педагогіка / лекція 6

Лекція 6

ТЕМА: ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ

План.

1. Сутність понять “закон”, “закономірність”, “принципи”, правила навчання.

2. . Характеристика найважливіших законів і закономірностей навчання.

3. . Характеристика принципів навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Дидактика средней школи / Под ред. М.Н. Скаткина, М., 1982.

2. Оконь В. Введение в общую дидактику. – М.: Высш. школа, 1990.

3. Скаткін М.Н. Проблемы современной дидактики. М.: Педагогика, 1984.

4. Кукушин В.С. Дидактика. М., 2003.

1. Сутність понять “закон”, “закономірність”, “принципи” правила навчання.

Поняття “закон” і “закономірність” використовуються в педагогіці як філософські категорії. Закон – це необхідне, суттєве, стійке, повторююче відношення між явищами. Пізнання законів дає можливість розкрити не будь-які зв’язки і відносини, а ті, які відображають явище в його цілісності. Закони науки класифікують на загальні і часткові. Загальні закони науки – це закони матеріалістичної діалектики, вони ніби спільний знаменник, який об’єднує всі науки. Часткові або предметні закони – складають фундаментальні положення тієї чи іншої науки, тієї чи іншої галузі знань (наприклад закони фізики, хімії, математики, педагогіки). Звідси педагогічний закон – це категорія, яка означає об’єктивні, суттєві, необхідні, загальні і такі, які стійко повторюються, зв’язки між явищами освіти, компонентами педагогічної системи, які відображають механізми її самоорганізації, розвитку і функціонування (Див.: Сластьонін В.А.Загальна педагогіка, М.-2002).

Отже, закон відображає об’єктивні, суттєві, такі, що повторюються, стійкі зв’язки всередині явища, які виражають порядок, самоорганізацію, зміни і розвиток. Якщо ж характер такого зв’язку спостерігається при певних умовах (тобто не завжди), то ці зв’язки виражають закономірність.

В сучасній дидактиці більше сформульовано закономірностей, так як в процесі навчання майже завжди потрібне створення певних умов для реалізації закону в навчанні.

В філософії закономірність – більш широке поняття, ніж закон. Закономірність – результат сукупної дії множини законів. Тому закономірність виражає багато зв’язків і відносин, тоді як закон відображає певний зв’язок, певні відносини.

Закономірності навчання – це зв’язки, що стійко повторюються, між складовими частинами, компонентами процесу навчання.

Об’єктивні закони і закономірності, які відображають суттєві і необхідні зв’язки між явищами і факторами навчання, дозволяють зрозуміти загальну картину розвитку дидактичних процесів. Проте вони не містять безпосередніх вказівок для практичної діяльності, а являються лише теоретичною основою для розробки і вдосконалення її технології. Практичні рекомендації і вимоги до здійснення навчання знаходять відображення і закріплення в принципах і правилах навчання.

Принципи навчання (дидактичні принципи) – це головні (загальні, керівні) положення, що визначають зміст, організаційні форми і методи навчального процесу відповідно з його цілями і закономірностями.

Принципи навчання характеризують способи використання законів і закономірностей відповідно з наміченими цілями.

Принципи навчання за своїм походженням являються теоретичним узагальненням педагогічної практики. Вони носять об’єктивний характер, виникають із досвіду практичної діяльності. Тому принципи являються керуючими положеннями, які регулюють діяльність в процесі навчання людей. Вони охоплюють усі сторони процесу навчання.

В цей же час принципи носять суб’єктивний характер, так як відображаються в свідомості педагога по різному, з різною ступінню повноти і точності.

Неправильне розуміння принципів навчання або їх незнання, невміння слідувати їх вимогам не відміняють їх існування, але роблять процес навчання не науковим, малоефективним, суперечним.

Дотримання принципів навчання – найважливіша умова ефективності процесу навчання – показник педагогічної культури викладача.

