Зіничний рефлекс

Зіничний рефлекс полягає у зміні діаметра зіниць при дії світла на сітківку, при конвергенції очних яблук та за деяких інших умов. Діаметр зіниць може змінюватись від 7,3 мм до 2 мм, а площина отвору—від 52,2 мм² до 3,94 мм².

Рефлекторна дуга складається з чотирьох нейронів:

1) клітин рецепторів переважно центра сітківки, аксони яких у складі зорового нерва і зорового тракта ідуть до переднього двогорбикового тіла;

2) аксони нейронів цього тіла прямують до ядер Якубовича та Вестфаля—Едінгера;

3) аксони парасимпатичних окору-хових нервів ідуть звідси до війкового вузла;

4) короткі волокна нейронів війкового вузла ідуть до м'яза, що звужує зіницю.

Звуження починається через 0,4— 0,5 с після дії світла. Ця реакція має захисне значення, вона обмежує надто сильне освітлення сітківки. Розширення зіниці відбувається за участю центра, розташованого в бічних рогах C—Th сегментів спинного мозку. Аксони нервових клітин ідуть звідси до верхнього шийного вузла, а постгангліонарні нейрони в складі сплетінь внутрішньої сонної артерії — до ока.

Деякі дослідники вважають, що існує в передніх відділах лобної долі ще і кірковий центр зіничного рефлексу.

Розрізняють пряму реакцію на світло (звуження на стороні освітлення) та співдружну (звуження на протилежному боці). Зіниці звужуються при розгляданні близько (10—15 см) розташованих предметів (реакція на конвергенцію), розширюються при погляді в далину. Зіниці розширюються також при дії больових подразників (центром у цьому випадку є субталамічне ядро), при подразненні вестибулярного апарата, при переляці, стресі, люті, посиленні уваги. Зіниці розширюються також при асфіксії, це грізна ознака небезпеки. Атропіну сульфат виключає вплив парасимпатичних нервів, і зіниці розширюються.

Поле зору

Полем зору називається простір, який охоплюється одним оком при фіксованому стані очного яблука. Дослідження поля зору проводиться за допомогою периметра. Величина поля зору обмежується носом, надбрівними дугами, щоками.

Поле зору дорівнює у людини: вгору—48—60°, вниз — 65—70°, назовні — 90°, всередину — 60°. Для кольорів поле зору різне:

воно менше для синього та жовтого, ще менше — для червоного і мінімальне для зеленого—лише 20—40°.(рис 9.8)

Сітківка. Сприймання і обробка сигналів

Сітківка є внутрішньою оболонкою ока. Тут розташовані ф о -торецептори (палички і колбочки), кілька видів нервових клітин і шар пігментних. У центрі сітківки містяться центральна ямка (fovea centralis), у якій є тільки колбочки, та сліпа пляма — місце виходу зорового нерва. Сліпа пляма не має фоторецепторів.Вигляд нормального очного дна при офтальмоскопії (рис 9.9) Схематичне зображення структур очного дна (рис 9.10)

Пройшовши через оптичну систему ока, світло потрапляє на сітківку, де сприймається рецепторними клітинами. Шар рецепторів у оці людини складається приблизно із 120 млн паличок і 6 млн колбочок. Вони дещо відрізняються за зовнішнім виглядом, але більшою мірою їх розрізняють за розташуванням на сітківці і функціональним призначенням. Максимальної густини колбочки досягають у центрі fovea centralis. У центральній ямці паличок немає. Найбільше їх у парафовеальній ділянці.

Кожний рецептор складається із світлочутливого зовнішнього сегмента, що містить зорові пігменти, і внутрішнього, який включає ядро, мітохондрії та інші субклітинні структури. Зовнішній сегмент палички складається приблизно із 400—800 тонких дископодібних пластинок діаметром близько 6 мкм. Кожний диск має подвійну мембрану. З її молекулами білка зв'язаний зоровий пігмент — родопсин. Приблизно таку ж структуру має й зовнішній сегмент колбочок, але у них мембранні структури створюють складки. Колбочки мають три типи зорового пігменту: йодопсин, хлоролаб й еритролаб.

За структурою зорові пігменти дуже близькі один до одного, але мають різну чутливість до дії певної довжини хвилі. Діаметр зовнішнього сегмента паличок становить від 2 до 5 мкм, колбочок у периферичній частині сітківки—від 5 до 8 мкм, а у центральній ямці — близько 1,5 мкм.