3. Напрями модернізації вищої освіти України

Модернізація системи вищої освіти в Україні передбачає високу якість навчання й виховання студентської молоді, кращу теоретичну і практичну підготовку майбутніх спеціалістів до професійної діяльності, всебічний розвиток їх духовних та фізичних сил, формування національної свідомості.

Основні напрями реформування освіти визначені у державних документах, зокрема, у Держ. нац. програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття):

• визначення перспективної потреби держави у фахівцях різного рівня кваліфікації;

• поєднання можливостей державної і недержавної системи вищої освіти;

• визначення напрямів базової вищої освіти та відповідних спеціальностей за кваліфікаційними рівнями, розроблення кваліфікаційних характеристик фахівців;

• оптимізація мережі ВНЗ та створення навчально-наукових центрів (університет, інститут, коледж, технікум, проф.училище тощо);

• організація комплексних наукових досліджень із проблем вищої освіти;

• розроблення системи діагностики якості освіти відповідно до державних стандартів;

• акредитація ВНЗ усіх рівнів та форм власності.

Одним із пріоритетних напрямків державної політики щодо роз­витку освіти є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження наукових та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці [Національна доктрина].

Новим напрямом модернізації системи вищої освіти в Україні стало входження до Зони європейської освіти. Визначальними критеріями освіти в рамках Болонського процесу є:

• двоциклове навчання (бакалавр, магістр);

• кредитна система (облік трудомісткості навчальної роботи в кредитах);

• контроль якості освіти (організація акредитаційних агентств);

• розширення мобільності;

• забезпечення працевлаштування випускників, визнання кваліфікацій;

• посилення конкурентоспроможності Європейської системи освіти.