11.Місце уваги в структурі пізнавальної сфери. Розвиток уваги в онтогенезі. Психодіагностика уваги.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на відповідних предметах або явищах. Спрямованість психічної діяльності носить вибірковий характер. Зосередженість передбачає відвертання від всього іншого, поглибленість у відповідну діяльність. Головні характеристики уваги як пізнавального процесу: стійкість та коливання, динамічність, розподіл та переключення.

Стійкість уваги характеризується її довготривалістю та ступенем концентрації на весь період збереження. Стійкість уваги підвищується, коли людина має справу із достатньо складним об`єктом. Дана характеристика у значній мірі залежить також від інтересів людини, наявності вольових зусиль, значення діяльності.

Динамічність уваги виявляється у зрушенні її стійкості на протязі тривалої роботи.

Розподіл уваги – характеристика, з якою пов`язана можливість одночасного успішного виконання двох або більше видів діяльностей. Головною умовою успішного розподілу є автоматизація одного із видів діяльностей, що виконуються одночасно.

Переключення уваги – здатність швидко переходити від однієї діяльності до іншої. Успішність переключення найчастіше залежить від значення нової діяльності для людини.

За характером походження увага може бути посередньою, безпосередньою та післяпосередньою. Це так звані рівні уваги.

Посередня увага характеризується наявністю відповідної мети та вольових зусиль. Наприклад, необхідно бути уважним, щоб вірно вирішити задачу.

Безпосередня увага виникає за умов відсутності вольових зусиль. Вона пов`язана з потребами людини, з тим, наскільки діяльність викликає зацікавленість. Відповідного значення набуває також і характер подразнювача (його розмір, колір, подовженість дії). Наприклад, завжди привертає увагу яскравий об`єкт (одяг, автомобіль та ін.) або об`єкт, що становить контраст із навколишнім середовищем (чорна хмара на синьому небі, пляма на скатертині та ін.).

Післяпосередня увага походить із посередньої, але поступово перетворюється у безпосередню. У даному випадку особливого значення набуває не лише мета діяльності, а й сама діяльність викликає відповідну зацікавленість, і вольові зусилля на досягнення мети зникають. Наприклад, конспектуючи необхідну літературу, студент примушує себе бути уважним, але по мірі знайомства з матеріалом у нього виникає інтерес до даної проблеми і, як наслідок, вольові зусилля зникають.

Увага – важлива та необхідна умова ефективності всіх видів діяльності. Особливого значення набуває її характер, розподіл та переключення. У педагогічній діяльності неабияке місце займає післяпосередня увага, що тісно пов`язана як із методами навчання, так і з педагогічною майстерністю викладача.

Ранній дитячий вік (1-3 роки)

Обсяг уваги ще дуже малий, її легко відволікає кожний новий, яскравіший об'єкт. Ця особливість дає змогу дорослим легко відвертати увагу дитини від недозволеної для неї речі, від небажаної дії. Наприкінці третього року слово може викликати увагу і спрямувати її, що створює умови для проведення коротких занять у групах дітей.

У ранньому дитинстві відбуваються значні зрушення в пам'яті.

Переддошкільний вік

Характерні особливості у цей період має увага: підвищується стійкість мимовільної уваги, збільшується її обсяг. Стійкість уваги — це проміжок часу, протягом якого дитина може зосереджуватися на певній діяльності. Якщо у трирічному віці вона триває у середньому 25—27 хв., то в переддошкільному — упродовж 50 хв. Діти можуть безперервно гратися. В інших видах діяльності дитина ще не здатна довго зосереджувати увагу.

Дошкільний вік

У цей період активно починає формуватись довільна увага. Діти вже можуть виділяти об'єкти, які потрібні в їхній діяльності, і спеціально зосереджуватися на них. Значно зростає стійкість, збільшується обсяг мимовільної та довільної уваги. Але підвищена збуджуваність, невисока працездатність при кисневому голоді різко знижують увагу. Можливість довільної уваги в цьому віці ще надто обмежена, тому необхідно цілеспрямовано працювати над її розвитком.

