Кратерними є улоговини деяких озер Камчатки, Японії, Індонезії, Сицилії, Ісландії та інших районів планети. Маарними (невеликими за розмірами кратерами) є деякі озера Німеччини і Франції. Термін „кальдера” виник при описі величезного заглиблення на Канарських о-вах, названого Lа Caldera, яке має більше 5 км у діаметрі й оточене 1000-метровими висотами. Зараз цей термін застосовують для позначення великих депресій у вулканічних областях. До кальдер відносяться Курильське і Кроноцьке озера Камчатки.
Екзогенні:
1. – Льодовикові (гляціогенні – льодовиково ерозійні) і моренні (льодовиково акумулятивні) – утворюють внаслідок льодовикової ерозії або акумуляції. Вони, як правило, мають витягнуту форму і орієнтовані в напрямку руху льодовика (Фінляндія, Карелія, Балтія, Лабрадор, Кольський п-ів, Бєларусь). В горах льодовикові озера називають каровими (карами). Це невеликі заокруглені зниження на схилах хребтів, вироблені сніжниками і льодовиками четвертинного зледеніння (Памір, Тянь-Шань, Кавказ, Карпати (Свідовець, Чорногора) та ін.).
2. – Заплавні (старичні) – замкнені водойми видовженої форми, які відокремлені від основного русла річки і можуть з’єднуватись з ним короткочасно лише під час повеней. Інколи на пересихаючих річках виникають озера, які називають плесовими – вони приурочені до найглибших ділянок русла, а в межах дельт – дельтові озера.
3. – Лагунні (лиманні) – формуються в прибережно-морській зоні на місці відокремлених від відкритого моря заток, бухт, лиманів (Сасик, Саки, Маракайбо та ін.).
4. – Обвальні (загатні, запрудні) – виникають у горах і передгір’ях під час обвалів великих мас гірських порід або льодовиків у вузькі долини річок. Такі явища мають місце під час сильних землетрусів або є результатом рясних дощів (Памір (Сорезьке), Тань-Шань, Гімалаї, Кавказ (Ріца), Ефіопське нагір’я (Тана)).
5. – Карстові – виникають в областях де поширені легкорозчинні гірські породи – вапняки, гіпси, доломіти та ін. Тривале розчинення цих порід водами призводить до утворення порівняно глибоких, але незначних за площею улоговин. Ту же часто мають місце провали, зумовлені вимиванням і виносом ґрунтовими водами порід, що залягають нижче (Ельтон, Баскунчак, Охрідське, Преспа, Шацькі). У деяких карстових печерах є підземні озера (Кунгурська, Афонська та ін.).
6. – Термокарстові – формуються в областях поширення багаторічної мерзлоти. Їх виникнення пов’язане з відтаванням мерзлих порід або льоду і просіданням ґрунту. Термокарстовим є озера тундри – неглибокі і невеликі за площею.
7. – Суфозійні (просадочні) – утворюються внаслідок просідання ґрунту під дією підземних вод (степи Західного Сибіру і Центральної Азії, рідше степи і лісостепи інших регіонів планети).
8. – Органогенні – виникають на сфагнових болотах і коралових о-вах. Причиною їх утворення є нерівномірне наростання мохів у першому випадку і поліпів – у другому (Західний Сибір і коралові о-ви Світового океану).
9. - Еолові – утворюються на місці дефляційних знижень (улоговин видування). Вони характерні для аридних районів планети (оз. Теке – Казахстан та ін.).
10. – Реліктові (залишкові) – виникають на місці колишніх морів (Каспійське, Аральське, Чад, озера центральної Австралії та ін).
11. – Штучні (антропогенні) – водосховища, ставки, копанки – створюються для покращення водопостачання населених пунктів і промислових об’єктів та для зрошення. За своїми розмірами штучні озера часто переважають природні.
Досить часто старичні, плесові, дельтові, лагунні та лиманні озера називають ще - гідрогенними (водноакумулятивними і водноерозійними).