Тема 2. Природний та антропогенний вплив на навколишнє середовище.

2.1 Класифікація процесів впливу на навколишнє середовище.

Будь-яке свідоме перетворення людиною природи має своєю метою поліпшення умов для життя людини. Через це й помітні насамперед саме позитивні, з погляду людини, процеси. Однак кожна з перемог людини над природою має й інші, непередбачені наслідки, що дуже часто знищують значення перших. Існування негативних наслідків господарської діяльності людини змушує вчених і господарників приділити знач­ну увагу вивченню, прогнозуванню, врахуванню в управлінсь­ких рішеннях природних факторів, в основу яких покладено при­родні ресурси і природні умови.

Природні ресурси – тіла і сили природи, що на даному рівні розвит­ку продуктивних сил можуть бути використані в соціально-економічній діяльності людей.

Природні умови – тіла і сили природи, які мають істотне значення для життя і діяльності людського суспільства, однак безпосеред­ньо або побічно не залучені до сфери виробничої чи невиробничої діяльності людей (наприклад: клімат, космічні промені, ін.). Відпо­відно, з кола природних ресурсів виключалися такі природні блага, як сонячна радіація, енергія вітру, морських течій тощо.

Для характеристики узагальнюючого поняття, що включає в себе природні ресурси і природні умови, вживають термін природне середовище. Таким чином, ті самі елементи природи можуть бути класифіковані, в одному випад­ку, як природні ресурси, в іншому - як природні умови.

Природний фактор – будь-який предмет чи явище, що діють поза людиною та без її участі або пов'язані з біологічною сутністю людини; безпосередня дія природного середовища, в певних межах може змінюватися але цілком не знімається дією соціальних факторів, включаючи техногенний вплив.

Соціальний фактор – предмет або явище, що є результа­том функціонування людського суспільства, тобто це штучне ма­теріально-психологічне (інформаційне) оточення людини.

При­родне середовище в сукупності із соціальним середовищем складають навколишнє середовище людини - природний і створений люди­ною матеріальний

світ, що оточує людське суспільство і впли­ває на нього, в якому людина як суспільна істота задовольняє свої потреби і, в свою чергу, впливає на нього своєю діяльністю.

Антропогенний вплив на природу – будь-які процеси зміни природи, обумовлені діяльністю людини, що призводять як до творення, так і її руйнування, тобто існують як суб'єктивні, так і об'єктивні передумови подібної класифікації.

Суб'єктивні передумови залежать від позиції конкретної особи, яка здійснює аналіз антропогенного впливу. Часто такі оцінки робляться інтуїтивно. У цьому плані процеси антропо­генного впливу на природу можуть бути класифіковані на три групи: нейтральні, негативні і позитивні.

Нейтральні терміни-поняття звичайно характеризують тільки напрямки, характер, вид процесів діяльності людини, безпосеред­ньо пов'язаних зі зміною компонентів природи. При цьому поза увагою залишаються можливі наслідки таких змін. Прикладом може служити ціла низка термінів: використання (природокористування - викори­стання природи), освоєння, перетворення, зміна, споживання, господарювання.

Негативні терміни-поняття характеризують процеси антро­погенної зміни природи, які оцінюються конкретними суб'єктами негативно для людини, об'єктів її життєдіяльності чи компонентів природного середовища. Як правило, на відміну від попередньої групи, ці терміни передають ставлення людини не до процесів господарської діяльності, а до їх наслідків. Це різні процеси пору­шення, руйнування, забруднення природного середовища. Подібні тер­міни формуються під впливом запитів наукової сфери (необхідності дати адекват­ну змістовну характеристику тим чи іншим явищам природи); за потреби знайти точні еквіваленти при перекладі іншо­мовних термінів та необхідності відповідати лінгвістич­ним особливостям і закономірностям розвитку саме даної мови.

В ролі узагальнюючих термінів, що характеризують процес негативного впливу на природу, звичайно використовують понят­тя: екодеструктивна діяльність, порушення природи, погіршен­ня якості (довкілля). Під ними розуміють антропогенні процеси впливу на природу, що погіршують виконання природою своїх функцій. Найчастіше наведені поняття використовуються як рівнозначні, хоча останні два крім вихідного процесу впливу на природу можуть також передавати і вторинні природні зміни, які спричинюються діяльністю людини (зокрема, порушенням при­родних зв'язків і погіршенням якості компонентів довкілля).

