Лекція 4
Тема: Поняття про дидактику, основні її категорії, проблеми. Зміст освіти у школі, тенденції його вдосконалення.
План.
Поняття про дидактику, історія її розвитку та основні категорії.
Основні проблеми сучасної дидактики, її зв’язок з іншими науками.
Сутність поняття "зміст освіти", його історичний характер.
Наукові основи визначення змісту освіти
Документи, що визначають зміст освіти
Провідні ідеї розробки змісту освіти в сучасних умовах
ЛІТЕРАТУРА:
Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів // Законодавство України про загальну середню освіту. Бюлетень законодавства і юридичної політики України. — К-, 1999. — № 9. — С. 273.
Дидактика средней школы / Скаткин М.Н,. - М.: Педагогика, 1984.
Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997.
Б.Саймон. Общество и образование. - М.: Прогресе. 1989.
Скаткін М.Н. Проблемы современной дидактики. М.: Педагогика, 1984.
Кукушин В.С. Дидактика. М., 2003.
Державна національна програма „Освіта”
Національна доктрина розвитку освіти в Україні у XXI столітті
Закон України "Про освіту"
Закон України "Про загальну середню освіту" / 1999.
Державні стандарти загальної середньої освіти в Україні / К., 1997.
Яремчик В.Д. / Національні проблеми ЗОШ України: історія і сучасність / К., 1993.
didacticos – повчаючий; didasko - вивчаючий
Педагогіка
Дидактика – це галузь педагогіки, яка досліджує закономірності навчання та освіти; це теорія навчання та освіти; частина педагогіки, яка вивчає все те, що стосується лише процесу навчання та освіти: закономірності, принципи, методи, форми; засоби, зміст освіти, цілі навчання, результати.
Вперше слово "дидактика" з'явилось у 1613 р. у працях німецького мовознавця і педагога Вольфганга Ратке, який розумів під цим поняттям мистецтво навчання. Фундаментальну розробку наукових основ дидактики зробив Я.А. Коменський (1632, "Велика дидактика"). Під поняттям "дидактика" розумів "мистецтво навчання всіх всьому". В це поняття він включав і процес виховання. Він розробив класно-урочну систему навчання і описав її у своїй праці "Велика дидактика": навчальний рік розподілив на 4 чверті; між чвертями ввів канікули; уроки – по 45 хвилин; ввів перерви між уроками; в кінці навчального року – іспити; в класах навчались діти одного віку і приблизно одного рівня розвитку.
Великий внесок у розвиток дидактики зробили:
- Й.Г. Песталоцці (Швейцарія; засновник дидактики початкового навчання);
- А.Дістервег (Німеччина; запропонував принципи та правила розвиваючого навчання);
- Й.Гербарт (Німеччина; ввів принцип виховую чого навчання);
- К.Д. Ушинський (розробив основи національного виховання, визначив дидактичні принципи – принцип природовідповідності та народності, визначив чіткі вимоги до вчителя);
- 50-60-і роки XX століття: в СРСР – Скаткін, Данилов, Бабанський, Лернер, Краєвський, Сорокін, Єсипов;
- Україна – Чавдаров, Костюк, Онищук, Алексюк, Федоренко, Помагайба.
- У другій половині 80-х років XX століття актуальні проблеми дидактики стали розробляти педагоги-новатори Шаталов, Ільїн, Лисенкова, Волков та інші.
Об’єкт дидактики – цілісний процес навчання та освіти.
Предмет дидактики – закономірності, принципи, методи, форми, засоби, цілі, результати навчання, зміст освіти, критерії оцінювання знань. Деякі дидактики вважають, що предметом дидактики є система відносин: учитель - учні, учні - навчальний матеріал, учні – інші учні. Саме відносини складають сутність навчання.