4. Оцінювання навчальних досягнень учнів

Для ефективного контролю успішності учнів не досить лише виявити, що вони знають і вміють. Потрібно також правильно оцінити їхні знання і вміння. Оцінка складається з двох компонен­тів - числового балу, який фіксує результат перевірки знань, умінь та навичок школярів, і оцінного судження, що характеризує якість роботи учнів, їх ставлення до навчання, старанність. Обґрунтову­ючи бал, вчитель аналізує виявлені знання за формою, змістом, обсягом, з погляду правильності та виразності мовлення. Важли­ве значення мають вказівки про прогалини та помилки в знаннях учнів і рекомендації щодо їх виправлення.

Результати контролю навчально-пізнавальної діяльності учнів виражається у її оцінюванні. Оцінювання (оціночне судження) – це визначення ступеня засвоєння знань, умінь та навичок.

Кількісним вираженням оцінювання є оцінка. Оцінка (числовий бал) – це умовне вираження кількісного оцінювання знань, умінь, навичок учнів у цифрах чи балах.

До теперішнього часу не тільки в педагогічній практиці, але й в дидактичній та методичній літературі терміни «оцінювання» та «оцінка» іноді розуміються як синоніми. Так, часто, коли мається на увазі оцінка, говорять «оцінювання» (виставлення оцінки, система оцінювання та ін.) Між тим, «оцінка» та «оцінювання» - поняття хоча й близькі, але далеко не ідентичні.

Оцінюватися результати навчання можуть не лише оцінкою, але й іншими засобами. Наприклад, це може бути схвалення на словах та несхвалення, винесення подяки, нагородження грамотами й медалями.

Велике значення має об’єктивне оцінювання, єдиний підхід до визначення якості знань. Проблема ця непроста, особливо, якщо врахувати, що оцінювання знань – тонкий та гострий інструмент впливу на учнів. Високе оцінювання знань може і надихати учня до навчання, але може і розхолоджувати його у роботі. Ще сильніше діє несхвальне, незадовільне оцінювання: вона може і стимулювати до посилення навчальної роботи, і вбивати прагнення до навчання. Ось чому останніми роками у друці виникають гострі дискусії, які набувають то форму боротьби з так званою процентоманією, тобто завищенням оцінок, то набувають форму пропозицій про перевід з класу у клас незалежно від якості знань. У зв’язку з цим певний інтерес представляє та еволюція, яку пройшла у нашій країні проблема оцінювання знань.

До революції 1917 року у Росії була бальна система оцінювання знань учнів. Оцінювання знань здійснювалось за шестибальною системою з балами від нуля до п’яти. Потім нульова оцінка була скасована, система оцінювання перетворилася у п’ятибальну.

В історії розробки системи оцінювання у вітчизняній школі після 1917 року можна відмітити чотири поворотних моменти:

• травень 1918 року, коли був прийнятий декрет про відміну бального оцінювання знань та поведінки учнів. Згідно концепції радянської трудової школи навчальна діяльність повинна будуватися на інтересі учнів, бути орієнтованою на самостійність, ініціативу, творчий характер навчання. Непридатними були визнані дореволюційні методи дисциплінування учнів за допомогою оцінок. У травні 1918 року вийшла постанова Наркому РРФСР «Про відміну оцінок», в якій було визначено:

• застосування бальної системи для оцінювання знань та поведінки учнів відміняється у всіх без винятку випадках шкільної практики;

• перевід з класу у клас та видача свідоцтв виконується на базі успіхів учнів за відгуками педагогічної ради про виконання навчальної роботи.

Заборонялися будь-які види екзаменів: вступні, перевідні та випускні. Відмінялася індивідуальна перевірка учнів на уроці. Лише у крайніх випадках допускалася фронтальна усна перевірка та письмові роботи залікового характеру. Рекомендувалися періодичні бесіди з учнями за пройденою темою, їх виступи про прочитанні книги, статті. З радістю сприймалися звіти учнів про самостійно виконану роботу за особистим вибором. Замість традиційної системи контролю основною формою став самоконтроль, виявлення досягнень не окремого учня, а шкільного колективу. Отримали поширення тестові завдання як одна з найпридатніших форм самоконтролю.

Навчання без оцінок мало певні позитивні сторони, так як розвивало у частини учнів самостійність. Але у більшості своїй таке навчання призвело до пониження якості знань, погіршенню дисципліни. Учні перестали регулярно займатися у школі та вдома, відвідувати заняття. Тому спочатку стихійно стали вводитися різні форми контролю.