Окремі сторони застосування того або іншого принципу навчання розкривають дидактичні правила. Правила витікають із принципів навчання.

Правила навчання – це конкретні вказівки вчителю, як потрібно вчинити в типовій педагогічній ситуації процесу навчання.

Правила навчання – конкретні вимоги до реалізації принципів навчання.

Правило навчання - це практичне судження, вимога до викладання, в якій розкривається і конкретизується певна сторона принципу навчання. Правила не володіють силою загальності, обов'язковості, вони розраховані на конкретну ситуацію.

Правило — це практичні вимоги, які ґрунтуються на логіці навчального процесу

Напр-д; принцип наочності — є правило

а) не виставляти відразу всі посібники, а показувати кожний в міру необхідності

б)наочність має бути естетично оформленою;

в)наочності не повинно бути забагато (для запобігання гальмування абстрактного мислення).

Практичний досвід навчання частіше всього закріплюється в правилах. Тому потрібно слідувати правилам, але підходити до них творчо.

ІІ. Характеристика найважливіших законів і закономірностей навчання. Як вже раніше було зазначено, в навчанні знаходять свій прояв загальні закони діалектики і специфічні закони навчання.

До загальних законів діалектики відносяться: закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних накопичень в якісні зміни, закон заперечення заперечення.

Як проявляються ці закони в процесі навчання?

В процесі навчання діє закон єдності і боротьби протилежностей. Протиріччя виникають в силу того, що сучасні вимоги приходять в невідповідність з традиційними, усталеними уявленнями і поглядами на процес навчання. Зміни в економічному, політичному, культурному житті нашої країни призвели до різкої зміни суспільних цінностей, потребували раніше непопулярні якості особистості, такі як заповзятість, діловитість, розкутість. Це в свою чергу потребувало зміни процесу навчання, його змісту, технології.

В процесі навчання проявляється також дія закону переходу кількісних накопичень в якісні зміни. Всі інтеграційні особистісні характеристики (переконання, мотиви, настанови, потреби, ціннісні орієнтації) представляють собою результат накопичення кількісних змін.

Перехід кількості в якість відбувається за механізмом закону заперечення заперечення, тобто діалектичного зняття і збереження суттєвих властивостей і ознак на наступних етапах розвитку. Особистісні і психічні новоутворення вбирають в себе все раніш накопичене людством. Інтеграційні якості “заперечують” раніш складені. Дія механізму заперечення проявляється в процесі формування навчальних навичок, коли на основі багаторазових повторювань окремі дії перетворюються в складні навички (письма, лічби, читання).

Крім загальних законів діалектики, в навчанні проявляються також специфічні педагогічні закони.

В історії дидактики багато вчених здійснювали спроби виділити і сформулювати педагогічні закони. Наприклад Й.Г.Песталоцці сформулював наступний закон навчання: від незрозумілих до ясних уявлень і від них до ясних понять.

Закон соціальної обумовленості цілей, змісту і методів навчання. Він розкриває об’єктивний процес впливу суспільних відносин, соціального устрою на формування виховання і навчання. Мова йде про те, щоб, використовуючи даний закон, повно і оптимально перевести соціальне замовлення на рівень педагогічних засобів і методів.

Закон взаємообумовленості навчання, виховання і діяльності учнів. Він розкриває співвідношення між педагогічним керівництвом і розвитком власної активності учнів, між способами організації навчання і його результатами.

Закон цілісності і єдності педагогічного процесу. Він розкриває співвідношення частини і цілого в педагогічному процесі, обумовлює необхідність гармонічної єдності раціонального, емоційного, спільного і пошукового, змістовного, операційного і мотиваційного компонентів в навчанні.

Закон єдності і взаємозв’язку теорії і практики в навчанні.

Закон єдності і взаємо обумовленості індивідуальної і групової організації учбової діяльності.

Виділені і інші закони навчання. Законами стають лише ті закономірності, в яких:

• чітко визначені об’єкти, між якими встановлюється зв’язок;

• досліджені особливості цього зв’язку (вид, зміст, форма, характер та ін.);

• встановлені межі прояву зв’язку.

