11.5. Реорганізація як метод фінансового оздоровлення комерційних банків

Основною причиною кризи комерційних банків є недостатній рівень їх капіталізації. З метою вирішення даної проблеми можна вдатися до реорганізації комерційних банків, спрямованої на їх укрупнення. Підвищуючи вимоги до мінімального розміру капіталу, НБУ вимушує дрібні банки до реорганізації злиттям, приєднанням або поглинанням. Консолідація є невід’ємною частиною процесів зростання та оздоровлення банківських систем країн з перехідною економікою. У 1997 році в Україні відбулося три випадки злиття, в яких була задіяна невелика сума банківського капіталу. За оцінками фахівців, політика НБУ щодо подальшої капіталізації банків значною мірою спрямована на стимулювання процесів реорганізації банків, саме тому можна очікувати на активізацію цих процесів.

Проте причиною збитковості комерційного банку може бути збитковість окремих філій. Тоді фінансове оздоровлення може здійснюватися реорганізацією, спрямованою на розукрупнення (виокремлення, поділ). Ідеться про виокремлення збиткових філій або, якщо банк збитковий, — рентабельних структурних підрозділів.

Реорганізація комерційного банку відбувається за рішенням вищого органу комерційного банку. Таке рішення може бути прийнято акціонерами (учасниками) комерційного банку як з власної ініціативи, так і за вимогою НБУ в зв’язку із застосуванням санкцій за порушення банківського законодавства. До загальних передумов реорганізації комерційних банків слід віднести такі:

1. банк-правонаступник зобов’язаний виконувати вимоги щодо формування статутного фонду, додержуватися економічних нормативів, не мати збитків і його фінансовий стан не повинен загрожувати інтересам вкладників і кредиторів;

2. реорганізація комерційного банку не повинна призвести до збиткової діяльності банку-правонаступника, порушення ним вимог НБУ стосовно формування статутного фонду, економічних нормативів, виникнення ситуації, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів;

3. реорганізація не повинна призвести до перешкод у забезпеченні права клієнта вільно вибирати банк.

Банки, які в результаті реорганізації припиняють свою діяльність як юридичні особи, виключаються з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж і інших кредитних установ і втрачають всі ліцензії, надані Національним банком України.

Реорганізація комерційних банків, спрямована на їх консолідацію. Під час реорганізації комерційного банку злиттям чи приєднанням активи і пасиви банку, який реорганізується, в повному обсязі передаються банку-правонаступнику, що створюється в результаті реорганізації (злиття), чи банку, до якого здійснюється приєднання. Банк, що реорганізується, виключається з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, закриваються відповідні кореспондентський та субкореспондентський рахунки і номер МФО.

У разі злиття знову створений банк-правонаступник затверджує відповідно до чинного законодавства України нові установчі документи й одержує нову назву. Відповідна реєстрація здійснюється на загальних засадах відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Загальний порядок реорганізації комерційних банків злиттям чи приєднанням такий самий, як і для звичайних підприємств (див. розд. 8). Проте укрупнення комерційних банків має свої особливості. Зокрема, реорганізація комерційних банків здійснюється лише з попередньої згоди НБУ. Для одержання такої згоди зі спільним клопотанням до відповідного регіонального управління НБУ звертаються:

• у разі приєднання — банк, що реорганізується, і банк-пра­вонаступник;

• у разі злиття — банки, що реорганізуються, і засновники банку-правонаступника.

Пакет стандартних документів, які подаються у регіональні управління НБУ для одержання згоди на злиття чи приєднання, включає в себе:

а) рішення вищого органу кожного з банків, що реорганізується, про обраний шлях реорганізації;

б) установчий договір засновників банку-правонаступника;

в) аудиторський висновок за підсумками перевірки фінансово-господарської діяльності банків, що реорганізуються;

г) прогнозний баланс банку-правопопередника на дату передання активів і пасивів і розрахунок економічних нормативів по ньому;

д) баланси і розрахунки економічних нормативів банків, що реорганізуються, на останню звітну дату;

е) угода між банками, що реорганізуються, і засновниками банку-правонаступника про умови проведення реорганізації;

є) аудиторський висновок про фінансовий стан і платоспроможність засновників банку-правопопередника, бухгалтерську і фінансову звітність учасників (акціонерів) банку на останню звітну дату (для перевірки можливості виконання засновниками, акціонерами (учасниками) банку своїх зобов’язань щодо формування статутного фонду.

У разі одержання згоди на злиття у регіональному управлінні НБУ за місцезнаходженням новоствореного банку відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для внесків у статутний фонд (якщо створення банку-правонаступ­ника здійснюється зі збільшенням розміру статутного фонду) і для перерахування залишків засобів із кореспондентських рахунків банків, що реорганізуються, на день складання передавального балансу.

Після перерахування залишків засобів із кореспондентських рахунків банків, що реорганізуються, на тимчасовий рахунок засновників банку-правонаступника (злиття) регіональною розрахунковою палатою блокується кореспондентський рахунок банків, що реорганізуються, до ухвалення рішення НБУ про виклю­чення останніх із Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Після проведення реорганізації пакет документів, який містить рішення вищого органу банку-правонаступника про створення банку (злиття), передавальний баланс, розрахунок економічних нормативів, інші документи необхідні для реєстрації новоствореного банку-правонаступника із висновком регіонального управління направляється в НБУ.

Реорганізація поділом. Під час реорганізації комерційного банку поділом активи і пасиви банку, що реорганізується, в повному обсязі передаються комерційним банкам-правонаступни­кам, які створюються в результаті реорганізації.

Банк, що реорганізується, виключається з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ, закриваються його кореспондентський і субкореспондентські рахунки і номер МФО. Новостворені банки реєструються на загальних підставах відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність».

На підставі поданих регіональним управлінням НБУ документів приймається рішення про виключення банку, що реорганізується, з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ.

Реорганізація комерційного банку виокремленням. Іноді з метою санації можна вдатися до реорганізації банківських установ, спрямованої на їх розукрупнення. Під час реорганізації комерційного банку виокремленням частина активів і пасивів банку, що реорганізується, передається банку-правонаступнику або кільком банкам-правонаступникам, які створюються в результаті реорганізації. Банк, що реорганізується, вносить зміни в установчі документи відповідно до чинного законодавства України і нормативних актів НБУ.

Реорганізація комерційного банку виокремленням не повинна призвести до збиткової діяльності банку, що реорганізується, порушення ним економічних нормативів і виникнення стану, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів. Як правило, за такої форми реорганізації, зі складу банку виокремлюються філії.

Реорганізація банку виокремленням, яка призводить до зменшення статутного фонду банку, що реорганізується, здійснюється лише за попередньої згоди НБУ. У разі реорганізації виокремленням філії без передання частки статутного фонду банк, що реорганізується, і засновники банку-правонаступника звертаються з клопотаннями до відповідного регіонального управління НБУ для одержання позитивного висновку щодо можливості проведення реорганізації і подають набір стандартних документів:

а) рішення вищого органу банку, що реорганізується, про ви- окремлення філії (філій);

б) аудиторський висновок про результати фінансово-господар­ської діяльності банку, що реорганізується;

г) баланс банку, що реорганізується, на останню звітну дату і розрахунок економічних нормативів по ньому;

д) прогнозний баланс банку-правонаступника на дату передачі активів і пасивів та розрахунок економічних нормативів по ньому;

е) баланс філії, що підлягає передачі банку-правонаступника на останню звітну дату;

є) угоду про умови проведення реорганізації між банком, який реорганізується, та засновниками банку-правонаступника;

ж) установчий договір засновників банку-правонаступника.

Окрім цього, до регіонального управління НБУ подаються інші документи, необхідні для реєстрації нового комерційного банку. Реєстрація банку, створеного в результаті реорганізації без передання частки статутного фонду банку, що реорганізується, здійснюється на загальних підставах. У разі реорганізації виокремленням без передання частки статутного фонду після реєстрації до Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ новоствореного банку-правонаступника і відкриття відповідного кореспондентського рахунку перераховується частина залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, у розмірі, визначеному угодою про умови проведення реорганізації, здійснюються інші заходи, передбачені цією угодою.

У разі реорганізації виокремленням з переданням частки статутного фонду відкривається тимчасовий рахунок засновникам банку-правонаступника для перерахування частини залишку засобів із кореспондентського рахунку банку, що реорганізується, за розподільним балансом і внесків часток у статутний фонд новими засновниками.

Реорганізація комерційного банку перетворенням здійснюється в тому самому порядку, який передбачений для реорганізації підприємств інших галузей виробництва (див. розд. 8).

11.6. Заходи щодо оздоровлення банківської системи України

Запобігання фінансовій кризі та санація окремих банків залежить від загального макро- та мікроекономічного клімату, в якому функціонує вся банківська система. За таких обставин важливим є впровадження заходів щодо усунення чи нейтралізації причин кризи банківської системи.

