3.1.3 Вложені умовні оператори

Умовні оператори реалізують розгалуження процесу виконання програмі та дають змогу вибрати один з можливих варіантів продовження програми.

Інколибувають випадки коли в одному умовному операторі знаходяться ще один або декілька умовних операторів, такі оператори називаються вложені умовні оператори. Внутрішнім оператором if може бути вкладений if. Стандарт

Pascal-89 гарантував можливість 15 рівнів вкладення, а стандартPascal-99 збільшив глибину вкладення до 127. Проте велика кількість вкладень заплутує програму і ускладнює пошук помилок, тому на практиці рідко застосовують глибину вкладень, більшу за 10. Оскільки оператори if мають дві форми: повну і неповну, то в разі вкладення операторів може виникнути ситуація, коли конструкцій if більше, ніжelse. За правилами замовчування ножна else-частина умовного оператора пов'язується з найближчим if. Якщо ж else повинно відноситись до одного з попередніх if, то треба застосувати фігурні дужки { }, щоб виділити в блок попередню операторну частину.

3.1.4 Обґрунтувати використання операторів case

Оператор CASE дозволяє залежно від значення змінної виконувати ту або іншу частку програми. Використання іншого оператора галуження тобто If Else менш переважно, оскільки в даному прикладі потрібно оперувати одній змінній для переходу до певної частки програми. Оператора Case має наступний синтаксис:

Switch (<логічне вираження>) case <значення 1>: оператор1, оператор2; case <значення 1>: оператор1, оператор2;

В умовному операторі switch() перевіряється значення деякого виразу (аргумент оператора switch() ). В залежності від значення виразу виконуються різні блоки команд. Можливі значення виразу (число чи символ) вказуються після ключового слова case. В блоці default розміщуються команди, що виконуються у випадку, коли жодне з представлених в case – блоках значень не реалізоване.

3.1.5 Запис операторів процедур вводу та виводу інформації і призначення їх елементів

Розглянемо організацію введення і висновку даних з термінального пристрою. Термінальний пристрій – це пристрій, з яким працює користувач, звичайно це екран (дисплей) і клавіатура.

Для введення і висновку даних використовуються стандартні процедури введення і висновку Read і Write, що оперують стандартними послідовними файлами INPUT и OUTPUT.

Ці файли розбиваються на рядки змінної довжини, відокремлювані один від одного ознакою кінця рядка. Кінець рядка задається натисканням клавіші ENTER.

Для уведення вихідних даних використовуються оператори процедур уведення:

Read(A1,A2,...AK);

ReadLn(A1,A2,...AK);

ReadLn;

Перший з них реалізує читання K значень вихідних даних і присвоювання цих значень змінним А1, А2, ..., АK. Другий оператор реалізує читання K значень вихідний даних, пропуск інших значень до початку наступного рядка, присвоювання значень змінних А1, А2, ..., АК. Третій оператор реалізує пропуск рядка вихідних даних.

При введенні вихідних даних відбувається перетворення із зовнішньої форми представлення у внутрішнім, обумовленим типом змінних. Змінні, що утворюють список введен-ня, можуть належати або до цілого, або до дійсного, або до символьного типам. Читання вихідних даних логічного типу в мові Pascal неприпустимо.

Оператори введення при читанні значень змінних цілого і дійсного типу пропускає пробіли, що передують числу. У той же час ці оператори не пропускають пробілів, що передують значенням символьних змінних, тому що пробіли є рівноправними символами рядків. Приклад запису операторів введення:

VarrV, rS: Real;

iW, iJ: Integer;

chC, chD: Char;

................

Read(rV, rS, iW, iJ);

Read(chC, chD);

Значеннявихіднихданихможутьвідокремлюватисяодинвідодногопробіламиінатисканнямклавіштабуляціїі Enter.

Для виведення результатів роботи програми на екран використовуються оператори:

Write(A1,A2,...AK);

WriteLn(A1,A2,...AK);

WriteLn;

Перший з цих операторів реалізує виведення значень змінних А1, А2,...,АК у рядок екрана. Другий оператор реалізує виведення значень змінних А1, А2, ..., АК і перехід до початку наступної рядка. Третій оператор реалізує пропуск рядка і перехід допочатку наступної рядка.

Змінні, у списоку виведення, можуть відноситись до цілого, дійсного, символьному чи булевого типу. У якості елемента списку виведення крім імен змінних можуть використо-вува¬тися вирази і рядки. Виведення кожного значення в рядок екрана відбувається відпо¬від-но із шириною поля виведення, обумовленою конкретною реалізацією мови.

Форма представлення значень у полі виведення відповідає типу змінних і виразів: величини цілого типу виводяться як цілі десяткові числа, дійсного типу – як дійсні десяткові числа з десятковим порядком, символьного типу і рядка – у виді символів, логіч-но¬го типу – у виді логічних констант TRUE і FALSE.

Оператор висновку дозволяє задати ширину полючи висновку для кожного елемента списку висновку. У цьому випадку елемент списку висновку має вид А:K, де А – вираз чи рядок, K – вираз або константа цілого типу.

Якщо виведене значення займає в поле виведення менше позицій, чим ДО, то перед цим значенням розташовуються пробіли. Якщо виведене значення не міститься вширині поля K, то для цього значення буде відведена необхідна кількість позицій. Для величин дійсного типу елемент списку виведення може мати вид А:K:М, де А – змінна чи вираз дійсного типу, K – ширина поля виведення, М - число цифр дробової частини виведеного значення. K і М – цілого типу. У цьому випадку дійсні значення виводяться у формі десяткового числа з фіксованою крапкою.

Приклад запису операторів виведення:

. . . . . . . . . . . .

var rA, rB: Real; iP,iQ:Integer;

bR, bS: Boolean; chT, chV, chU, chW: Char;

. . . . . . . . . . . .

WriteLn(rA, rB:10:2);

WriteLn(iP, iQ:8);

WriteLn(bR, bS:8);

WriteLn(chT, chV, chU, chW);