Лекція 1 Тема: Предмет та завдання педагогіки

План:

1. Педагогіка як наука

2. Виникнення та розвиток педагогічної науки

3. Основні педагогічні категорії

4. Система педагогічних наук. Зв’язок педагогіки з іншими науками. Завдання педагогіки

5. Методи науково-педагогічного дослідження

ЛІТЕРАТУРА

1.Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка. – К.: Вища школа, 1986

2. Педагогічна психологія /МЛ.Проклієнко, Д.Ф.Ніколаєнко, - К.: Вища школа, 1991, розд.1.

3.Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальна книга. – Тернопіль, 1997.

4.Хофман Франц. Мудрость воспитания. Педагогия. Педагогика. - М.: Педагогика, 1979 - С. 160.

1.Педагогіка як наука, її становлення і розвиток.

Наука – одна із форм людської свідомості на рівні з мистецтвом, правом, етикою, релігією. Педагогіка – наука про закономірності виховання, навчання, освіти підростаючого покоління і дорослих людей. Закономірність – відображення у свідомості людини найбільш суттєвих, об’єктивно існуючих, повторювальних зв’язків між явищами, фактами.

Назва науки походить від від грецького "paida" – "дитина" та "ago" – "вести". В Греції педагогами були раби, які супроводжували дітей до школи.

Найкоротше, загальне і разом з тим відносно точне визначення педагогіки – це наука про виховання.

Свою назву педагогіка отримала від грецьких слів „пайдос” – дитя і „агос” – вести. В дослівному перекладі „пайдагогос” означає дітоводіння. В Стародавній Греції педагогами називали людей, які водили дітей багатих і знатних до школи та наглядали за ними. Поступово слово педагогіка стало вживатися більш загально: для визначення мистецтва вести дитину протягом життя, тобто виховувати, навчати, давати освіту. З часом накопичення знань про виховання і навчання спричинило виникнення окремої галузі науки.

В педагогічний лексикон вступають нові терміни: андрогогіка (від грецького „андрос” – чоловік, „аго” – вести) – наука про освіту та виховання людей протягом усього життя; агогіка – наука про проблеми попередження відхилень у поведінці дітей; герогіка – проблеми людей похилого віку; аутогогіка – наука про закономірності самовиховання.

Педагогіка розширила свої межі й охопила виховання людини в цілому. Тому буде правильним твердження, що сучасна педагогіка – це сукупність теоретичних та прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку людини. Це наука про закони освіти і виховання дітей та дорослих.

Отже предметом педагогіки є виховання як цілеспрямований вплив на розвиток особистості виховання, що здійснюється спеціально підготовленими фахівцями (педагогами).

Правомірним буде й інше твердження: предметом педагогіки являється педагогічний процес, складовими якого є навчання і виховання. А педагогічний процес – це сукупність послідовних дій вчителя і учня (дорослого і дитини) з метою освіти, розвитку і формування особистості останнього.

Педагогіка являє собою два полюси єдиного навчально-виховного простору. В теорії вона розкриває закономірності навчання і виховання, а діалектичне застосування цих закономірностей на практиці є не що інше як мистецтво. Творча взаємодія теорії і практики перетворює педагогіку в науку і мистецтво. Мистецтво в педагогіці – це реалізація педагогічної теорії на високому рівні мистецтва.

В наш час педагогіка – ключова галузь людських знань. Оскільки об’єктом навчання і виховання є людина, тому педагогіка відноситься до наук про людину, це галузь людинознавства. Від неї залежить прогрес людства, всебічний гармонійний розвиток особистості, піднесення економіки і культури.

Для визначення педагогіки як науки важливо встановити ряд факторів, які характеризують її як і будь-яку іншу науку.

• наука педагогіка має свій предмет дослідження – виховання.

• об’єктом пізнання в педагогіці є дитина;

• наука виникла з практичної потреби суспільства під час вивчення, узагальнення та передачі раніше накопичених історичних цінностей;

• педагогічна наука вивчає закони освіти і виховання. Вона узагальнює різноманітні факти, встановлює причини і зв’язки між явищами, прогнозує події, відповідає на питання, чому і які зміни відбуваються у розвитку людини під впливом навчання і виховання;

• для вивчення свого предмету дослідження наука педагогіка використовує методи наукового дослідження (анкетування, спостереження, метод тестів, інтерв’ювання, метод вивчення шкільної документації, бесіду, експеримент тощо);

• як і будь-яка інша наука, педагогіка має свої основні категорії (виховання, освіта, навчання).

Предмет педагогіки — виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.

• На всіх етапах розвитку людського суспільства виховну діяльність «обслуговує» педагогічна наука, виконуючи розкриті нижче функції.

• Дослідження законів і закономірностей педагогічних явищ і процесів. Головними педагогічними законами, зокрема, є: закон обов'язкового засвоєння підростаючим поколінням соціального досвіду старших поколінь як необхідна умова входження в суспільне життя, спадкоємності поколінь, життєзабезпечення суспільства, окремого індивіда і розвитку сил кожної особистості; обов'язкової відповідності змісту, форм, методів навчання і виховання вимогам розвитку виробничих сил суспільства;

• Теоретичне обґрунтування змісту, принципів, методів і форм навчання та виховання. Ця функція передбачає розкриття змісту й технології реалізації, наприклад, конкретного принципу навчання чи виховання, використання певного методу виховання залежно від віку школяра та ін.

• Вивчення передового педагогічного досвіду і створення на його базі педагогічної теорії. Йдеться про виявлення передового і новаторського педагогічного досвіду вчительських колективів і окремих учителів, умов і причин успішності та ефективності їх діяльності, підготовки відповідних методичних матеріалів, педагогічних рекомендацій.

• Експериментальні дослідження педагогічної діяльності. Мета цих досліджень — побудова на їх основі моделей реформування цієї діяльності, втілення досягнень педагогічної науки в практику діяльності закладів освіти з метою її вдосконалення.

• Вироблення педагогічної техніки. Йдеться про стиль поведінки і спілкування вчителя з учнями (як і де стояти в класі, як говорити, як жестикулювати й артикулювати тощо).