Молодший шкільний вік

Переважає мимовільна увага. Діти активно реагують на все нове, яскраве і незвичайне. Мимовільна увага має позитивне значення, але недостатня для досягнення успіхів у навчанні. З віком зростає обсяг і стійкість уваги, пов'язані із значущістю навчального матеріалу. Усвідомлення учнями важливості його засвоєння — умова стійкості довільної уваги.

Підлітковий вік

Навчання вимагає як мимовільної, так і довільної уваги, сприяє зростанню обсягу уваги, вдосконаленню уміння розподіляти і переключати її. Для підлітків характерним є прагнення виховувати в собі здатність бути уважними, елементи самоконтролю й саморегуляції.

У самому загальному плані психодіагностика - це наука і практика постановки психологічного діагнозу. Психологічний діагноз фіксує наявність тих чи тих психічних властивостей, а також відповідність їх загальній чи індивідуальній нормі

Увага – один з головних психологічних процесів, від характеристики якого залежить оцінка пізнавальної готовності дитини до навчання в школі, успішність її навчальної діяльності. Багато проблем, що виникають у навчанні, особливо в початковий його період, безпосередньо пов'язані з недоліками в розвитку уваги. Вони можуть бути усунуті, якщо заздалегідь, як мінімум за рік до надходження в школу, відомі індивідуальні особливості уваги дитини й той рівень, на якому вона перебуває в цей момент часу.

В якості основного методичного, стимульного матеріалу для оцінки стійкості, розподілу й перемикання уваги молодших школярів обрані кільця Ландольта, і це зроблено тому, що вони є універсальним засобом, який можна застосовувати для вивчення уваги дітей різного віку, від молодшого до старшого шкільного, і дорослих людей, одержуючи порівнянні й спадкоємні показники.

Дітям, що вступають до школи, чиї особливості уваги визначаються з метою встановлення ступеня готовності до навчання, бажано пред'являти кільця величиною, приблизно рівною висоті малої літери в букварі. Ця величина приблизно дорівнює розміру кілець у тому випадку, якщо вся матриця з кільцями Ландольта розміщається в межах стандартного машинописного аркуша паперу (рис. 1.1). Праворуч на цьому аркуші обов'язково повинні вказуватися прізвище, ім'я дитини, її вік, клас (група дитячого саду – для вступників до школи), а також дата проведення обстеження.

Далі дитині показується бланк із кільцями Ландольта й пояснюється, що вона повинна, уважно переглядаючи кільця по рядах, знаходити серед них такі, у яких є розрив, розташований у строго визначеному місці, і закреслювати їх.

Робота проводиться протягом 5 хв. Щохвилини експериментатор вимовляє слово "риска", у цей момент дитина повинна поставити риску в тому місці бланка з кільцями Ландольта, де його застала ця команда.

Після того, як 5 хв. минули, експериментатор вимовляє слово "стоп". За цією командою дитина повинна припинити роботу й у тому місці бланка з кільцями, де застала її ця команда, поставити подвійну вертикальну риску.

При обробці результатів експериментатор визначає кількість кілець, переглянутих дитиною за кожну хвилину роботи й за всі п'ять хвилин, протягом яких тривав психодіагностичний експеримент. Також визначається кількість помилок, допущених нею у процесі роботи на кожній хвилині, з першої по п'яту, і в цілому за всі п'ять хвилин.

Продуктивність і стійкість уваги дитини визначаються за формулою:

S = (0,5N – 2,8n) / 60,

де: S – показник продуктивності й стійкості уваги;

N – кількість кілець, переглянутих дитиною за хвилину (якщо за допомогою цієї формули визначається загальний показник продуктивності та стійкості уваги за всі п'ять хвилин, то, природно, N буде дорівнює числу кілець, переглянутих протягом п'яти хвилин, наступний показник п – числу помилок, допущених протягом п'яти хвилин, а знаменник даної формули – 300);

п – кількість помилок, допущених дитиною за цей же час.

У процесі обробки результатів обчислюються п'ять щохвилинних показників S та один показник S, що відноситься до всіх п'яти хвилин роботи, разом узятих.

За всіма показниками S, отриманими в процесі виконання завдання, будується графік наступного виду (рис. 2.1), на основі аналізу якого можна судити про динаміку зміни в часі продуктивності і стійкості уваги дитини.