Як зазначалось вище, закономірності навчання відображають об’єктивні, суттєві, загальні, стійкі взаємозв’язки, які повторюються при певних умовах. Теоретиками і практиками виділена велика кількість дидактичних закономірностей. Так в підручнику І.П. Підласого наводиться більше 70 різноманітних закономірностей навчання.

З ціллю впорядкування різних закономірностей навчання їх класифікують. Розрізняють загальні і часткові(конкретні) закономірності.

Загальні закономірності властиві будь-якому освітньому процесу, вони охоплюють своєю дією всю систему навчання. До загальних закономірностей відносять(Див.: Підласий І.П.. Дослідження закономірностей дидактичного процесу.К.-1997):

• закономірності мети навчання. Мета навчання залежить від: рівня і темпів розвитку суспільства; потреб і можливостей суспільства; рівня розвитку і можливостей педагогічної науки і практики;

• закономірності змісту навчання. Зміст навчання залежить від: суспільних потреб і мети навчання; темпів соціального і науково-технічного прогресу; вікових можливостей учнів; матеріально-технічних можливостей навчальних закладів;

• закономірності якості навчання. Ефективність кожного нового етапу навчання залежить від: ефективності попереднього етапу і досягнутих на ньому результатів; характеру і об’єму матеріалу, що вивчається; здатності учнів до навчання; часу навчання;

• закономірності методів навчання. Ефективність дидактичних методів залежить від: знань і навичок в застосуванні методів; мети навчання, змісту навчання; віку учнів; навчальних можливостей учнів; матеріально-технічного забезпечення; організації навчального процесу;

• закономірності управління навчанням. Продуктивність навчання залежить від: інтенсивності зворотних зв’язків в системі навчання; обґрунтованості коректуючого впливу;

• закономірності стимулювання навчання. Продуктивність навчання залежить від: внутрішніх стимулів (мотивів) навчання; зовнішніх (суспільних, економічних, педагогічних) стимулів.

Дія часткових закономірностей поширюється на окремі сторони системи навчання. Сучасній науці відома велика кількість часткових закономірностей процесу навчання.

Наведемо лише деякі з них, не коментуючи.

Дидактичні (змістовно-процесуальні ) закономірності:

• Результати навчання (у відомих межах) прямопропорційні усвідомленню цілей навчання учнем.

• Результати навчання (у відомих межах) прямопропорційні значимості для учнів змісту, який засвоюється.

• Результати навчання залежать від способу включення учнів у навчальну діяльність (Л. В. Занков).

• Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь ( у відомих межах) зворотно пропорційна кількості матеріалу, що вивчається, чи обсягу дій, що вимагаються.

• Продуктивність засвоєння обсягу знань, умінь ( у відомих межах) зворотно пропорційна трудності й складності виучуваного матеріалу, формуючих дій.

• Результати навчання залежать від методів, які застосовуються.

• Результати навчання залежать від засобів, які застосовуються.

Навчання шляхом “діяння” в 6-7 разів продуктивніше, аніж шляхом ”слухання”

Гносеологічні закономірності:

• Продуктивність засвоєння знань, умінь пропорційна потребі вчитися.

• Результати навчання (у відомих межах) пропорційні вмінню учнів вчитися.

• Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна обсягу навчальної (пізнавальної) діяльності учнів.

• Продуктивність засвоєння знань, умінь ( у відомих межах) прямо пропорційна обсягу практичного застосування знань, умінь.

• Розумовий розвиток учнів прямо пропорційний засвоєнню обсягу взаємопов’язаних знань, умінь, досвіду творчої діяльності (І. Я. Лернер).

• Продуктивність засвоєння залежить від рівня проблемності навчання, інтенсивності включення учнів у розв’язання посильних і значущих для них навчальних проблем.

Психологічні закономірності :

• Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна інтересу учнів до навчальної діяльності.

• Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна навчальним можливостям учнів.

• Продуктивність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна рівню пізнавальної активності учнів.

• Результати засвоєння конкретного навчального матеріалу залежить від здібностей учнів до оволодіння конкретними знаннями, уміннями, від індивідуальних нахилів школярів.

• Продуктивність навчання спричинюється рівнем, силою, інтенсивністю і особливостями мислення учнів.

• Продуктивність навчання (у відомих межах) залежить від рівня розвитку пам’яті.

• Закон Йоста. З двох асоціацій однакової сили, одна з яких старша, при наступному повторенні краще буде активізуватися саме вона.

• Закон Йоста. За інших рівних умов для досягнення критерію засвоєння потрібно менше спроб при заучуванні матеріалу методом розподільного научіння, ніж методом концентрованого на учіння.

• Продуктивність діяльності зумовлюється рівнем сформованості навичок і вмінь.

• Кількість повторень значно впливає на продуктивність навчання (фон Кубе).

• Процент збереження завченого навчального матеріалу зворотно пропорційний його обсягу ( Г. Еббінгауз)

Управлінські закономірності:

• Ефективність навчання (у відомих межах) прямо пропорційна частоті й обсягу зворотного зв’язку.

• Якість навчання прямо пропорційна якості управління навчальним процесом.

• Ефективність управління прямо пропорційна кількості та якості управлінської інформації, стану і можливостям учнів, що сприймають і переробляють управлінські вимоги.

Соціологічні закономірності:

• Розвиток індивіда обумовлений розвитком усіх інших індивідів, з якими він перебуває в прямому або непрямому спілкуванні.

• Продуктивність навчання залежить від обсягу й інтенсивності пізнавальних контактів.

• Ефективність навчання зумовлюється рівнем “інтелектуальності середовища”, інтенсивності взаємонавчання.

• Престиж учня в класі залежить від: позиції яку він займає; ролі, яку він виконує; академічних успіхів і досягнень; індивідуальних якостей.

• Ефективність навчання спричинюється якістю спілкування вчителя з учнем.

• Дидактогенія ( грубе становлення учителя до учнів) веде до зниження ефективності навчання класу в цілому й кожного учня зокрема.

Організаційні закономірності

• Ефективність навчання залежить від організації. Лише та організація навчання є хорошою, яка розвиває в учнів потребу вчителя, дарує пізнавальні інтереси, приносить задоволення, стимулює пізнавальну активність.

• Результати навчання (у відомих межах) прямо пропорційні працездатності учнів.

• Результати навчання залежать від працездатності учителя.

• Розумова втома веде до гальмування органів чуття: чотири години навчальних занять знижують поріг чуттєвості аналізаторів більш ніж в 2 рази (Вагер, Блажек)

• Розумова працездатність дітей залежить від стану здоров’я, режиму розумової діяльності, статі, віку, пори року, дня тижня, часу доби. (М.В. Антропова та ін.)

• Активність розумової діяльності учнів залежить від розкладу навчальних занять, місця в ньому уроків фізичної культури і праці. (М.В. Антропова та ін.)

• Продуктивність навчання зумовлюється рівнем організації педагогічної праці.

Закономірності навчання знаходять своє конкретне вираження в принципах і випливаючих з них, правилах навчання.

(3) Дидактичні принципи навчання:

а)принцип науковості: вимагає, щоб учні оволодівали науково достовірними знаннями, які відповідають сучасному рівню розвитку науки і техніки; Принцип науковості передбачає, що учень у процесі навчання засвоює усталені наукові знання. Пр-п наук-ті реалізується у програмах, підручниках, посібниках, які розробляються на основі найновіших досягнень певної галузі знань і спрямовані на формування світогляду учня.

