2.Моральне виховання - є найважливішою складовою частиною виховання, воно – основа формування всебічно розвиненої особистості.

Моральне виховання не зводиться до засвоєння учнями теорії, норм і правил поведінки в процесі навчання та спеціально організованої школою моральної освіти. Воно спрямоване і на формування моральної поведінки, пройнятої прагненнями до істини, доброти, прекрасного, до вироблення таких моральних якостей, як патріотизм, національна гідність, лицарство, міжнаціональна повага та дружба, вдячність, любов до праці, дисциплінованість, відповідальність, честь, совість, скромність, громадська співпраця, милосердя тощо.

Завдання морального виховання:

– розвитку моральної свідомості учнів;

– формуванні моральних почуттів і переконань;

– виробленні у школярів звичок нормальної поведінки.

Виховання моральних якостей відбувається двома основними шляхами: учням роз’яснюють моральні норми суспільства та організовують їхню діяльність відповідно до цих норм.

Засвоєння та усвідомлення моральних норм учитель забезпечує як в процесі викладання навчальних предметів, так і в ході етичних бесід і диспутів, обговорення питань етики на виховних годинах, читацьких конференціях, зустрічах і т. п.

Роз’яснення моральних норм забезпечується методами впливу на підсвідомість (навіювання) і свідомість (бесіда, розповідь, пояснення). Водночас одне лише роз’яснення етичних норм не визначає їх формування. Осмислення і переживання моральних цінностей бажано поєднувати з безпосереднім втіленням їх у поведінці учнів, у практичних діях колективу, в якому за педагогічно доцільного керівництва складаються відповідні взаємини: товариська взаємодопомога, дружба, солідарність.

Одне з основних завдань морального виховання полягає в розвитку гуманності – сукупності моральних якостей особистості, що виражають ставлення до людини як вищої цінності. Гуманність проявляється в доброзичливості, чуйності, готовності допомогти іншій людині, в умінні зрозуміти іншого , поставити себе на його місце, в здатності до співчуття, співпереживання, толерантності( терпимості до чужих думок, вірувань, поведінки).

Гуманність виховується в різноманітних видах спільної діяльності та спілкування. Особливу виховну силу має приклад гуманного вчителя до учнів. Важливе значення мають також бесіди на морально-етичні теми. Вивчення біографії видатних людей, їхньої творчості, життєвих принципів викликає великий інтерес у дітей, спонукає їх до морального самовдосконалення. Аналіз проблем добра і зла, соціальної справедливості та несправедливості вводити учнів у складний світ людських відносин, вчить розуміти і цінувати ідеї гуманізму.

Важливою умовою виховання гуманності є організація колективної діяльності, в якій учні набувають досвіду активного співпереживання і турботи до інших, надання допомоги і захисту молодшому, слабшому.

3.Естетичне виховання – ще один базовий компонент мети виховання і виховної системи, що узагальнює розвиток естетичних ідеалів, потреб і смаків у вихованців. Під естетичним вихованням слід розуміти виховання учнів засобами прекрасного в природі, мистецтва, оточуючої дійсності, залучення їх до духовних цінностей, розвиток їх почуттів і культурних потреб.

Завдання естетичного виховання складні і різноманітні. Вони відображають різноманітність джерел естетичного впливу і складність шляху естетичного розвитку людини. Їх умовно можна розділити на дві групи – набуття теоретичних знань і формування практичних вмінь. Перша група завдань вирішує питання залучення до естетичних цінностей, а друга – активного включення в естетичну діяльність.