Характеристика дидактичних методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності.

Метод - спосіб дослідження; шлях досягнення поставленої мети. Метод навчання - упорядковані способи спільної діяльності вчителя і учнів, спрямованих на розв'язання навчально-виховних завдань.

Методи стимулювання інтересу до навчання	Методи стимулювання обов’язку і відповідальності
Пізнавальні ігри Навчальні дискусії Створення емоційно-моральних ситуацій	Переконання в значущості навчання Висунення вимог Вправи з виконання вимог Заохочення і покарання

Методи стимулювання інтересу до навчання.

Пізнавальний інтерес - вибіркова спрямованість особистості на предмети, явища оточуючої дійсності. Систематично закріплюючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного ставлення до навчання.

• створення ситуації інтересу цікаві приклади, досліди)

• використання уроків з художньої літератури, відомостей з життя та діяльності відомих людей

• художність, яскравість, емоційність мови вчителя

• створення ситуації з актуальності, наближення змісту до найважливіших відкриттів у науці і техніці

• використання дидактичної гри, вікторини

• навчальні дискусії, ситуації, пізнавальні суперечки

• використання цікавих аналогів, прийомів здивування

• нетрадиційні форми контролю.

2. Методи стимулювання обовязку і відповідальності.

• пояснення особистої та суспільної значимості того, що вивчається. Доведення учням на переконливих прикладах при зростанні рівня значно підвищується продуктивність праці

• пояснення особистості значущості вчення;

• висунення навчальних вимог - правила поведінки, критерії оцінки, правила внутрішнього розпорядку школи. Висунення начальних вимог повинно поєднуватися з методами привчання школярів до виконання навчальної роботи. Велику роль відіграє приклад учителя і інших учнів

• використання методів заохочення (похвали вчителя, подяка батькам. висі ймення оцінки), та покарання (догана).

Характеристика методів контролю та самоконтролю у навчанні.

Методи контролю - це сукупність методів, які дають можливість перевірити рівень знань учнів, сформовані вміння і навички.

1). Усного контролю - учні вчаться логічно мислити, аргументовано висловлювати свої думки. Для усного контролю вчитель підбирає запитання за рівнем пізнавальної діяльності: репродуктивні (відтворювання вивченого); реконструктивні (застосування знань в інших ситуаціях); творчі.

Практичні такі види опитування:

1. індивідуальне - це розгорнута відповідь учня на оцінку. Під час цього опитування треба організувати роботу всіх учнів класу. їм пропонується уважно слухати відповідь і виправляти помилки;

2. фронтальне - перевірка знань, вмінь, навичок одразу у багатьох учнів. Таке опитування стимулює активність учнів;

3. ущільнене (комбіноване) - дає змогу перевірити знання відразу дія кількох учнів: один відповідає усно, інший письмово, третій на дошці. Його проводять тоді, коли весь матеріал переважно засвоєний.

2. Письмовий контроль - використовується частіше ніж усний. Мета - з'ясувати ступінь оволодіння знаннями, вміннями, навичками. Позитивне - за короткий час можна перевірити знання багатьох учнів. Недолік - потребує багато часу для перевірки учнівських робіт.

3) Тестовий контроль - дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу у всього класу. В тестах завдання двох видів: запитання, які

потребують короткої відповіді, і завдання, в яких учні повинні заповнити пропуски. Така перевірка дає змогу ефективно використати час. Однак така перевірка може виявити лише знання фактів, а не здібностей, вона заохочує механічне запам'ятовування а не роботу думки.

4) Графічний застосовується на урізках малювання, креслення, географії, геометрії,

5) Програмований контроль – застосування перфокарт, згідно з якими учні записують відповіді на аркуші паперу в клітинку, вказуючи по вертикалі номер завдання, по горизонталі – код відповіді. Після чого вчитель порівнює учнівський лист з дешифратором, який накладає на цей лист.

6) Практичної перевірки - таку перевірку здійснюють під час лабораторних робіт і практичних занять з фізики, біології.

7) Іспити (екзамени) – проводять мот-м письмової роботи, бесіди, практичної, лабораторної роб., тестування, захисту учнівських науково-досл-х робіт.

8) Самоконтролю - усвідомлення регулюванням учнем своєї діяльності задля забезпечення таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам. Мета - запобігання помилок та їх виправляння.

5. Самооцінки - передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей, об'єктивне оцінювання досягнених успіхів.

Стосовно оцінки учнів поділяють на таких які переоцінюють себе, недооцінюють і оцінюють адекватно.

Для формування самоконтролю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати оцінити свою відповідь, організувати в класі взаємоконтроль, рецензувати відповіді інших.