З метою усунення проблемних явищ у банківській системі України, подолання їх негативних наслідків потрібна програма санації банківської системи. Така програма може враховувати Комплексні заходи з оздоровлення банківської системи, передбачені урядовими документами і бути спрямована на нейтралізацію слабких місць в діяльності системи та мобілізацію існуючих резервів і шансів. Основу санаційної (антикризової) програми банківської системи України можуть становити такі заходи:

• оздоровлення санаційноспроможних банківських установ та ліквідація нежиттєздатних структур;

• вдосконалення й чітке регламентування механізмів санації та банкрутства банківських установ;

• методологічне та законодавче забезпечення процесів укрупнення банківських установ; сприяння капіталізації банків залученням ними додаткового акціонерного капіталу, капіталізації їх прибутку та реорганізації злиттям або приєднанням;

• організація в банках відділів контролінгу, які б виконували інформаційну, планову, консалтингову, координаційну, аналітичну та контрольну функції (контролінг істотно відрізняється від внутрішнього аудиту, запровадження якого рекомендують нормативні акти НБУ);

• запровадження дієвої системи заходів раннього попередження та реагування на виникнення фінансових проблем у діяльності комерційних банків, а також впровадження чітких принципів швидкого розпізнавання таких проблем (відповідна система має бути складовою системи контролінгу в банківських установах);

• переорієнтація фінансових потоків на операції у сфері реальної економіки, у тому числі на участь у санації промислових підприємств;

• розширення присутності іноземного капіталу в банківській системі та введення ефективних важелів репатріації прибутків;

• розробка та запровадження стандартизованої методики оцінювання вартості майна, що передається заставодавцем у забезпечення банківської позички, та ефективного механізму стягнення й реалізації предметів застави;

• удосконалення економічних нормативів щодо визначення банківського капіталу, мінімального рівня капіталу, з урахуванням рівня ризиків, які бере на себе банк, й упровадження механізмів запобігання знеціненню власного капіталу;

• сприяння створенню і функціонуванню незалежних рейтингових агентств; співпраця з міжнародними рейтинговими агент­ствами з питань присвоєння міжнародних кредитних рейтингів банкам України;

• посилення контролю за діяльністю комерційних банків, які перебувають у режимі фінансового оздоровлення, вчасно вирішувати питання щодо подальшої діяльності таких комерційних банків з урахуванням реальних заходів щодо оздоровлення;

• створення і підтримання в належному стані бази даних щодо позичальників, інсайдерів та великих кредитів (це має бути складовою системи управління кредитними ризиками).

Упровадження зазначених антикризових заходів дасть змогу нейтралізувати найістотніші причини кризи як окремих банківських установ, так і фінансово-кредитної системи України в цілому.

Тест 1. До прямих ознак проблемності банківської установи належать:

1. відсутність відділу внутрішнього аудиту;

2. наявність несплачених документів клієнтів;

3. конфлікт серед засновників;

4. збиткова діяльність;

5. часті зміни складу керівництва.

Тест 2. Непрямі ознаки проблемності банків такі:

1. робота банків на високоризикованих і ненадійних ринках, які мають обмежені перспективи розвитку;

2. незбалансованість строків залучення та розміщення коштів;

3. часті зміни складу керівництва;

4. агресивна реклама залучення коштів на умовах, вигідніших, ніж ринкові;

5. негативна інформація міністерств і відомств, громадян, засобів масової інформації, скарги клієнтів на роботу банку.

Тест 3. У листі із зобов’язаннями НБУ рекомендує відбивати такі основні інструменти та умови санації:

1. механізми поліпшення практики кредитування та управління кредитними ризиками;

2. рішення про тимчасове обмеження на збільшення активів банку;

3. рішення про обмеження розміру позик, які надаються дочірнім компаніям чи інсайдерам банку;

4. рішення стосовно призначення тимчасової адміністрації;

5. рішення про обмеження розміру суми, що її банк може виплачувати своїм працівникам у формі заробітної плати та премій.

Тест 4. Підставами для переведення комерційного банку в режим фінансового оздоровлення можуть бути:

1. віднесення банку до категорії проблемних;

2. сплата штрафів за порушення податкового законодавства;

3. одержання негативної рейтингової оцінки;

4. відсутність необхідного рівня капіталу;

5. порушення загальновстановлених норм банківського законодавства.

Тест 5. Комерційному банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення, забороняється:

1. залучати вклади фізичних осіб, відкривати нові депозитні рахунки та поповнювати діючі;

2. розширювати коло фізичних і юридичних осіб — клієнтів банку з обслуговування їх операцій на ринку цінних паперів;

3. придбавати корпоративні права (розміщувати кошти у статутні фонди) інших юридичних осіб;

4. надавати нові кредити;

5. залучати кредити в іноземній валюті.

1 Реформування банківської системи як державна проблема // Вісник НБУ. — 1997. — Січень.

1 Україна на роздоріжжі: уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / За ред. А. Зіденберга і Л. Хоффманна. — К.: Фенікс, 1998. — С. 239.

109