• другий період – вересень 1935 року, коли в школі вводиться п’ять словесних (вербальних) оцінок: «відмінно», «добре», «задовільно», «погано», «дуже погано», які проіснували до кінця 1943 року;

• третій етап – січень 1944 року, коли було прийнято рішення замінити словесне оцінювання, яке тоді застосовувалося, на цифрову п’ятибальну систему оцінювання успішності та поведінки учнів. В інструкції про застосування цифрової п’ятибальної системи оцінювання були сформульовані параметри, за що виставлялася та чи інша оцінка. Введення регулярного обліку знань виправдало себе, навчальна підготовка та дисципліна учнів підвищилася.

Система оцінювання результатів навчальної діяльності у вигляді балів, що склалася, не дивлячись на недоліки, досі не знайшла собі гідної заміни у більшості країн, що утворилися на території СРСР. Хоча багато педагогів, вчених виступають проти цієї системи оцінювання ступеня навченості. Їх головні аргументи:

• навченість фактично оцінюється трибальною шкалою (оцінки «1» та «2» фіксують незнання);

• недостовірність оцінювання навченості (оцінки «5», «4», «3» ставляться у гімназичних класах, у класах для обдарованих дітей, у класах загальноосвітніх шкіл, у класах корекційно-розвиваючого навчання. Вони не рівнозначні);

• трибальна шкала недостатня, щоб оцінити знання учнів (тому викладачі використовують сурогатну шкалу і до балів додають «мінуси» та «плюси»).Вченими пропонуються нові оцінювальні шкали: десятибальні, дванадцятибальні, стобальні та ін.

• лютий 2001 року– це четвертий поворотний момент в історії розробки системи оцінювання учнів у школах України. У цьому році опубліковані рівень та загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів наших шкіл за дванадцятибальною шкалою.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховують:

• характеристики відповіді: правильність, щільність, повнота, логічність, обґрунтованість;

• сформованість загагльнонавчальних і предметних умінь та навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: аналізом, синтезом, порівнянням, абстрагуванням, класифікацією, узагальненням тощо;

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблеми, формулювати гіпотези, перевіряти їх);

• самостійність оцінних суджень;

На основі цих показників виділяють чотири рівні навчальних досягнень учнів.

Початковий рівень: відповідь учня фрагментарна, характеризується початковими уявленнями про предмет вивчення.

Середній рівень: учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний виконувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

Достатній рівень: учень знає істотні ознаки понять, явищ, зв’язки між ними, вміє пояснити основні закономірності, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй бракує власних суджень.

Високий рівень: знання є глибокими, міцними, узагальненими, системними. Учень вміє застосовувати їх для виконання творчих завдань, може самостійно оцінювати різноманітні ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.

При оцінюванні навчальних досягнень учнів враховують:

• характеристики відповіді: правильність, цілісність, повно­та, логічність, обґрунтованість;

• якість знань: осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, си­стемність, узагальненість, міцність;

• сформованість загальнонавчальних і предметних умінь та навичок;

• рівень володіння розумовими операціями: аналізом, синте­зом, порівнянням, абстрагуванням, класифікацією, узагальнен­ням тощо;

• розвиток творчих умінь (уміння виявляти проблеми, фор­мулювати гіпотези, перевіряти їх);

• самостійність оцінних суджень.

Зазначеним рівням відповідають критерії оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою (таблиця 1).

Таблиця 1

Рівні навчальних досягнень	Бали	Загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
І. Початковий	1 1	Учень може розрізняти об’єкт вивчення і відтворити деякі його елементи
	2 2	Учень фрагментарно відтворює незначну частину навчального матеріалу, має нечіткі уявлення про об’єкт вивчення, виявляє здатність елементарно викласти думку
	3 3	Учень відтворює менш як половину навчального матеріалу, з допомогою вчителя виконує елементарні завдання.
ІІ. Середній	4 4	Учень з допомогою вчителя відтворює основний навчальний матеріал, може повторити за зразком певну операцію, дію.
	5	Учень розуміє основний навчальний матеріал, здатний з помилками і неточностями дати визначення понять, сформулювати правило.
	6	Учень виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його правильна, але недостатньо осмислена. допомогою вчителя здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки. Вміє застосовувати знання при виконанні завдань за зразком.
ІІІ. Достатній	7	Учень правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії та факти, вміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії.
	8	Знання учня є достатньо повними, він застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, хоч і з деякими неточностями.
	9	Учень досить добре володіє вивченим матеріалом, застосовує знання в дещо змінених ситуаціях, уміє аналізувати і систематизувати інформацію, використовує загальновідомі докази у власній аргументації.
ІV. Високий	10	Учень має глибокі і міцні знання, здатний використовувати їх у практичній діяльності, робити висновки. При цьому він може припускатися незначних огріхів в аргументації думки тощо.
	11	Учень на високому рівні володіє узагальненими знаннями в обсязі та в межах вимог навчальних програм, аргументовано використовує їх у різних ситуаціях, уміє знаходити інформацію та аналізувати її, ставити і розв’язувати проблеми.
	12	Учень має системні глибокі знання в обсязі вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення.