18.8. Тимус
Тимус (вилочкова, або зобна залоза) належить до органів з нечітко окресленою ендокринною функцією, тому виникає питання (А.Д.Ноздрачев и др, 1991), чи можна вважати його ендокринною залозою. У багатьох тварин і людини він атрофується після статевого дозрівання. Наявні відомості, що у гризунів тимус функціонує й у дорослому віці.
Розміщується тимус за грудиною, ділиться на дві частки і складається із залозистих клітин і клітин ретикулоендотеліаль-ної системи. Добре постачається кров'ю, іннервується симпатичними і парасимпатичними нервами.
У людини, тимус росте до 13-15 років і до початку статевого дозрівання його маса досягає 37-38 г. У 40 років його маса така, як у новонародженого, а у 70 років він стає ледь помітним.
З тимуса виділено низку поліпептидів (тимозин, тимопое-тин, тимусний гуморальний фактор та ін.). Вважають, що ці пептиди відіграють роль у механізмах імунного захисту У тимусі з первинних стовбурових клітин кісткового мозку утворюються
Гормональна регуляція фізіологічних функцій 227
Г-лімфоцити, які потім мігрують у периферичні лімфоїдні органи (лімфатичні вузли і селезінку).
Тимус перебуває у складних взаємовідносинах з іншими залозами внутрішньої секреції. Він сприяє затримуванню кальцію у кістках. Після його видалення простежується підсилений ріст статевих залоз, а якщо вікова дегенерація затримується, статеві залози недорозвиваються.
18.9, Епіфіз
Епіфіз (пінеальне тіло, або шишкоподібна залоза) є верхнім придатком мозку і відноситься до проміжного мозку. Декарт вважав епіфіз місцем знаходження душі. У нижчих хребетних епіфіз є світлочутливим органом і відіграє роль у статевих і ци-ркадних ритмах. Припускають, що у ссавців він бере також участь у регулюванні циркадних ритмів і секретує гормони (серотонін, мелатонін, поліпептиди). Мелатонін - похідне серотоніну і є найголовнішим секреторним продуктом епіфіза. У риб, амфібій і плазунів він є причиною агрегації пігментних зерен у меланофорах, що зумовлює посвітління шкіри. Синтез і вивільнення мелатоніну зменшується на світлі і збільшується у темноті.
Встановлено, що у різних хребетних мелатонін характеризується антигонадотропною дією і гальмує розвиток гонад. Пошкодження епіфіза у дітей викликає передчасне статеве дозрівання. У багатьох тварин, зокрема, у птахів, статева активність має сезонний характер і підвищується весною та влітку, коли під час тривалого світлового дня зменшується синтез мелатоніну.
18.10. Тканинні гормони
Фізіологічно активні речовини продукуються і спеціалізованими клітинами деяких органів. Так, низка поліпептидів утво-
228
рюється у травному тракті (секретин, панкреозішін, гас ті бомбезин, мотилін, соматостатин, речовина Р). Вони відітри ють важливу роль у регулюванш моторики, секреції та всмок і у вання.
Секреторною функцією характеризуються і нирки. Зокр* ма, у нирках утворюються простагландини. Медулін (простім* ландин Е2) блокує дію антидіуретичного гормону. Еритроног тин нирок стимулює утворення еритроцитів у кістковому мозку, Третій гормон ренін, утворюється в юкстагломерулярном\ комплексі і бере участь у саморегулюванні ниркового кроною ку. Коли артеріальний тиск знижується, секретуегься ренін, який його підвищує.
Майже у всіх тканинах наявні простагландини похідні деяких ненасичених жирних кислот. Спочатку вони були виявлені у простаті, тому їх так і назвали. Відомо багато типів простата ндинів (Е, Г, А, І). Простагландини бувають тільки місцевої дії оскільки вони майже повністю інактивуються при проходженні через легені і печінку. Вони спричиняють різні ефекти, які сьо годні інтенсивно досліджують. Встановлено, що вони підсилю ють скоротливу активність гладеньких м'язів матки і кровонос них судин, гальмують секрецію пепсину, прогестерону жовтим тілом.
До тканинних гормонів відносять і нейронептиди головного мозку, які відіграють роль у регулюванні інтенсивності больових реакцій та нормалізації психічних процесів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
, Начала физиологии / По* реД- И^^Д^^вскош, 2 Физиология человека: В 2-х т. / над V д
ГФ.Коротько. М., 1997.-1. І. и.Ткаченко.
і физиология человека. Сотрепашт / Под ред.
С-Пб., 1996. Р.Шмидта, Г.Тевса. М,
4. Физиология человека: В 3-х т. / под рад
1996. - Т.1-3. - . , п д ред. Б.И.Ткаченко.
5 Основи физиология человека. В 2-х т. / іюд Р д
СПб., 1994 - Т. 1-2. філімонова. Ю, 1994.
6.
7.
8. 9. 10
11
Ноздрачев А.Д., Баранникова ^.'Ба^уевАЛ^ др ? ^
физиологии человека и живагньк. В 2-х кн. т
ї™«юв І С Фізіологія людини і тварин. К., 1991
Кучеров їх ч»«і и.Косицкого. М., 1985.
физиология человека Шод ред ь р Шмидта, Г.Тевса. М„
Физиология человека. В 4-х т. / под ред
1985. -Т. 1-4. /'пКтяш и зволюционно-
... Ф„,„„ло™я — ^-«Г М, 1*4. -4 И