Найбільш приголомшлива фінансова трагедія, яку будь-коли бачив світ, — припинення платежів найбільшою кредитною установою Америки…. Хвиля банкрутств та катастроф, яка прокотилася тоді країною, не знає собі рівних в її історії.

Банки і трести валилися, як дерева після урагану.

Теодор Драйзер. Фінансист.

ОСОБЛИВОСТІ САНАЦІЇ, БАНКРУТСТВА ТА ЛІКВІДАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

Причини, симптоми та наслідки фінансової кризи банківської установи. Переведення комерційного банку на режим санації. Заходи щодо фінансової санації банківської установи. Призначення тимчасової адміністрації для управління комерційним банком. Порядок надання стабілізаційної позики. Ліквідація комерційного банку. Санація банку під час ліквідаційних процедур. Особливості провадження справи про банкрутство комерційного банку. Форми реорганізації комерційного банку. Заходи щодо оздоровлення банківської системи в цілому.

11.1. Причини, симптоми та наслідки фінансової кризи банківської установи

Банкрутство та ліквідація комерційного банку характеризуються набагато масштабнішими негативними економіко-соціаль­ними наслідками, ніж банкрутство такого самого за розмірами промислового підприємства. Неспроможність банківської установи погасити свої зобов’язання за пасивними операціями призводить до збитків для клієнтів, вкладників, акціонерів та держави. Загалом фінансова криза та ліквідація банку мають такі негативні наслідки.

1. Підприємства, касово-розрахункове обслуговування яких здійснював банк, повністю або частково втрачають кошти, що були на розрахунковому рахунку. Через це затримуються або зриваються платежі, на боржника накладаються санкції, виробництво стає неритмічним або зупиняється взагалі, працівники не одержують заробітної плати, а держава — податків.

2. Інвестори, які є держателями корпоративних прав банку, втрачають свій капітал.

3. Фізичні особи, які є клієнтами банку, втрачають свої заощадження, а отже, і довіру до фінансово-кредитної системи держави в цілому, що тягне за собою соціально-політичні втрати¹.

З огляду на значення банківського сектора як для всієї економіки держави, так і для фінансово-господарської діяльності окремих підприємств є сенс з’ясувати особливості санації, банкрутства та ліквідації комерційних банків. Про актуальність такого дослідження свідчить статистика: на кінець 1999 року майже 30% банків були віднесені до категорії проблемних, 15 банків — перебували в режимі фінансового оздоровлення, 36 банків — на стадії ліквідації. З кожним місяцем вказана статистика змінюється, проте тенденції лишаються стабільними. На прикладі фінансово-кредитної сфери можна простежити особ­ливості координації, інформативного та методологічного забезпечення процесів санації, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання. Відповідною роботою керує єдиний центр — НБУ, який забезпечує науковий підхід та певний рівень об’єк­тивності.

Спробуємо далі систематизувати велику за обсягом інформацію з питань фінансового оздоровлення комерційних банків, висвітлюючи заходи, спрямовані на виведення банківської установи з кризи чи її ліквідацію.

Перш ніж розглядати механізм санації, реорганізації та ліквідації банків, спинимося на основних причинах та симптомах кризи, які є типовими для вітчизняних фінансово-кредитних установ. Розкриємо специфічні причини збитковості, втрати ліквідності, а отже — фінансової кризи банку. (Загальні причини кризи суб’єкта підприємницької діяльності було схарактеризовано в розд. 1).

• Дефіцит прибуткових банківських операцій;

• нав’язування банкам фіскальних функцій, що відлякує нинішніх та потенційних клієнтів;

• збільшення обсягу обов’язкових резервів, а отже, і частки активів, що не приносять доходів;

• дефіцит прибуткових та неризикованих інвестиційних проектів (дефіцит надійних об’єктів кредитування);

• внутрішні причини (низький рівень менеджменту, високі витрати, ризикована валютно-кредитна політика тощо).

Труднощі, з якими стикаються комерційні банки щодо здійснення профілактичних антикризових заходів, зумовлюються насамперед відсутністю в переважної їх більшості служб контролінгу. За браком об’єктивної інформації про реальний фінансовий стан кожного банку не можна оперативно нейтралізувати ризики та попереджувати фінансову кризу. У багатьох банках усупереч відповідній Постанові Правління НБУ не запроваджено внутрішнього аудиту, а там, де він є, виконується суто формально.

Симптоми кризи комерційного банку бувають прямі та непрямі. До перших належать такі:

• порушення банками обов’язкових економічних нормативів та недодержання вимог щодо резервування;

• різкі коливання залишків коштів на кореспондентських рахунках, особливо якщо мінімальні залишки наближаються до нуля;

• наявність неоплачених документів клієнтів;

• грубі порушення правил бухгалтерського обліку та звітності;

• здійснення ризикованої кредитної та процентної політики;

• збиткова діяльність;

• часті зміни складу керівництва;

• негативна інформація міністерств і відомств, громадян, засобів масової інформації; скарги клієнтів на роботу банку.

Відповідні непрямі симптоми полягають ось у чому:

• банк працює на високоризикованих і ненадійних ринках, які мають обмежені перспективи розвитку;

• строки залучення та розміщення коштів не збалансовані;

• частка міжбанківських кредитів у складі залучених банком ресурсів занадто висока;

• агресивна реклама стосовно залучення коштів на умовах, вигідніших за ринкові.

Основним показником кризи більшості комерційних банків є проблемні кредити. За оцінками експертів, нині такі кредити в банківській системі України становлять близько 20% кредитного портфеля. Проте у світовій практиці навіть 8 — 10% вважають загрозливою межею, за якою можлива системна банківська криза. У Мексиці, наприклад, за часів банківської кризи 1995 року частка проблемних кредитів становила 19%, в Аргентині, де криза відбулася дещо пізніше, — 12%.