Позитивний вплив на природу звичайно характеризується двома групами понять. Перша передає захисну (пасивну) спря­мованість діяльності людини, покликану законсервувати існую­чий стан довкілля. Друга група понять характеризує активні дії, спрямовані на поліпшен­ня властивостей природного середовища, в тому числі й такі, що відновлюють якість компонентів довкілля та ліквідують наслідки екодеструктивних дій.

Захисна група дій передається поняттями: охорона, захист, збереження, заощадження (природи та/чи її компонентів) або запобігання (шкідливому впливу на природу). Активна частина дій позитивної спрямованості включає поняття: відтворення (природних ресурсів, земель природи, до­вкілля), відновлення (рослинності, ландшафтів, лісів, популяції тварин), рекультивація (земель, ландшафтів), поліпшення якості (довкілля, природного середовища, атмосфери, водойм, ін.).

Відтворення природних ресурсів: 1) для невідновлюваних ресурсів — комплекс дій, спрямованих на забезпечення розшире­ного отримання (здобування) природних ресурсів (наприклад, розвідка і підготовка до видобутку корисних копалин); 2) для відновлюваних ресурсів - штучне підтримання природних ре­сурсів на певному рівні культивації чи продуктивного стану (наприклад, риборозведення, агролісомеліорація).

Відтворення природного середовища (природи, до­вкілля) - комплекс заходів, спрямованих на підтримку параметрів природних систем в межах, сприятливих для здійснення їх функцій та включає широкий спектр дій, в якому людина бере на себе або інтенси­фікацію чи корегування репродуктивності екосистем, або змінювання для досягнення цих цілей геологічної чи біологічної систем (наприклад, посадка рослинного покриву, вирощування мальків риб, розселення тварин, розчищення рік, зміна напрямків їх течії та ін.).

Об'єктивні передумови класифікації процесів впливу на до­вкілля базуються на існуванні науково обґрунтованих кількісних критеріїв оцінки характеру процесів, що відбуваються. Для здійснення подібної класифікації звичайно використовуються теоретичні підходи, що базуються на оцінці зміни основних функцій природних систем.

Фізико-біологічний підхід базується на оцінці зміни екологіч­них функцій природи. Відповідно позитивними змінами природного середовища варто вважати такі зміни, які сприяють прогресивному роз­витку екосистем, а негативними — ті, що ведуть до їх дегра­дації. На практиці такий підхід може бути реалізований не через вимірювання енергетичних значень параметрів екосистем, а через еко­логічний моніторинг, основу якого становлять біологічні індика­тори, тобто окремі види рослин і тварин, які відіграють роль своє­рідних екологічних стандартів.

Економічний підхід до оцінки антропогенних процесів впли­ву на природу ґрунтується на зміні корисності використання факторів природного середовища в суспільному виробництві. Позитивними змінами вважають такі, що збільшують інтегральну економічну оцінку компонентів даної екосистеми. У розряд негативних попадають зміни, що знижують економічну корисність фак­торів природного середовища і, отже, їх інтегральну еконо­мічну оцінку. Носієм такого підходу можна вважати поняття: збільшення/зменшення продуктивності (природних ресурсів, екосистем, компонентів природи).

Фізіологічний підхід заснований на здійсненні фізіологічних функцій природи, що вимагають підтримання параметрів середо­вища в надзвичайно вузьких інтервалах. З фізіологічної точки зору до негативних змін природи можна віднести будь-які процеси, що відхиляють параметри середовища від оптимальних для існування організму людини значень.

Соціальні функції природного середовища базуються винят­ково на використанні інформаційної цінності компонентів при­родного середовища для розвитку особистості. Поки що со­ціальний погляд на природу обумовлюють суб'єктивні оцінки. До позитивних змін природи слід віднести процеси, що збільшують інформаційну цінність ландшафтів.

Не залежно від критеріальної основи та функціонального призначення всі наведені оцінки мають під со­бою також і економічний «підтекст», тобто будь-які процеси «порушення» чи «поліпшення» якості довкілля без­посередньо чи опосередковано пов'язані з економічними втра­тами або вигодою, навіть якщо ці економічні показники не «уловлюються» формальною системою економічних розра­хунків.