Ідеал – це уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виникають із розуміння мети життя” (Див. Стельмахович м. Народна педагогіка. К. 1995).

Ідеал національного виховання найглибше розкрито у працях українського педагога Г. Ващенка („Виховний ідеал”, „Виховна роль мистецтва” та ін.). В основі ідеалу національного виховання, яким його бачить автор, - загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням народу.

Загальнолюдські цінності:

- моральний закон,

- творення добра та боротьба зі злом,

- пошук правди, справедливості,

- сповідування ідеалів любові та краси.

Водночас людина народжується і живе в конкретному національному середовищі, що вирізняється з-поміж інших мовою, культурою, звичаями. Саме звідси, з походженням людини, починається усвідомлення особливостей свого народу, нації, етносу.

Отже, на думку Г. Ващенка, ідеал національного виховання ґрунтується на двох головних цілях:

1. Служіння Богові. Бог – це абсолютна Правда, Любов, Справедливість, Краса,

2. Та своїй Нації – реальна земна спільнота, в житті якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські цінності. В педагогічному значенні виховний ідеал – людина , яка служить Богові й Україні.

Г. Ващенко вважав, що ідеал не може бути постійним, він має вдосконалюватися.

Отже, мета виховання – всебічний і гармонійний розвиток особистості – з порядку денного не тільки не знімається, а й розвивається відповідно до нових цілей і цінностей, які стоять перед особистістю та суспільством.

ІІІ. Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об’єднуються в пріоритетні виховні напрями: розумове, моральне, естетичне, трудове, і фізичне виховання. Дані напрями тісно пов’язані, доповнюють одне одного, мають самостійне теоретико-методологічне значення. Водночас вони утворюють цілісну систему національного виховання.

Наводимо схему складових частин виховання всебічно розвиненої людини.

Загальна мета: всебічний

розвиток особистості

Розумове

виховання

Основні напрямки виховання

Моральне

виховання

Естетичне

виховання

Фізичне

виховання

Трудове

виховання

1. Розумове виховання – цілеспрямована діяльність вихователів з розвитку розумових сил і мислення учнів, з прищеплення культури розумової праці. В процесі і в результаті засвоєння названих знань закладаються основи названого світогляду.

Світогляд - це система поглядів людини на природу, суспільство, працю, пізнавання. Світогляд - це могутня зброя в творчій, перетворювальній діяльності людини. Воно передбачає глибоке розуміння явищ природи і суспільного життя, формування вміння свідомо пояснювати ці явища і визначати своє ставлення до них: вміння свідомо будувати своє життя, працювати, органічно поєднуючи ідеї зі справами.

В визначення розумового виховання входять поняття „мислення” і „розумові сили”.

Мислення являє собою „опосередковане і узагальнене пізнання людиною предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх суттєвих зв’язках і відношеннях” ( Педагогічний словник – М, 1960, т.1, с.719). Воно є продуктом діяльності мозку. Думка завжди абстрактна, тобто відволікання від конкретної дійсності, результат переробки мозком конкретних чуттєвих даних (відчуттів, сприймань, уявлень). Мислення в цілому – це родове поняття, воно властиве всім людям. В педагогічній літературі можна зустріти рекомендації по розвитку як мислення взагалі, так і його власних видів. Серед цих видів називають діалектичне мислення, логічне, абстрактне, узагальнене, категоріальне, теоретичне, індуктивне, дедуктивне, алгоритмічне, технічне, репродуктивне і продуктивне, творче, системне. Але для того, щоб вчитель міг розвивати в учнів всі ці види мислення він повинен уявляти хоча б в загальному вигляді їх суть.

Діалектичне мислення передбачає вміння бачити в явищі єдність протиріч, боротьбу цих протиріч, виявити тенденції їх розвитку, бачити народження нових.

Логічне мислення пов’язується з оволодінням людиною прийомами логічної обробки знань, тобто встановленням узагальнених зв’язків між новими знаннями і уже вивченим матеріалом, приведенням їх в певну впорядковану систему.

Абстрактне мислення передбачає вміння людини відволікатися від несуттєвих, другорядних ознак, виділяти загальні і суттєві і на цій основі формувати абстрактні поняття.

Узагальнене мислення характеризується вмінням знаходити загальні принципи чи способи дій, які розповсюджуються на певну групу явищ, при цьому рівень узагальненості, її широта залежать від того, на більшу чи меншу групу цей загальний підхід розповсюджується.

Категоріальне мислення передбачає вміння об’єднувати поняття в класи і групи на основі кількох найбільш суттєвих схожості (наприклад, до ряду: „собака-кінь-кішка” не може бути віднесений тигр, так як тут об’єднані тільки домашні тварини.)

Теоретичне мислення характеризується здібністю до засвоєння знань високого рівня узагальненості, розуміння наукових основ і принципів розвитку тих чи інших областей знань.

Індуктивне мислення передбачає рух думки від часткового до загального, від фактів до узагальнень, висновків як в науковому дослідженні, так і під час повідомлення нових знань учням.

Дедуктивне мислення пов’язане з розумовим процесом, який характеризується рухом думки від загального до часткового, одиничного (наприклад, від правил до прикладів).

Алгоритмічне мислення передбачає вміння точно дотримуватись суворої послідовності в здійсненні певних дій, які забезпечують отримання бажаного результату.

Технічне мислення, як показує саме визначальне слово, пов’язане з розумовою діяльністю в процесі інженерно-технічної роботи, готовністю працювати з технікою.

Репродуктивне мислення характеризує розумову діяльність, пов’язану з актуалізацією засвоєних знань для вирішення завдань певного типу чи виконання дій в знайомих умовах.

Продуктивне (або творче) мислення пов’язане з самостійним вирішенням людиною нових, раніше невідомих їй завдань, які здійснюються як з опорою на уже відомі їй знання, так і з застосуванням нових даних, способів і засобів, необхідних для їх вирішення.

Системне мислення проявляється в здібності людини бачити зв’язок між науками, розуміти загальнонаукові закони, що лежать в основі їх розвитку, мати узагальнені уявлення про закономірності розвитку природи і суспільства.

Ця коротка характеристика різних типів і видів мислення показує, що в основі кожного з них лежить загальна властивість мислення – узагальнено відображати дійсність, охоплювати не одиничні, часткові, а найбільш загальні ознаки предметів або явищ, а вже потім деякі специфічні особливості, які характеризують певні інтелектуальні вміння.

Під розумовими силами розуміють певний ступінь розвитку розуму, який робить людину здібною до накопичення знань, здійснення основних розумових операцій, оволодіння певними інтелектуальними вміннями, пов’язаними з різними сторонами мислення і які характеризують розумову діяльність людини.

Все вищесказане підводить до розуміння кола завдань розумового виховання:

– засвоєння певного об’єму наукових знань;

– формування наукового світосприйняття;

– оволодіння основними розумовими операціями;

– формування інтелектуальних вмінь, які характеризують інтелектуальну

діяльність;

– розвиток потреби постійно здобувати нові знання, підвищувати рівень

загальноосвітньої і спеціальної підготовки.