б)принцип систематичності і послідовності: нова інформація повинна спиратись на уже засвоєні знання і бути основою для майбутніх знань. Діти повинні отримувати не розрізнені знання, а їх систему; Систематичність означає послідовне, побудоване на логіці науки і зумовлене завданнями освіти та віковими можливостями учнів розгортання змісту знань в навчальних програмах, підручниках з певних предметів. Систематичність також означає плановий порядок навчання, про яку Ушинський писав, що тільки система дає нам повну владу над нашими знаннями. Сист-ть необхідна і плановому опануванні знань, в сам-й роботі учнів. ПС у навч-ні вимагає послідовності, безперервного переходу від нижчого до вищого ступеня викладання і учіння. Послідовності потребує зміст навчаня, методи навчання. Прикладом недотримання такої послідовності може бути навчання у початк-х класах і в наступних 5-11 кл., особливо відчувається у 5 кл., коли хар-р мет-в навч-я часто не стимулює, а гальмує процес навчвання. Принцип послідовності – зумовлює

в)принцип доступності: щоб відбувався розумовий розвиток дітей, вчитель має організовувати пізнавальну діяльність учнів в ЗНР, тобто діти повинні виконувати складні, але посильні завдання. Робота дітей в ЗНР забезпечується за умови реалізації вчителем принципу врахування індивідуальних особливостей дітей; Принцип доступності- який передбачає відповідність змісту, харак-ру і обсягу матеріалу віковим особливостям і рівню підготовки учнів, та дотриманню правил: від простого до складного, від відомого до невідомого, від легкого до складного. Доступність, переконливість, емоційність залежить від легкості викладу і мови вчителя, тому при пояснення нового матеріалу необхідно чітко, просто, й образно пояснювати.

г)принцип врахування індивідуальних особливостей дітей: врахування типу темпераменту, рівня IQ, темпу роботи, характеру, ставлення до навчання, рівня розвитку усіх психічних процесів;

д)принцип свідомості і активності учнів: для активності учнів треба викликати у них потреби вчитись, глибоко мотивувати значущість знань, розвивати пізнавальний інтерес – основний мотив навчання. Щоб діти стали свідомо засвоювати матеріал, вчитель має навчати дітей аналізувати, синтезувати, порівнювати, робити висновки та узагальнення; Свідомості та активності учнів у навчанні:

Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз’яснення мети і завдань нав-го предмету, значення його для перспектив учня; використання мислитель них оперецій у процесі нав-я (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; позитивні мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; належний контроль і самоконтроль.

Активізації пізнав-ї дія-ті сприяють:

• позитивне ставлення до навчання, інтерес до навчального матеріалу;

• Позитивні емоції, викликані нав-ю дія-тю;

• Тісний зв'язок навчання з життям;

• Єдність інтелектуальної та мовленнєвої діяльності учнів;

• Взаєморозуміння між учителем і учнями;

• Використання на практиці засвоєного матеріалу, умінь і навичок.

е)принцип наочності: вимагає застосування на уроках наочних посібників. Доведено, що через органи зору у мозок проникає у 5 разів більше інформації, ніж через органи слуху. Види наочності: натуральна, образна, символічна – вони, в свою чергу, бувають зовнішніми, внутрішніми (спираються на уявлення, образи в особистому досвіді учня). Я.А.Коменський у "Великій дидактиці" сформулював золоте правило дидактики: чим більше органів чуття сприймають інформацію, тим краще вона запам’ятовується;

є)принцип зв’язку з життям: використання на уроках життєвого досвіду учнів, залучення дітей до громадської діяльності;

ж)принцип міцності знань, умінь та навичок: повторення, закріплення, застосування на практиці;

з)принцип виховуючого навчання: вимагає у процесі навчання виховувати дітей;

и)принцип емоційності навчання: вимагає викликати у дітей позитивні почуття, створювати доброзичливий клімат на уроці.

Принципи розвиваючого навчання:

а)навчання на високому рівні труднощів;

б)навчання швидкими темпами;

в)провідна роль теоретичних знань (у дітей треба розвивати абстрактне, логічне мислення на рівні з конкретним, наочно-образним).

7