8.2. Сутність та причини міжнародного руху капіталу. Показники руху капіталу

Міжнародний рух капіталу (МРК):

- самоствердження капіталу як самозростаючої вартості в глобальному масштабі;

- сукупність відносин щодо переміщення капіталу в між- та наддержавному⁴ просторі на постійній чи терміновій основі заради максимізації його прибутковості чи досягнення інших економічних, соціальних і політичних вигод;

- діалектичне поєднання процесів вилучення частини капіталу з товарно-грошового обігу однієї країни (експорт) та його включення у господарський оборот іншої країні (імпорт).

Об’єктивною основою МРК є нерівномірність економічного розвитку країн, яка на практиці проявляється (табл. 8.2):

* в нерівномірності нагромадження капіталу, насамперед, в його перенакопиченні та відносному падінні норми прибутку в окремих країнах;

* в невідповідності попиту на капітал його пропозиції в різних ланках глобального економічного середовища.

Таблиця 8.2. Форми міжнародного руху(міграції) капіталу
Критерій класифікації	Форми
За напрямком	експорт, імпорт
За формою власності	державний (суб’єкти: держава в особі уряду та Національного банку); капітал міждержавних та наддержавних організацій; приватний (недержавний) (суб’єкти: фізичні особи; банки; компанії, страхові інвестиційні, трастові фонди тощо); змішаний
За терміном міграції	короткотерміновий (до одного року); середньостроковий(від одного до п’яти років); довготерміновий (більше п’яти років); безстроковий
За формою здійснення	товарний (товари, рухоме та нерухоме майно); грошовий (іноземна валюта, національна валюта, грошові вимоги, цінні папери); економіко - правовий (права інтелектуальної власності, права на господарську діяльність, права на розробку корисних копалин та видобуток сировини тощо); змішаний
За функціональним призначенням	прямі іноземні інвестиції (ПІІ) — кошти, що вкладаються у виробництво з метою встановлення контролю над підприємством та отримання прибутку чи дивідендів; портфельні іноземні інвестиції (ПрІІ) - вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не надає інвесторові реального контролю над об'єктом інвестування, і метою якого є виключно отримання доходу у формі дивідендів, відсотків, курсової різниці чи страхової премії; позичковий капітал (міжнародний кредит)— рух капіталу в формі надання валютних і товарних ресурсів за умов зворотності, строковості й платності; гуманітарна та фінансова безвідплатна допомога (трансферти, гранти, пільгові кредити тощо),спрямована на забезпечення довгострокових економічних та політичних інтересів
За умовами повернення	зворотна міграція (кредити); міграція з непрямим поверненням (наприклад, через репатріацію прибутків від інвестування); незворотна міграція капіталу (втеча капіталу5, трансферти, помилкові збиткові інвестиції тощо)
За характером зв’язку між учасниками	епізодичний (з разовим ефектом), систематичний (постійний ефект)
Не менш важливими для аналізу МРК є його територіально-географічний (за національною приналежністю суб’єкта вкладання або отримання коштів) таоб’єктний(за видами економічної діяльності та галузями промиловості, в які спрямовується іноземний капітал) критерії.

На сучасний розвиток МРК впливають:

1) фактори економічного характеру:

* глибокі структурні зрушення як в міжнародній економіці, так і в економіці окремих країн (глобалізація);

* необхідність підтримки сталих темпів соціально-економічного розвитку провідними суб’єктами міжнародної економіки в умовах підвищення конкуренції на товарних ринках;

* поглиблення міжнародної спеціалізації та кооперації виробництва;

* діяльність транснаціональних та багатонаціональних корпорацій (ТНК і БНК);

* порівняльні ризики вкладення капіталу поза національною економікою тощо;

2) науково-технічний прогрес та інформаційна революція;

3) фактори політичного характеру:

* лібералізація процесів експорту та імпорту капіталу, що має місце у межах інтеграційних об’єднань, вільних економічних і оффшорних зонах;

* політика прискореної індустріалізації в країнах “третього світу”;

* політика економічних реформ в країнах постсоціалізму (приватизація, підтримка малого та середнього бізнесу, стимулювання іноземних інвестицій тощо).

Участь країни в процесах МРК відображається системою показників, які поділяються на чотири групи:

1) група абсолютних показників:

* обсяг експорту та обсяг імпорту капіталу;

* чистий експорт капіталу, розрахований як різниця між експортом та імпортом;

* чистий приплив капіталу - це різниця між обсягом надхо­дження грошових коштів із-за кордону (через позики і продаж іноземним інвесторам фінансових активів) та обся­гом вивозу капіталу у формах позик іноземним позичаль­никам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів;

* кількість підприємств в країні, утворених за участю іноземного капіталу;

* величина зовнішньої заборгованості;

* 2) група відносних показників:

* коефіцієнти експорту / імпорту капіталу, які відображають частку експорту / імпорту капіталу у ВВП країни;

* коефіцієнт, що відображає частку іноземного капіталу у внутрішніх потребах у капіталовкладеннях;

* обсяг залучених іноземних інвестицій на душу населення;

* частка продукції спільних підприємств у ВВП тощо;

3) група структурних показників, що відображають МРК через співвідношення його основних форм відповідно до критеріїв класифікації;

4) група динамічних показників, яку утворюють базисні та ланцюгові темпи росту і приросту абсолютних, відносних і структурних показників МРК за певний проміжок часу.

Окреме місце в цій системі посідає показник “міжнародна інвестиційна позиція країни (МІП)”, що надається у мільйонах доларів США і включає всі операції з МРК. Основні компоненти МІП групуються за вимогами та зобов'язаннями країни і містять інформацію про обсяги прямих, портфельних та інших інвестицій, а також обсяги резервних активів країни, скоригованих з урахуванням динаміки курсової різниці та переоцінки активів на протязі року. Кумулятивним підсумком вона відображає співвідношення активів, якими володіє країна за кордоном, та активами, якими володіють іноземці в країні.

МРК здійснюється переважно через акумулятивно-розподільчий механізм міжнародного фінансового ринку (до 70% операцій). Інша частка операцій відбувається позаринковим обігом шляхом прямого внутрішньофірмового перерозподілу вільних фінансових ресурсів між філіями та дочірніми компаніями у різних країнах світу, або по каналах міжнародної гуманітарної допомоги.